Ухвала суду № 126163316, 27.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 березня 2025 року м. Київ № 640/3511/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління МВС у Київській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, у якому просив:

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Київській області протиправними щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням 1 групи інвалідності та втратою 100 % працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах поліції у відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 97-102 Закону України «Про Національну поліцію» в порядку і розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого пункту 9, наказом Міністерства внутрішніх справ України статті 9, наказом від 11 січня 2016 року №4;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по втраті 100 % працездатності у зв`язку із встановленням 1 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах поліції у відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 97, частини 3 пункту а статей 99-102 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року і визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: а) 1 групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, підтверджено внесення змін згідно Закону України №2004-VIII від 06 квітня 2017 року, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого пункту 9, наказом Міністерства внутрішніх справ України статті 9, наказом від 11 січня 2016 року №4 та перерахувати на банківську картку позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року даний адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/3511/20 скасувати. Заява мотивована тим, що в ГУ МВС в Київській області архівна справа позивача не значиться, ОСОБА_1 службу в ГУМВС в Київській області не проходив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року заяву Головного управління МВС України в Київській області про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі №640/3511/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У вказаній ухвалі судом було зазначено, що для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно: вказати нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; надати до суду докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин; клопотання про поновлення строку на подання заяви; надати до суду документу про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами встановлюється ставка судового збору 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване здійсненням його фінансування за рахунок державного бюджету, зокрема і на сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити заявника від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У позовній заяві (клопотанні) сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

Заявник, обґрунтовуючи необхідність відстрочення сплати судового збору, зазначив про фінансування його за рахунок державного бюджету.

Проте, означені обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору як такі, що не свідчать про незадовільний майновий стан позивача або інші поважні причини його матеріального становища, що можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Так, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд зазначає, що позивач не включений до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом України «Про судовий збір», а тому є платником судового збору на загальних підставах.

Отже, суд вважає, що заявлене в адміністративному позові клопотання позивача є необґрунтованим та немотивованим, а тому суд не вбачає підстав для його задоволення.

Крім того, заявником подано до суду заяву про поновлення строку звернення, мотивовану тим, що підставою для звернення до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами слугував лист ГУМВС в Київській області від 14.11.2022 №29.

Між тим, суд зазначає, що поданою заявою ГУМВСМ в Київській області жодним чином не обґрунтував той факт, що ще листом від 08.09.2022 №3568 Головне управління МВС України в Київській області повідомляло члена ліквідаційної комісії про те, що за обліками Головного управління МВС України в Київській області архівна особова справа працівника на ім`я ОСОБА_1 не значиться, що, в свою чергу, свідчить про обізнаність заявника про відсутність архівної справи позивача не пізніше, ніж 08.09.2022.

Таким чином, суд вважає на необхідне відмовити в задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

До заяви додаються у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19, від 31.03.2021 у справі 240/12017/19.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, заявнику було відомо про наявність існування заявлених ним як нововиявлених обставин 08.09.2022.

Поданою заявою ГУМВСМ в Київській області жодним чином не обґрунтував той факт, що ще листом від 08.09.2022 №3568 Головне управління МВС України в Київській області повідомляло члена ліквідаційної комісії про те, що за обліками Головного управління МВС України в Київській області архівна особова справа працівника на ім`я ОСОБА_1 не значиться, що, в свою чергу, свідчить про обізнаність заявника про відсутність архівної справи позивача не пізніше, ніж 08.09.2022.

Таким чином, оскільки заявником не надано доказів поважності пропуску стркоу звернення до суду з означеною заявою, суд дійшов висновку про наявність підстав відмовити у задоволенні заяви ГУ МВС В Київській області про поновлення строку на подання заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Враховуючи означені обставини суд зазначає, що вимоги ухвали суду від 28.10.2024 заявником не виконано, недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововивленими обставинами заявником не усунуто.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 366 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву ГУМВС в Київській області про перегляд судового рішення за нововивленими обставинами, - повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити у задоволенні заяви ГУ МВС В Київській області про поновлення строку на подання заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Заяву ГУ МВС В Київській області про перегляд судового рішення за нововивленими обставинами, - повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Жук Р.В.