Ухвала суду № 126157190, 24.03.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1274/24

провадження № 1-кп/691/212/25

УХВАЛА

24 березня 2025 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому, в кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

УСТАНОВИЛА:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 426-1 КК України.

19.03.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 - ОСОБА_8 на 60 діб з утриманням останнього у державній установі "Черкаській слідчий ізолятор", без визначення розміру застави, яке підтримано в суді. Прокурор вважає, що на сьогодні ризики не зменшилися, продовжують існувати, обвинувачений перебуваючи на волі зможе ухилятися від явки до суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, зможе впливати на свідків кримінального провадження, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати іншим чином. Оскільки кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства, заставу не слід визначати. Заперечив щодо застосування до обвинуваченого застави, як клопоче сторона захисту, вказавши, що це буде мати негативний вплив на розгляд в суді обвинувального акту. Ризики, які встановлено, в тому числі ризик впливу на свідків залишається, в суді не допитано всіх свідків, які заявлені.

Захисник ОСОБА_6 заперечила щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що клопотання прокурора не відрізняється від того яке було два, чотири, шість місяців тому, жодних нових доказів не надано, як зазначає ЄСПЛ, з розглядом справи ризики зменшуються. Прокурор має доводити, що обвинувачений має можливість вчинити дії які призведуть до зазначених у клопотанні ризиків в майбутньому, але він жодним чином їх не довів. Просила змінити запобіжний захід ОСОБА_11 на більш м`який, який не пов`язаний з позбавленням волі, та врахувати надані ними, копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_11 , батька обвинуваченого (є ряд питань, які необхідно вирішити обвинуваченому після смерті батька, ОСОБА_8 має сестру та рідних, які переживають душевний біль, їм потрібна підтримка, мають бути разом). Щодо ризику впливу на свідків, на який вказує прокурор, то просила врахувати відповідь на адвокатський запит від заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , згідно якої 08.02.2025 призначено нового командира НОМЕР_2 окремого зенітного кулеметного батальйону, а тому обвинувачений не може бути призначений на цю посаду, в цю ж частину або повернутися до цієї військової частини. Звертає увагу, що свідок ОСОБА_13 звільнений з військової служби за станом здоров`я, а свідок ОСОБА_14 призначений солдатом резерву, 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 . Основний свідок у справі ОСОБА_15 , допитаний в суді, на його свідчення обвинувачений ніяким чином вплинути не зможе. Інші заявлені прокурором ризики не доведені. У зв`язку з чим вважає, що тримання під вартою є недоречним, просить застосувати заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 242240 грн.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що кримінальне провадження розглядається вже тривалий час, було достатньо часу, щоб зібрати докази та надати їх суду. На даний час слідством вже зібрано докази. Прокурором не доведено, що ОСОБА_8 може вчинити дії, які призведуть до заявлених в клопотанні ризиків. Підтримує думку та вважає, що підстави для продовження тримання під вартою обвинуваченого відсутні. ОСОБА_8 є військовослужбовцем, заслуговує на повагу. Обставини змінилися таким чином, що обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід на альтернативний захід, а саме заставу. ОСОБА_8 , є таким, що здатний виконати покладені на нього обов`язки, не спілкуватись з свідками, потерпілими, прибувати до суду та інші, якщо суд прийде до висновку про застосування застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечує проти клопотання прокурора, підтримав думку захисників, просив змінити обраний запобіжний захід.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підтримали думку прокурора, вважають, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки хвилюються за своє життя.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 24 січня 2025 року, докази, які надані стороною захисту, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без можливості внесення застави, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Розділом ІІ КПК України передбачено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Згідно частини 4 статті 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Дійсно, згідно статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачується у застосуванні насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, та є особливо тяжким злочином.

15.06.2024 ОСОБА_8 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 11.08.2024.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину та даних про його особу.

В подальшому обраний запобіжний захід ОСОБА_8 був продовжений.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 24.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.03.2025 року (включно), без визначення розміру застави.

Підставою для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та подальшого його продовження під час досудового розслідування та судового провадження стало доведення прокурором перед слідчим суддею, судом, ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, згідно з якими обвинувачений, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, зокрема створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до подання неправдивих свідчень на підтвердження захисних версій, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність у нього судимостей; повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно частини 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, колегія суддів вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період воєнного стану, та будучи військовослужбовцем, маючи широке коло знайомств серед військових, з метою отримання необхідних для нього показань, може впливати на потерпілих та свідків, які в судовому засіданні не допитані, перебуваючи в складі бойових частин, які при виконанні бойових завдань змінюють своє місцезнаходження, обвинувачений з метою уникнення відповідальності може вдатися до переховування, може допустити інші військові правопорушення, або іншим чином перешкодити даному кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вказані ризики, на які в том числі, посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та суд при продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою, на даний час, відпала.

Відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, з метою переховування, незаконного впливу на свідків чи вчинення іншого кримінального правопорушення, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів, ураховує те, що обвинувачений втратив рідну людини, батька, необхідність бути поряд з ріднею (близькими) в цей час, але це не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід.

Не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, беручи до уваги, що розгляд справи по суті лише розпочато (допитано чотирьох свідків) до спливу строку тримання під вартою (до 25.03.2025 включно), судовий розгляд не можливо завершити, то визначені ст. 177 КПК України ризики, а саме: переховування від суду, вчинення нових злочинів, а також можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час у кримінальному провадженні свої покази в судовому засіданні не надали, поки не відпали і вони в повній мірі обґрунтовують тримання особи під вартою.

Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров`я для тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не має.

Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку суду, застосування таких. Між тим, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги зазначене, висловлена думка (клопотання) сторони захисту про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на обрання альтернативного у виді застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_8 , та яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (санкція ч. 5 ст. 426-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років), вік обвинуваченого, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його соціальні та сімейні зв`язки.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Так, запобіжний захід має на меті, зокрема, попередження спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання, застосований в даному випадку до обвинуваченого запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду та/або вчинення нового кримінального правопорушення.

Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження (тримання під вартою) не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

А тому, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст. ст. 131, 176, 177, 178, 180, 181, 183, 199, 372, 392, 395 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 426-1 КК України, в кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року, на 60 діб до 23.05.2025 року (включно).

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду щодо продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Повний текстухвали проголошено 25березня 2025року.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3