Вирок № 126153632, 27.03.2025, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/14026/23

Номер провадження 1-кп/495/177/2025

27 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023162240001166 від 28 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Ярове Тарутинського району Одеської області, пенсіонера, вдівця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт від 25 грудня 2023 року у об`єднаному кримінальному провадженні №12023162240001166 від 28 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , громадянина України, уродженця села Ярове Тарутинського району Одеської області, пенсіонера, вдівця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

До обвинувального акту додано угоду про визнання винуватості укладену 25 грудня 2023 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 з іншого боку.

Відповідно до обвинувального акту досудовим розслідуваннямвстановлено,що у зв`язку з військовоюагресією російської федераціїпроти України,на підставі пропозиції Радинаціональної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", 24 лютого 2022 року Указом Президента України за №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ЕХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ЕХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), Указом Президента України від 07.11.2022 за № 757/2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 за № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, та Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від травня 2023 року № 3057-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений «Правиламиперетинання державного кордону громадянами України», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Так, ОСОБА_4 розуміючи, що на період дії воєнного стану на території України, з метою забезпечення обороноздатності держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, особам призовного віку (від 18 до 60 років), які підлягають мобілізації (придатним до військової служби), тимчасово заборонено виїзд за межі території України, прийняв для себе рішення організувати незаконне переправлення таких осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, які полягали у визначенні часу, місця та способу незаконного перетину кордону, за грошову винагороду, усвідомлюючи, що таким чином він буде спонукати та допомагати вказаним особам уникнути призову під час мобілізації, ухилятись від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, передбаченого ст. 65 Конституції України, що може підірвати обороноздатність Держави.

Так, у вересні місяці 2023 року, більш точний час слідством не представилось можливим встановити, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення шляхом отримання винагороди за надання послуг з незаконного переправлення осіб через державний кордон України, розуміючи, що для систематичного вчинення злочинів та отримання незаконного прибутку, таким шляхом потребує залучення значних людських ресурсів, вступив в злочину змову з невстановленими в ході слідства особами матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, розподіливши між собою ролі та розробили відповідний злочинний план, який передбачав поширення серед знайомих осіб інформації щодо надання платних послуг щодо незаконного переправлення через державний кордон України, підшукуванні та вербуванні осіб, які бажають залишити територію України у напрямкуРеспубліки Молдова.

Так, в жовтні місяці 2023 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , якому тимчасово обмежено право на виїзд з України, перебуваючи в Харківській області в смт. Високе від свого знайомого дізнався, що невстановлена в ході досудового розслідування особа (надалі особа 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) надає послуги щодо перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску.

Прибувши в м. Харків біля Київського метро, особа 1 роз`яснила ОСОБА_8 порядок перетину державного кордону, та оголосила суму даної послуги в 5200 доларів США. На пропозицію особи 1 ОСОБА_8 погодився та надав завдаток 1500 доларів США, отримавши від останньої подальші інструкції щодо перетину державного кордону, а саме що ОСОБА_8 необхідно прибути в м. Одесу де він вже від іншої невстановленої в ході слідства особи (надалі особа 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) отримає подальші вказівки щодо перетину державного кордону України.

В подальшому, 19.10.2023 ОСОБА_8 , під час руху в м. Одеса отримав через месенджер «Тelegram» дзвінок від особи 2, яка користується номером телефону НОМЕР_1 , та яка роз`яснила подальший план дій, а саме як останньому необхідно дістатись до готелю «Рандеву» який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Білосілля 128 км траси Одеса-Рені, де ОСОБА_8 повинен буде очікувати подальші вказівки щодо перетину державного кордону від ОСОБА_4 який користується номером мобільного телефону НОМЕР_2 . В подальшому 24.10.2023 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про те, що він забере його з готелю 25.10.2023.

Так, 25.10.2023 ОСОБА_8 в месенджері «Telegram» надійшов дзвінок від невстановленої в ході слідства особи (надалі особа 3, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), який надав вказівки останньому щодо руху по дорозі де останнього забере автомобіль, та передачу грошових коштів безпосередньо після перетину державного кордону України. В подальшому приблизно о 10:42 год. до ОСОБА_8 під`їхав автомобіль марки «Ореl» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який в подальшому завіз останнього до свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 де надав вказівку ОСОБА_8 очікувати в будинку до вирішення подальшого організаційного питання щодо незаконного перетину державного кордону України.

В цей же день ОСОБА_4 на автомобілі марки «Opel» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_3 вивіз ОСОБА_8 до невстановленого слідством місця, де надав вказівку останньому очікувати подальших вказівок для подальшого перетину останнім державного кордону України. Однак, незаконний перетин державного кордону не відбувся в зв`язку з незалежними від ОСОБА_4 обставин.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Під час досудового розслідування між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_9 ,та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, зі змісту якої вбачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в цих діяннях, і під час судового провадження, активно сприяти розкриттю злочину.

Крім того, під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_4 , з урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, приймаючи до уваги особу винного, а також обставини, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину у вигляді щирого каяття, беззастережного визнання своєї винуватості, наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового розгляду, ініціювання ОСОБА_4 перед заставодавцем перерахунку 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) гривень на спеціальний рахунок Національного Банку України для цілей оборони (на підтримку Збройних Сил України) сторони узгодили покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, із застосуванням ст. 69 КК Україниу виді штрафу в розмірі 5000 (п`ять тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, без призначення додаткового обов`язкового покарання у виді права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, без конфіскації майна.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 , стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення ч. 3 ст. 332 КК України щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним із прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Враховуючи вищевикладене, під час підготовчого судового засідання суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Як убачається зі змісту наданої суду угоди про визнання винуватості від 25.12.2023 вона відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перерахування 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн на спеціальний рахунок Національного банку України для цілей оборони (на підтримку Збройних Сил України), а також те, що обвинувачений є особою похилого віку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою похилого віку, вдівець.

Пунктами 2 та 8 Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 за №7 визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

З підстав, зазначених у ч. 1 ст. 69 КК ( 2341-14 ), суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, штраф у розмірі в розмірі 5000 (п`ять тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень є саме тим видом покарання, який є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, суд здійснив розгляд кримінального провадження №12023162240001166 від 28 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ,громадянина України, уродженця села Ярове Тарутинського району Одеської області, пенсіонера, вдівця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в межах перевірки укладеної угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України.

Питання про зняття арешту необхідно вирішити відповідно до статті 174 КПК.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Майнова шкода даним кримінальним правопорушенням не завдана.

Керуючись ч. 1 ст. 314, ч. 4 ст. 469, ст.ст. 472-475 КПК України, ст. ст. 60, 66, 69 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25.12.2024 року у кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023162240001166 від 28 вересня 2023 року укладену між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 .

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 (п`ять тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2023 року (справа №495/11631/23 номер провадження 1-кс/495/2326/2023) на мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA02 IMEI 1: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 , належний ОСОБА_4 , упакований до сейф-пакету PSP1030382 - скасувати.

Мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA02 IMEI 1: НОМЕР_4 IMEI 2: НОМЕР_5 , належний ОСОБА_4 - повернути власнику.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів, що становить 214720 гривень (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять), внесену 27.10.2023 заставодавцями ОСОБА_5 звернути на виконання вироку в частині сплати штрафу в розмірі 85 000 гривень; суму в розмірі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) гривень перерахувати на спеціальний рахунок Збройних Сил України для цілей оборони України, а саме:

Рахунок UА843000010000000047330992708

МФО 300001

Код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України

Призначення платежу: допомога Збройним силам України,

решту коштів які залишаться після виконання вироку повернути заставодавцю.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Білгород- Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Повний текст вироку виготовлено та оголошено о 16:30 год. 27.03.2025 року.

Суддя ОСОБА_1