Рішення № 126162318, 27.03.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Житомир

справа № 240/34990/23

категорія 108080100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 18.10.2021: №000/9684/0901 на суму 1020грн; №000/9687/09-01/3232711990 на суму 65800 грн; №000/9688/0901 на суму 17000 грн; №000/9685/0901 на суму 44400 грн; №000/9690/0901 на суму 4,5 грн: №000/9689/0901 на суму 6800 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (стара назва Управління Держпраці у Житомирській області) від 29.09.2021 №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС.

Згідно з ухвалою суду (головуючий суддя Липа В.А.) вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №240/30065/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали суду від 19.12.2023 роз`єднано позовні вимоги, виділивши вимогу про визнання протиправною та скасування постанови Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (попередня назва Управління Держпраці у Житомирській області) від 29.09.2021 №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС в самостійне провадження.

Згідно з ухвалою суду від 20.12.2023 (головуючий суддя Липа В.А.) прийнято до провадження адміністративну справу №240/34990/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позову зазначає, що управління Державної служби з питань праці винесло постанову про застосування до позивача штрафу в зв"язку з порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без повідомлення про прийняття на роботу.

Однак, відображенні в акті фактичної перевірки Головного Управління ДПС України в Житомирській області порушення є недопустимими доказами.

Згідно з ухвалою суду від 02.02.2024 (головуючий суддя Липа В.А.) зупинено провадження у справі №240/34990/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центральне-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/30065/23.

У зв`язку із призовом судді Липи В.А. на військову службу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами та доповненнями), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, даної адміністративної справи.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.

Згідно з ухвалою суду від 02.10.2024 провадження у справі поновлено, а справу прийнято до провадження суддею Горовенко А.В.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження, надіслав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування правової позиції зазначає, відповідно до акту фактичної перевірки Головного управління ДПС в Житомирській області встановлено використання позивачем найманої праці без оформлення трудових відносин з працівниками, а тому оскаржувана постанова прийнята правомірно.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 30.07.2021 №1017-п проведено фактичну перевірку господарської одиниці: бар ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 20.08.2021 №7984/09-01/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення суб`єктом господарювання:

- п. 226.9 ст. 226, ст. 121 Податкового кодексу України;

- п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР;

- ст. 11, ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР;

- ст. 24 Кодексу Законів про працю України;

- постанови КМУ «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 27.12.2010 №1251;

- абз. 2 Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 №413.

В акті перевірки ГУ ДПС у Житомирській області №7984/09-01/3432711990 від 20 серпня 2021 року зазначено, що в ході проведення 12 серпня 2021 року о 15 год. 00 хв. перевірки було встановлено, що суб`єкт господарювання, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує найману працю без належного оформлення трудових відносин. Реалізацію алкогольних напоїв здійснювала офіціант ОСОБА_4 , а поваром працює ОСОБА_5 . За наявною інформацією у ФОП ОСОБА_1 відсутні станом на 20.08.2021 вищезазначені наймані працівники.

Відповідно до акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області №7984/09-01/3432711990 від 20 серпня 2021 року під час перевірки встановлено порушення вимог ст.24 Кодексу Законів про працю України.

29 вересня 2021 року на підставі акту (довідки) фактичної перевірки №7984/09-01/ НОМЕР_1 від 20 серпня 2021 року відповідач виніс постанову №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС (далі - постанова про накладення штрафу) про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 120000 грн відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України за порушення ч.3 ст.24 Кодексу Законів про працю України та Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015, в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові про накладення штрафу також зазначено, що 12.08.2021 в барі за адресою: АДРЕСА_2 реалізацію алкогольних напоїв здійснювала офіціант ОСОБА_4 , а також поваром працює ОСОБА_5 . За наявною інформацією у ФОП ОСОБА_1 відсутні станом на 20.08.2021 вищезазначені наймані працівники.

Вважаючи постанову №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС від 29.09.2021 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юриидчні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 набрало законної сили 14.09.2021.

Згідно з приписами статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

Суд вказує, що визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу - 29.09.2021) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 не підлягали застосуванню.

Отже, враховуючи зазначене вище, Порядок №509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Так, пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі.

В розумінні вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, за результатами розгляду адміністративної справи №240/30065/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відповідно до рішення суду від 06.03.2024, що залишено без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 18.10.2021 №000/9684/0901 на суму 1020 грн, від 18.10.2021 №000/9687/09-01/ НОМЕР_1 на суму 65800 грн, від 18.10.2021 №000/9688/0901 на суму 17000 грн, від 18.10.2021 №000/9685/0901 на суму 44400 грн, від 18.10.2021 №000/9690/0901 на суму 4,5 грн, від 18.10.2021 №000/9689/0901 на суму 6800грн.

При цьому, відповідно до матеріалів справи №240/34990/23 на підставі складеного за результатами цієї ж фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 акту від 20.08.2021, Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС про накладення штрафу, що є предметом оскарження у даній справі.

В свою чергу підставою скасування вказаних податкових повідомлень-рішень слугував неправомірний характер проведеного Головним управлінням ДПС у Житомирській області контрольного заходу щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та, відповідно, незаконність прийнятих за його результатами актів індивідуальної дії.

Тобто, за результатами розгляду справи№240/30065/23 встановлено протиправність проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 20.08.2021, яка оформлена актом перевірки №7984/09-01/3432711990 від 20 серпня 2021 року, на підставі якого у свою чергу прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС від 29.09.2021, що є предметом розгляду у даній справі.

Частиною 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищезазначене, докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС в Житомирській області №7984/09-01/3432711990 від 20 серпня 2021 року, є недопустимими доказами.

Крім цього, у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №640/21594/18 (ЄДРСР 91353822), від 26.06.2019 у справі №1640/3394/18 (ЄДРСР 82759443) зазначено: порушення процедури не повинно породжувати правових наслідків, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури вчинення певної дії необхідно розуміти не як вимоги до самої дії, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх вчинення. Дефектні процедури, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект робить дії неправомірною. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки під час прийняття певного рішення, що мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а у певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, Верховний Суд вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення ЄСПЛ у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83).

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведені нормативно-правові акти та обставини встановлені у справі суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем постанови від 29.09.2021 №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС в Житомирській області №7984/09-01/3432711990 від 20 серпня 2021 року, є протиправним, а тому оскаржувана постанова є підлягає скасування.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Положеннями статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2023 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Таким чином, ураховуючи характер даного позову і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, ставка судового збору за подання до суду даного позову становила 1200 грн = (120000 грн х 1%), при цьому суд враховує, що сплата судового збору фактично відбулась межах розгляду справи за №240/30065/23.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул.Шевченка, буд.18-а, м.Житомир, код ЄДРПОУ 44791105) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ60/7984/09-01/3432711990ДПС-ФС від 29.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1200 (одна тисяча двісті) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 27 березня 2025 р.

27.03.25