Рішення № 126156148, 12.03.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4865/24

Провадження № 2-260/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченко О.М.,

за участі секретаря Григор`єва К.О.,

прокурора Курінного С.О.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянувши уприміщенні Обухівськогорайонного судуКиївської областіу відкритомусудовому засіданні цивільну справуза позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та реєстрації земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

05.09.2024 р. позивач КерівникОбухівської окружноїпрокуратуриКиївськоїобласті вінтересахдержавив особіКиївськоїобласноїдержавної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та реєстрації земельних ділянок.

Позовна заява обгрунтовувалась тим, що розпорядженням Обухівської РДА Київської області № 1743 від 23.11.2007 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності в адміністративних межах Красненської сільської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням Обухівської РДА № 234 від 13.02.2008 затверджено розроблений проект землеустрою та передано у приватну власність, серед інших, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельні ділянки площею по 0,99 га кожна. На підставі вказаного розпорядження зазначені вище громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, яким присвоєно наступні кадастрові номери:

- ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 площею 0,99 га - державний акт серії ЯЕ № 995345, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100487 від 10.11.2008

- ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:05:002:0016 площею 0,99 га - державний акт серії ЯЕ № 995346, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100484 від 27.10.2008;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:05:002:0017 площею 0,99 га - державний акт серії ЯЕ № 995347, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100489 від 18.11.2008.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, а також Реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належні їм земельні ділянки не відчужували та залишаються їх власниками на даний час. При цьому, вказані особи відомості про реєстрацію речового права на належне їм нерухоме майно до Реєстру речових прав на нерухоме майно, не вносили.

В той же час, право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 площею 0,99 га згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 1819 від 19.12.2016 перейшло до його дружини ОСОБА_2 ,про що державним нотаріусом Чортківського районної державної нотаріальної контори Долібою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33007761 від 19.12.2016.

Перевіркою законності набуття первинним власниками земельних ділянок Красненської сільської ради Обухівського району Київської області установлено, що їх відведення передбачалось за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення. Разом з тим установлено, то передані громадянамземельні ділянкивідносяться до категорії земель лісогосподарського призначення.

За інформацією філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 01.08.2024 р. №02-390 встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017, частково накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду (квартал 81 виділ 12 Обухівського лісництва відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 р. року та квартал 81 виділ 29 Обухівського лісництва відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 р.) Погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалось.

Таким чином, розпорядженням Обухівської РДА від 13.02.2008 р. №234 передано у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача, всупереч вимогам ч.5 ст.116, ч.ч.1, 2 ст.149 Земельного кодексу України.

Вилучення земельних лісових ділянок загальною площею 2,97 га відноситься до виключної компетенції КМУ, а не Обухівської РДА.

Обухівська РДА не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення за межами населеного пункту с.Красне Обухівського району, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Також порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Таким чином, позивач вважає, що розпорядження Обухівської РДА від 13.02.2008 р. №234 підлягає визнанню судом недійсними. Тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику.

Право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . З метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, державна реєстрація підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене для забезпечення можливості держави реалізувати правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі з припиненням права власності за відповідачами на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному реєстрі.

В зв`язку з цим позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянкамилісогосподарського призначення площею2,97га, шляхом визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234. Усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністраціїу користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора від 19.12.2016 за індексним номером 33007761 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 із припиненням речових прав щодо неї. Усунутиперешкодивласнику державі в особіКиївськоїобласної державноїадміністраціїу користуванні тарозпорядженні землями лісогосподарськогопризначення шляхом скасуванняу Державному земельному кадастрідержавноїреєстраціїземельнихділянокз кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017площею по 0,99 га кожна. Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; розрахунковий рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

05.11.2024 р. ухвалою судді було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

21.01.2025 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача прокурор Курінний С.О. не з`явився, в заяві просив суд розгляд справи проводити без участі представника прокуратури, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації не з`явився, в своєму клопотанні просив суд справу розглянути за відсутності представника Обухівської РДА.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причину не явки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання в якому вказав, що позовні вимоги вважає необґрунтованими, так як він ніколи не мав та не має в приватній власності зазначену у позові земельну ділянку, яким чином вона була оформлена на нього йому не відомо. Просив суд розгляд справи здійснювати без його присутності, щодо рішення по справі покладається на розсуд суду. Повідомив, що він має пільгу по сплаті судового збору (звільнений) на підставі статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС категорії 2.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської РДА Київської області №1743 від 23.11.2007 р. надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ом громадянам (згідно додатку) загальною площею 11,88 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності в адміністративних межах Красненської сільської ради Обухівського району Київської області. (а.с.29)

В додатку до розпорядження №1743 від 23.11.2007 р. в списку під номерами 10, 11 та 12 вказані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . (а.с.30)

Розпорядженням Обухівської РДА Київської області №234 від 13.02.2008 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель громадянам (згідно додатку) загальною площею 11,88 га в адміністративних межах Красненської сільської ради Обухівського району Київської області. Передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності 12-ом громадянам (згідно додатку) та надано дозвіл ТОВ «НВК «Горизонт» встановити межі земельних ділянок та зони обмежень в натурі (на місцевості) та виготовити державні акти на право власності на землю. (а.с.31)

В додатку до розпорядження №234 від 13.02.2008 р. в списку під номерами 10, 11 та 12 вказані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . (а.с.32)

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №995346 від 27.10.2008 р. вбачається, що ОСОБА_6 на підставі розпорядження Обухівської РДА від 13.02.2008 р. №234 є власником земельної ділянки площею 0,9900 га, земельна ділянка розташована на території Красненської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223185100:05:002:0016 (а.с.33)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №995347 від 18.11.2008 р. ОСОБА_4 на підставі розпорядження Обухівської РДА від 13.02.2008 р. №234 є власником земельної ділянки площею 0,9900 га, земельна ділянка розташована на території Красненської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223185100:05:002:0017 (а.с.34)

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.05.2024 р. вбачається, що земельні ділянки кадастровий номер 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, приватна власність, площа 0,99 га, місце розташування Київська область, Обухівський район, Красненська сільська рада, власники ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с.35-37)

19.12.2016 р. державним нотаріусом Чортківської районної державної нотаріальної контори Доліба О.В. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстром 1816, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_2 , спадщина складається з земельної ділянки за кадастровим номером 3223185100:05:002:0015. (а.с.42)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №377347338 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3223185100:05:002:0015 площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства, дата державної реєстрації 19.12.2016 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1819 виданий 19.12.2016 р. видавник Чортківська районна державна нотаріальна контора (а.с.38-41)

З листа Філії «Київське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №02-390 від 01.08.2024 р. вбачається, що відповідно до викопіювань з картографічної бази даних земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017 частково накладаються на землі лісового фонду, а саме квартал 81 виділа 29,30,31, 32 Обухівського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 р. та квартал 81 виділа 12,13,14 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 р. Філія «Київське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а також ДП «Київське лісове господарство» Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, не надавали жодних погоджень на вилучення, чи зміну цільового призначення земельних лісових ділянок (переведення до інших категорій), що розташовані в кварталі 81 виділа НОМЕР_1 (12,13,14) Обухівського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 (2003) р. в адміністративних межах Обухівського району Київської області. (а.с.43)

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області №10-100.223-8199/2-24 від 29.08.2024 р. за інформацією наданою Відділом №6 Управління надання адміністративних послуг ГУ згідно проекту формування території та населених пунктів Красненської сільської ради та с.Красне Перше, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017 розташовані на території Красненської сільської ради за межами населеного пункту с.Красне. (а.с.78)

На лист Обухівської окружної прокуратури №56-7135 вих/24 від 14.08.2024 р. Департамент містобудування та архітектури Київської обласної військової адміністрації надав відповідь №793/31.01/31.03.02/2024 від 23.08.2024 р. в якій зазначено, що юридичне управління апарату Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) не вживало заходів цивільно-правового характеру та не зверталося до суду з позовом про повернення у державну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017. (а.с.82-83)

Листом №56-7637 вих/24 від 03.09.2023 р. Обухівська окружна прокуратура повідомила Київську ОДА, що нею буде подано до суду відповідну позовну заяву (а.с.84)

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекос випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та

ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на 2008 рік) спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, ст.55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землілісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст.57Земельного кодексуУкраїни земельніділянки лісогосподарськогопризначення зарішенням органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядуваннянадаються впостійне користуванняспеціалізованим державнимабо комунальнимлісогосподарським підприємствам,іншим державнимі комунальнимпідприємствам,установам таорганізаціям,у якихстворено спеціалізованіпідрозділи дляведення лісовогогосподарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Відповідна правова позиція з приводу того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.

Так, з інформації філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 01.08.2024 № 02-390 вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017,частково накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду (квартал 81 виділ 12 Обухівського лісництва відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року та квартал 81 виділ 29 Обухівського лісництва відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року). Погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалось.

Отже, факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003, 2014 років, в тому числі проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

Окрім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 23.06.2023 № 576 вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017,відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і частково розташовані у кварталі 81 вказаного лісництва. (а.с.72)

Крім того, відомості про приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією з кадастрової карти Національної кадастрової системи України, згідно якої спірна земельна ділянка частково знаходяться в межах шару «Ліси».

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

У постанові Верховного суду від 20.06.2023 по справі № 420/4540/22 зроблено висновок про те, що дані з GoogleMaps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.

Таким чином, наведені вище докази у своїй сукупності вказують на приналежність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Частиною 5ст.116Земельного кодексуУкраїни визначено,що наданняу користуванняземельної ділянки,що перебуваєу власностіабо укористуванні,провадиться лишепісля вилучення(викупу)її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, за інформацією філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 01.08.2024 № 02-390 встановлено, що вказане підприємство згоди на вилучення із постійного користування підприємства спірних земельних ділянок не надавало.

Таким чином, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234 передано у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення без згоди землекористувача, всупереч вимогам ч. 5 ст. 116, ч.ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Крім цього, згідно ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, рішення про вилучення спірних земельних ділянок має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження КМУ у сфері лісових відносин визначені статтею 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок загальною площею 2,97 га відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а не Обухівської районної державної адміністрації.

Вказане свідчить про те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234 було спрямоване на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, так як, спірні земельні ділянки знаходились в одному кварталі лісництва, суміжні та межують між собою, що свідчить про перевищення адміністрацією передбачених законом повноважень.

Разом з цим, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234 відведено у власність, серед інших, 3-ом громадянам земельні ділянки загальною площею 2,97 га, що становлять собою єдиний лісовий масив та знаходились в одному кварталі лісництва, є суміжними та межують між собою, та використовувались для ведення лісового господарства, без вилучення їх з держлісфонду уповноваженим органом держави на підставі ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1030цс16, від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 22.04.2015 у справі № 6-65цс15.

Враховуючи викладене, районна державна адміністрація не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення за межами населеного пункту с.Красне Обухівського району, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Однак, оскаржуваним розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Однак, за інформацією філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 01.08.2024 № 02-390 встановлено, що погодження на зміну цільового вищевказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарських потреб не приймалися.

Враховуючи викладене, у даному випадку спірні земельні ділянки набуті у приватну власність всупереч порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України без погодження відповідним органом державної влади з питань лісового господарства.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах та Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 та від 20.03.2013 у справі № 6-13цс13.

Крім того, в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України рішення органів державної влади в межах компетенції про зміну цільового призначення лісогосподарських земель не приймалось, відповідні проекти не затверджувались.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Аналогічна правова позиція щодо протиправності рішень органів місцевого самоврядування про відведення у приватну власність земельних ділянок без попереднього прийняття рішення щодо зміни їх цільового призначення та затвердження проекту викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №761/1554/13-ц.

Крім цього, згідно ст. ст. 22, 23, 33 Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства повинні надаватись виключно землі сільськогосподарського призначення, а не лісового фонду.

Такі правові висновки міститься у постановах Верховного Суду України від 13.11.13 у справі № 6-123ц13, від 14.05.2014 у справі № 6-35цс14 та від 02.07.14 № 6-81цс14.

Загальні способи захисту порушених прав та інтересів судом визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України. Зокрема, до таких способів належать: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з вимогами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечатьКонституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234 прийняте всупереч ст.ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу, у зв`язку з чим, на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню судом недійсним.

Оскільки зазначене розпорядження суперечить вимогам закону, тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 23.11.2021у справі№ 359/3373/16 висловлено правовий висновок, згідно з яким визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Як вказано вище, законодавство України розмежовує два види земель лісогосподарського призначення державної форми власності залежно від того, чи можуть ці землі бути переданими у приватну власність, що, відповідно, і є визначальним при вирішенні питання, чи могла особа, за якою оформлено речові права на спірний об`єкт, взагалі набути права володіння ним.

У випадку, коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вона перебуває в постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на її відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.

У вказаній категорії справ відновлення порушеного права має бути забезпечено не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянки.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Таким чином, у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави та остання усуває перешкоди у користуванні і розпорядженні нею.

Враховуючи вищевикладене та те, що спірні земельні ділянки приватної форми власності з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017, частково накладаються на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», суд вважає, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права у даних правовідносинах, а саме заявлення негаторного позову про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

На теперішній час право приватної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Київської обласної державної адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Також держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права власності і постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03.09.2020 у справі№ 914/1201/19 (п. п. 24, 25, 27, 28, 3032, 34, 35) за змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Суд, враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, вважає, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 за ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до відомостей із Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017, останні мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення. Власники відповідачі у справі фізичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Частиною 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» вказано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Суд, враховуючи викладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок вважає за необхідне усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі з припиненням права власності за відповідачами на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції у тому числі щодо представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти «орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Таким чином, захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України.

Згідно ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено право прокурора в позовній заяві самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність захисту інтересів держави, а також зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оспорюваним розпорядженням порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули спірні земельні ділянки лісового фонду.

Водночас, враховуючи те, що з 17.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким визначено нових суб`єктів владних повноважень, уповноважених на розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення позову в інтересах дійсних розпорядників земельних ділянок.

Зокрема, відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 122, ч. 1 ст. 149, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядниками земельних ділянок державної власності природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств є обласні державні адміністрації.

Розташування спірних земельних ділянок за межами населеного пункту підтверджується інформацію Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 29.08.2024 № 10-10-0.223-8199/2-24.

Як наслідок, уповноваженим державним органом щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, на даний час, являється Київська обласна державна адміністрація.

Вилучення зпорушенням земельногозаконодавства земельлісового фонду,зміна їхцільового призначеннята передачау власність,порушує правата інтересидержави вособі власника Київськоїобласної державноїадміністрації використовуватиспірні земельніділянки.

Листом від 14.08.2024 № 56-7135вих-24 Обухівська окружна прокуратура звернулася до Київської обласної державної адміністрації із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Листом від 23.08.2024 № 793/31.01/31.03.02/2024 Київська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про те, що ними не вживаються заходи цивільно-правового характеру, у зв`язку з неможливістю самостійно встановити порушення законодавства та відсутністю необхідних документів, необхідних для обґрунтування позовної заяви.

З огляду на викладене, Обухівська окружна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулася до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, який спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання незаконної державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення державної форми власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2023 у справі № 483/448/20 вказала, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Учасники цивільних правовідносин мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси іншої сторони, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п. п. 37, 38), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (п. 40), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п. 52).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання речових прав на земельну ділянку зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки за відсутності для цього визначених законом перешкод (постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п. 42). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

Як наслідок, спрямовані дії первинних і поточних власників на набуття права власності на спірні земельні ділянки, які накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення (які вкриті лісовою рослинністю) не можна вважати добросовісними й такими, що відповідають фундаментальним засадам, на яких ґрунтуються цивільні правовідносини.

Так, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці ЄСПЛ, зокрема у рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Іст/Вест Елаянс Лімітед» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, лісові ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади і місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та фактична реєстрація за юридичною особою земельної лісогосподарської ділянки і лісів із складу земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом і права власності на землю Українського народу на ліси - національне багатство України та ліси, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів.

Водночас, даний спосіб захисту інтересів держави спрямований виключно на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні частини спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017, які накладаються на землі державної власності лісогосподарського призначення, що у свою чергу дає можливість відповідачам сформувати і визначити їх межі за виключенням лісових земель.

З огляду на викладене вище позовні вимоги прокурора у даному спорі спрямовані на усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією користування та розпорядження спірними земельними ділянками. За таких обставин, наслідком задоволення позовних вимог позивача стане відновлення його порушених прав.

Враховуючи викладені вище обставини, виявлені судом грубі порушення законодавства при вибутті спірних земельних ділянок із державної власності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що порушене право держави підлягає судовому захисту, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві та узгоджуються з матеріалами справи, тому позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, в силу ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорії 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.07.2001 р.

В зв`язку з цим, суд вважає, за необхідне звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином з відповідачів Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 9084 грн. 00 коп. по 3028, 00 грн. з кожного.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.16,31,203,204,215,216,251-253,258,261,264,267,317,319,387,388,392, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та реєстрації земельних ділянок - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення площею 2,97 га, шляхом визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 13.02.2008 № 234.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора від 19.12.2016 за індексним номером 33007761 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3223185100:05:002:0015 із припиненням речових прав щодо неї.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3223185100:05:002:0015, 3223185100:05:002:0016, 3223185100:05:002:0017площею по 0,99 га кожна.

Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір в розмірі 9084,00 грн. по 3028 грн. з кожного за наступними реквізитами: отримувач прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; розрахунковий рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

ОСОБА_4 від сплати судового збору звільнити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Зінченко