Рішення № 126161938, 27.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 рокуСправа №160/948/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) від 12.12.2024р. 66408-49098/м-01/8-0400/24 щодо неврахування ОСОБА_1 періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» м.Донецьк в загальний трудовий стаж;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, період роботи з 15.12.1986 рік по 20.08.1989 рік на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що у вересні 2024 р. він з електронного кабінету Пенсійного фонду України дізнався, що пенсійний орган при нарахуванні йому пенсії не врахував період роботи позивача з 15.12.1986 рік по 20.08.1989 рік на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш». Не погодившись з наведеним ОСОБА_1 направив відповідачу звернення з проханням зарахувати відповідний період роботи до його страхового стажу. 12.12.2024 р. позивач отримав від відповідача рішення щодо не врахування до загального трудового стажу зазначеного періоду роботи, оскільки номер та дата наказу про прийняття на роботу написані чорнилом іншого кольору та в даті і в наказі на звільнення міститься виправлення. З оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 не погоджується та вважає його протиправним та необґрунтованим та таким, що істотно порушує його законні права та інтереси. Позивач наголосив, що він не несе відповідальність за порядок ведення його трудової книжки, адже це є обов`язком роботодавця та спеціально уповноваженої роботодавцем особи, у зв`язку з чим на нього не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення в ній помилок. Додатково ОСОБА_1 зауважив, що спірний період роботи внесено до його електронної трудової книжки на веб-порталі Пенсійного фонду України й жодних зауважень стосовно нього немає.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 23.01.2025 р. (вх. №4648/25).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду від 27.01.2025 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи разом з примірником уточненої позовної заяви з додатками була направлена на адресу Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Надії Алексєєнко, 106, блок 1, 2, 3, м.Дніпро, 49008) та отримана останнім 05.02.2025 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 21.02.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача станом на 21.02.2025 р. до суду також не надходило.

Натомість, 12.02.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), до якого в якості додатку додано відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган щодо суб`єктного складу учасників справи зауважив, що відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є самостійною юридичною особою, не має відособленого майна чи відкритого рахунку у банку, отже і не здатний бути відповідачем у суді.

Також пенсійний орган заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та по суті спору зазначив, що позивач дійсно перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 12.09.2024 р. отримує пенсію за віком відповідну до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На звернення позивача від 03.11.2024 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 12.12.2024 р. за №66408-49098/М-01/8-0400/24 повідомило ОСОБА_1 про те, що до його загального трудового стажу не враховано період роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р., оскільки номер та дата наказу прийняття на роботу написано чорнилом іншого кольору, та в даті та наказі на звільнення містяться виправлення. Так, у відзиві наголошено, що в трудовій книжці позивача запис у відповідності до Інструкції №162, №58 відсутній, проте уточнюючу довідку за спірний період позивачем на час звернення за призначенням пенсії не надано. З огляду на викладене в листі 12.12.2024 р. за №66408-49098/М-01/8-0400/24 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області роз`яснило, що для зарахування періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. необхідно надати уточнюючу довідку. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що відповідачем жодним чином не порушені права та інтереси ОСОБА_1 й страховий стаж та розмір пенсії розрахований відповідно до наданих документів та норм чинного законодавства.

20.02.2025 р. до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до вимог чинного на той час законодавства уповноважена адміністрацією державного підприємства «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» м.Донецьк, особа, на яку було покладено обов`язок щодо введення записів трудових книжок співробітників, окрім записів №3 та №5 здійснила й запис №4. Відповідно до запису №4 Трудової книжки НОМЕР_2 Позивач - ОСОБА_1 , (дата запису 13.10.1987 р. підстава Наказ 14/к від 13.10.1987р.) переведений в державному підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» на посаду інженера-технолога другої категорії. При цьому, ОСОБА_1 наголосив, що будь-яких заперечень відповідача щодо внесеного запису до позивача та позовів до суду не надходило. Тобто запис №4 ще раз, на думку позивача, підтверджує факт його роботи на ДП «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш». Також відповідач ніяк не прокоментував наявність записів на 18-19 аркушах трудової книжки щодо відомостей про заохочення позивача за період роботи на ДП «Экспериментальний завод «Донгицроуглемащ». ОСОБА_1 вважає, що не включення до його загального трудового стажу спірного періоду роботи на підставі написання номеру та дати наказу про прийняття на роботу чорнилом іншого кольору є формальним, а відсутність запису про усунення неправильності запису про написання номеру та дати наказу про прийняття на роботу чорнилом іншого кольору підприємством, правонаступником або вищестоящею організацією додатково свідчить про відсутність порушень тим більш що законодавець п. 2.3 Інструкції визначає що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження) (зокрема, у даному випадку №157-К від 10.12.1986 р., однак не пізніше тижневого строку - дата здійснена запису 15.12.1986 р., тобто запис зроблений через 5 днів (аркуш 2-3 Трудової книжки позивача).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 р. залучено в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094 та ухвалено розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/948/25.

Станом на день розгляду справи по суті відповідач-1 (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 4статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач-1 правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Згідно із приписами ч. 6ст. 77 КАС України, у разі якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 12.09.2024 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

03.11.2024 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо зарахування до його загального страхового стажу для нарахування пенсії за віком періоду роботи на підприємстві з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» та проведення перерахунку його пенсії з моменту настання права на пенсію за віком.

У відповідь на вищезазначену заяву Відділом обслуговування громадян №4 (сервісний сервіс) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лист за №66408-49098/М-01/8-0400/24 від 12.12.2024 р., в якому зазначено, що пенсія за віком призначена позивачу з 12.09.2024 р. згідно Закону №1058 та чинного законодавства. Недоліків по розрахунку стажу роботи не виявлено. До загального трудового стажу не враховано період роботи з трудової книжки з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р., оскільки номер та дата наказу прийняття на роботу написано чорнилом іншого кольору та в даті і наказу про звільнення містяться виправлення. В листі зауважено, що вищезазначений період роботи можливо зарахувати до загального трудового стажу заявника після надання уточнюючої довідки.

Не погодившись із вищезазначеною позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до нормКонституції Українигарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбаченоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р.(далі Закон №1788-XII) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.(далі Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини 1статті 8 Закону №1058-IVвстановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно із приписамист. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4статті 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 01.10.1986 р., що у період з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. включно позивач працював на посаді майстра в механоскладальному цеху (з 13.10.1987 р. позивача переведено на посаду інженера-технолога ІІ-ї категорії) на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш».

Згідност. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідні положення містить іпостанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, у п. 1постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»за №637 від 12.08.1993 р. (далі Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.

Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях №162 від 20.06.1974 р. (далі Інструкція №162).

Підпунктом 1.1Інструкції №162встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно п.п. 2.11Інструкції №162,першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.3Інструкції №162).

Пунктом 2.4 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство (п. 2.7 Інструкції №162).

Пунктом 4.1Інструкції №162передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. (далі Інструкція №58).

Положеннями п.1Інструкції №58,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п. 2.4Інструкції №58,усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Крім того, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З вищенаведеного слідує, що дійсно основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність надання будь-яких додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 р. по справі №235/805/17, від 06.12.2019 р. по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 р. по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 р. по справі №242/2536/16-а.

В межах спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії за віком.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 р. в справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №275/615/17.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та у наданих довідках для підтвердження наявності трудового стажу.

Крім того, відповідно до частини 3статті 44 Закону №1058-ІV, органиПенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд звертає увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Однак матеріали справи не містять, а відповідачами в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до підприємств та/або архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.

Відтак суб`єкт владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача на момент їх внесення, мав вжити заходів з метою перевірки відповідних відомостей.

Водночас, як встановлено судом, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача за спірний період.

Натомість пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у пенсійного органу були відсутні підстави для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр), яке оформлено листом за №66408-49098/М-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення».

Так, у відповідь на звернення позивача (заява від 03.11.2024 р.) відповідач-1 направив ОСОБА_1 лист за №66408-49098/М-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення», в якому підтверджено факт не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. згідно трудової книжки ОСОБА_1 та зазначено, що зарахування цього періоду до загального трудового стажу позивача можливе після надання уточнюючої довідки.

Разом з тим, суд зауважує, що вищезазначений лист є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимогЗакону України "Про звернення громадян" та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

При цьому, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюванийзакономінтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до частини 2статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стражу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш».

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача-1 зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, період роботи з 15.12.1986 рік по 20.08.1989 рік на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 суд зазначає, що Відділ обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а саме: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), до компетенції якого, зокрема, належить виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 6 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст.17, ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як узаконі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р., період роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 .

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності вчинених ним дій та не спростовано доводи позивача у відповідній частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями2,9,77,78,139,241-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) (вул. Надії Алексеєнко, буд. 106, блок 1, 2, 3, м.Дніпро, 49008), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стражу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р., період роботи з 15.12.1986 р. по 20.08.1989 р. на підприємстві «Экспериментальний завод «Донгипроуглемаш» згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 .

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса