Рішення № 126152097, 27.03.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/751/24

№ провадження 2-о/624/3/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., присяжних: Пахущого О.Г., Федоряки О.І., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду с-ща Кегичівки, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Берестинської районної військової адміністрації про усиновлення дитини

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з заявою про усиновлення дитини, в якій просить дозволити ОСОБА_1 усиновити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внести зміни в актовий запис цивільного стану про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складений виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за №03 від 02.09.2020, в якому змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », по батькові змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » та записати усиновлювача батьком дитини, в графі "відомості про батька" вказати: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 бажає усиновити дитину ОСОБА_3 . Дитина проживає в сім`ї заявника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина є здорова. З 20.02.2024 заявник перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини ОСОБА_2 . Дитина вважає заявника батьком. Заявник має постійну роботу, а саме є військовослужбовцем, отримує постійний заробіток та має можливість забезпечити дитину матеріально. Заявник до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, батьківських прав не позбавлявся, не був усиновлювачем іншої дитини, не зловживаю спиртними напоями та наркотичними засобами. При реєстрації народження дитини відомості про батька були зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Дружина заявника, яка є матір`ю дитини не заперечує проти її усиновлення. Родина заявника проживає в будинку, що належить бабусі заявника ОСОБА_8 .. Це житло повністю забезпечує потреби проживаючої родини. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови життя. Дитина виховується в сім`ї заявника з моменту їхнього знайомства 5 вересня 2022 року та одруження 20 лютого 2024 року. З 2022 року заявник виховую дитину як рідну, а дитина вважає заявника рідним батьком. Між ними склалися теплі сімейні відносини.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 21.08.2024 провадження у справі було відкрито, розгляд справи призначено проводити за правилами окремого провадження.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити та визнати його усиновлювачем дитини. Пояснив, що дуже прив`язався до дитини та хоче її усиновити. Дитина називає його батьком, чекає на нього, свого біологічного батька дитина не бачила, тому вважає саме його батьком. Зазначив, що на даний час судимості зняті та погашені, тому в силу ст. 89 КК України він вважається таким, що не має судимостей. Повідомив, що скоєний ним злочин, за який його було визнано винним він вчинив в неповнолітньому віці. Потім тривалий час проживав разом з потерпілою та виховував разом з нею двох спільних синів. На даний час він зі своїми рідними дітьми не проживає разом, але коли приходить у відпустку з лав ЗСУ завжди забирає їх до себе, спілкується з дітьми та матеріально їх забезпечує. Тому просив задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник заявника - адвокат Каніщева В.С. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 пояснила, що дитина дуже прив`язалася до її чоловіка ОСОБА_1 . Між ними склалися дуже гарні стосунки як між батьком та дитиною. Просила задовольнити заявлені вимоги для того, щоб її донька зростала в повноцінній родині.

Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, Довженко В.Є., у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви, оскільки заявник ОСОБА_1 в минулому був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, тому відсутні підстави для задоволення заяви, що передбачено п. 10 ст. 212 СК України. Крім цього, зазначила, що при проведенні бесіди з дитиною вона надана усну згоду на її усиновлення, оскільки вона добре ставиться до заявника, проявляє прихильність, повагу до вітчима, називає його татом. Заявник прив`язаний до дочки дружини та відчуває себе здатним дати їй батьківську увагу, турботу, любов, забезпечити добробут, надати належну освіту та виховання. Вказала, що місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються з позитивної сторони. Всі ці факти та надані документи свідчать про формування позитивного висновку, але наявність судимості не дає підстав для надання позитивного висновку. В судових дебатах зазначила про те, що покладається на розсуд суду щодо розгляду даної справи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона була дружиною заявника. На даний час їх шлюб розірваний. Від шлюбу у неї та заявника є двоє неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею, а заявник матеріально їх забезпечує, спілкується з ними, забирає їх за своїм місцем проживання. У нього дуже гарні стосунки з дітьми, він дуже гарний батько, який приділяє багато уваги своїм дітям. Повідомила, що вона почала зустрічатися з заявником, коли була ще неповнолітньою, в зв`язку з чим її мати після того, як дізналася, що вона вагітна, звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. На підставі її заяви заявник був притягнутий до кримінальної відповідальності, але їх відносини з заявником були за добровільною згодою. Повідомила, що її мати не любила заявника на протязі всього їхнього спільного життя. Зазначила, що на даний час вона спілкується з заявником, але лише з питань виховання їх спільних дітей. Охарактеризувала заявника, як чуйного, доброго та гарного батька і чоловіка. Вважала, що він вже поніс покарання за злочин, який не скоював, а тому заслуговує на довіру щодо можливості бути усиновлювачем.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, і які вони вважають достатніми для обґрунтування заявлених вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільності та гармонійних умов її життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв`язку (можливо, вже наявного фактичного).

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що заявник є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , орган, що видав 6350, дата видачі 27.02.2024.

Заявник ОСОБА_1 та мати дитини ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.02.2024, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданою Сахновщинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.02.2024. З цього свідоцтва вбачається, що прізвище дружини до одруження « ОСОБА_4 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданої 02.09.2020 виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Харківська область, Кегичівський район, с. Андріївка, її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про що 02.09.2020 складено відповідний актовий запис №03 Виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Харківської області.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046471946 від 13.08.2024 вбачається, що відомості про батька дитини зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Мати дитини ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену заяву про надання згоди на усиновлення її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянином України ОСОБА_1 .. Заява зареєстрована в реєстрі за №718 приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко О.В.

Стан здоров`я дитини ОСОБА_3 , підтверджений довідкою КНП «Кегичівська центральна районна лікарня» Кегичівської селищної ради Харківської області від 15.08.2024.

Згідно з висновком про стан здоров`я від 15.08.2024, виданого КНП «Кегичівська ЦРЛ» Кегичівської селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 на обліку в психіатричному кабінеті та у нарколога не перебуває, здоровий та придатний до піклування.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-001967179 ОСОБА_1 станом на 24.09.2024 є особою, стосовно якої наявна інформація щодо наявності незнятої чи непогашеної судимості: 1) засуджений 14.03.2012 Сахновщинським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 155 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 1 рік. Відповідно до ст. 89 КК України судимість погашена; 2) засуджений 18.06.2021 Сахновщинським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 1 рік.

Як вбачається з вироку Сахновщинського районного суду Харківської області від 14.03.2012 ОСОБА_1 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України. За вчинення злочину його було визнано винним та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 1 рік. Зі змісту вироку вбачається, що він вчинив злочин за згодою з потерпілою.

З довідки, виданої Красноградським районним сектором № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області № 24/29/1211-24 від 21.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 судимий 14.03.2012 Сахновщинським районним судом Харківської області та 18.06.2021 Сахновщинським районним судом Харківської області (за вказаними судимостями знятий з обліку в зв`язку з закінченням іспитового строку, відповідно до ухвал Сахновщинського та Диканського районних судів) та станом на 21.10.2024 на обліку Красноградського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не перебуває.

Згідно зі службовою характеристикою виданою ТВО командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією. За час служби в Збройних Силах зарекомендував себе виключно позитивно, як військовослужбовець який точно і вчасно виконує покладені на нього обов`язки і поставленні йому завдання. Своєю поведінкою та старанністю подає приклад зразкового виконання військового обов`язку.

Сім`я заявника проживає в будинку власником, якого є ОСОБА_8 , право власності підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2020, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №31706689. Власник будинку не заперечує проти проживання сім`ї ОСОБА_5 в цьому будинку, про що надала Службі у справах дітей заяву.

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї заявника ОСОБА_1 , проведеного з метою підготовки висновку про можливість усиновлення, умови проживання добрі, кімнати чисті та світлі, санітарний стан приміщень в нормі. Дитина має місце для навчання та відпочинку, забезпечені одягом, особистими речами, іграшками та продуктами харчування. Стосунки в сім`ї добрі, в родині панує любов та порозуміння, повага один до одного. В результаті бесіди з ОСОБА_3 було виявлено, що дівчинка свого вітчима називає татом, любить його, а він любить її.

Згідно з висновком Красноградської районної військової адміністрації Харківської області від 07.10.2024 №01-33/3354, усиновлення ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недоцільним. Висновок обґрунтований дослідженими в судовому засіданні документами, а також враховано думку дитини та її прив`язаність до заявника ОСОБА_1 та зазначено, що досліджені документи свідчать про формування позитивного висновку про доцільність усиновлення, але в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має судимість за ч. 1 ст. 155 КК України, то керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» та ч. 10 ст. 212 СК України Красноградська районна військова адміністрація Харківської області вважає, що відсутні підстави та є недоцільним усиновлення ОСОБА_3 громадянином ОСОБА_1 .

Вимоги до особи, яка може бути усиновлювачем визначені положеннями ст. 211, ст. 212 СК України. Заявники повністю ним відповідають, обставин які б перешкоджали їм бути усиновлювачами судом не встановлено та сторонами не повідомлені.

Відповідно до ч. 5 ст. 211 та ч.ч. 1, 2, 5 ст. 217, ч. 1 ст. 220 СК України якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі.

Згідно зі ст. 217 СК України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

Відповідно до ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

З дитиною ОСОБА_3 була проведена бесіда та вона надала усну згоду на її усиновлення заявником ОСОБА_1 при спілкуванні з нею представниками органу опіки та піклування. Мати дитини перебуває у шлюбі з заявником та надала нотаріально засвідчену згоду на усиновлення заявником її дитини, цю згоду підтвердила також в судовому засіданні..

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В порядку окремого провадження суд розглядає справи, зокрема, про усиновлення (п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Частинами 1, 4 статті 313 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов`язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров`я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати; суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.

Вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення закріплені законодавцем у статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, зі змісту якої вбачається, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. У свою чергу обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства в силу положень статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

До основних засад (принципів) цивільного судочинства положеннями частини 3 статті 2 ЦПК України віднесено принцип верховенства права, поняття та зміст якого розкриті у статті 10 цього Кодексу. Зі змісту цієї норми вбачається, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 ЦПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Під час розгляду вказаної справи застосуванню судом підлягають положення Глави 18 «Усиновлення» Розділу IV Сімейного кодексу України.

Поняття усиновлення розкрито у статті 207 СК України, відповідно до якої усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Вимоги до усиновлювачів встановлені законодавцем у статті 211 СК України, зі змісту якої вбачається, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини; усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років; якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.

Перелік категорій осіб, які не можуть бути усиновлювачами, наведений у статті 212 Сімейного кодексу України, відповідно до якої усиновлювачами не можуть бути особи, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 10 ч. 1 ст. 212 СК України).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує осіб, які мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень, а також осіб, які раніше були засуджені за вчинення окремих кримінальних правопорушень. При буквальному тлумаченні цієї норми вбачається, що погашення чи зняття судимості після вчинення окремих кримінальних правопорушень не має значення та залишається для особи обставиною, яка унеможливлює набуття такою особою статусу усиновлювача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має намір усиновити доньку своєї дружини, з якою вони разом проживають однією сім`єю протягом останніх 4 років та протягом року перебувають у зареєстрованому шлюбу. Цю дитину він фактично виховує та утримує, опікується нею як рідною донькою, між ними склалися теплі стосунки. У свою чергу малолітня ОСОБА_3 сприймає його як свого батька. Наведене, зокрема, було підтверджено під час спілкування із дитиною. Відповідність такого усиновлення інтересам дитини підтверджено висновком служби у справах дітей Красноградської районної військової адміністрації Харківської області.

Натомість із витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ФОВМ-001967179 станом на 24.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 14.03.2012 був засуджений вироком Сахновщинського районного суду Харківської області за вчинення кримінального правопорушення, зокрема злочину за ч. 1 ст. 155 КК України. Вказаний злочин відноситься до категорії кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (Розділ IV Кримінального кодексу України). Відповідно до статті 89 КК України заявник визнається таким, що не має судимості. Крім цього, ОСОБА_1 18.06.2021 був засуджений вироком Сахновщинського районного суду Харківської області за вчинення кримінального правопорушення, зокрема злочину за ч. 3 ст. 185 КК України. Вказаний злочин відноситься до категорії кримінальних правопорушень проти власності (Розділ VІ Кримінального кодексу України). Відповідно до статті 89 КК України заявник визнається таким, що не має судимості, оскільки відповідно до довідки, виданої Красноградським районним сектором № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області № 24/29/1211-24 від 21.10.2024, ОСОБА_1 судимий 14.03.2012 Сахновщинським районним судом Харківської області та 18.06.2021 Сахновщинським районним судом Харківської області (за вказаними судимостями знятий з обліку в зв`язку з закінченням іспитового строку, відповідно до ухвал Сахновщинського та Диканського районних судів) та станом на 21.10.2024 на обліку Красноградського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не перебуває.

Установлення наведених обставин, виходячи зі змісту статті 212 СК України, встановлює імперативну заборону визнання ОСОБА_1 усиновлювачем, не зважаючи навіть на фактичне проживання заявника та дитини однією сім`єю та фактичне виконання ним обов`язків батька відносно цієї дитини, перебування у шлюбі із матір`ю дитини.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що положення цієї норми не відповідають принципу верховенства права та суперечать Конституції України, що дає підстави суду не застосовувати їх під час розгляду справи. Наведені висновки суду обґрунтовуються таким.

Статтею 21 Конституції України гарантовано, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. У частині 2 статті 50 Кримінального кодексу України закон чітко визначає такі цілі покарання, як:

-кара як відплата засудженому за вчинений злочин;

-виправлення засудженого;

-запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим;

-запобігання вчиненню злочинів з боку інших осіб.

Досягнення мети виправлення засудженого припускає усунення суспільної небезпечності особи, тобто такий вплив покарання, внаслідок якого у винного з`являється схильність до правомірної поведінки і головне - засуджений під час і після відбування покарання не вчиняє нових злочинів.

Правові наслідки судимості регламентовані статтею 88 КК України.

Зокрема, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.

У науково-практичному коментарі до статті 88 Кримінального кодексу України зазначено, що кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість.

Судимість - це правовий стан особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених в законі умов характеризується настанням для неї певних правових наслідків.

Істотними ознаками судимості є те, що вона:

1) є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;

2) являє собою особливий правовий статус засудженого (має персональний характер і пов`язана лише з даною особою);

3) має чітко визначені часові рамки, встановлені КК;

4) полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

5) умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК. Загальноправові наслідки судимості регламентуються іншими нормативно-правовими актами.

Судимість пов`язана із вчиненням конкретного злочину і засудженням за нього. Отже, не може набути судимості особа, яка: а) не вчинила злочину; б) не постала перед судом і не була засуджена.

Строки і правові наслідки судимості визначаються окремо щодо кожного злочину. При вчиненні декількох злочинів судимість виникає щодо кожного із них, тобто особа може мати одночасно кілька судимостей. При цьому вони можуть відрізнятися за тривалістю і правовим змістом.

Погашення судимості має місце після спливу строків, визначених статтею 89 Кримінального кодексу України, з урахуванням визначеного статтею 90 цього Кодексу порядку їх обчислення, у свою чергу у визначених статтею 91 КК України випадках та порядку судимість може бути знята достроково.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у випадку досягнення мети покарання у частині виправлення особи, така особа не може мати в подальшому жодних обмежень, які обумовлені вчиненням нею кримінального правопорушення.

Аналогічні висновки у своїй прецедентній практиці наводить і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 127/16102/23 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виснував, що врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й в разі складання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявник відповідає всім визначеним законом вимогам до усиновлювача, цілком та повністю усвідомлює правові наслідки усиновлення ним дитини та добровільно цього бажає. У свою чергу за встановлених судом обставин усиновлення буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини, оскільки вони спільно проживають однією сім`єю, дитина сприймає заявника своїм батьком, відповідно прийняття вказаного рішення надасть можливість урегулювати вказане питання у юридичній площині. Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про задоволення заяви у частині усиновлення.

Відповідно до ст. 225 СК України, усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Що стосується вимог в частині внесення змін до актового запису, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5, статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Частиною 1 статті 229 СК України передбачено, що особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Згідно із ч. 2, 3, 4 статті 231 СК України якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім`я та по батькові можуть бути змінені у зв`язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Оскільки, вимоги в частині усиновлення визнані судом такими, що підлягають задоволенню, а також враховуючи положення ст.ст. 229, 231 СК України, вимоги про внесення змін до актового запису підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 233 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Пункту 20 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 передбачено, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно із п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до статті 228 СК України особи, яким у зв`язку з виконанням службових обов`язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов`язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв`язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього Кодексу. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

Статтею 314 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду. Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, ст. ст. 207, 208, 217, 218, 220, 223-225, 229, 231, 234 СК України, ст. ст.76-80, 89, 211, 263 - 265, 271 - 273, 313, 314, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Берестинської районної військової адміністрації про усиновлення дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, усиновлювачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 03 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 02 вересня 2020 року Виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, а саме: в графі «прізвище» дитини зазначити - « ОСОБА_5 », в графі «по батькові» дитини зазначити - « ОСОБА_12 », в графі «батько» записати « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, уродженець с. Жовтень, Сахновщинський район, Харківська область». Інші відомості залишити без змін.

Органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Жовтень, Сахновщинський район, Харківська область, громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 6350, дата видачі 27.02.2024, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: Адвокат Каніщева Віта Сергіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2656 від 26.03.2019, ордер серії ВІ № 1238186 від 18.08.2024, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Служба у справах дітей Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Соборна, буд. 58-А, м. Берестин, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 04059549.

Представник заінтересованої особи: Довженко Віта Євгеніївна, ІНФОРМАЦІЯ_7 , головний спеціаліст сектору усиновлення та адміністрування бази даних служби у справах дітей Красноградської РДА, довіреність від 10.01.2025 №01-35/112.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Андріївка, Кегичівський район, Харківська область, громадянка України, паспорт № НОМЕР_6 виданий 27.02.2024, орган, що видав 6350, РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Богачова

Присяжні: О.Г. Пахущий

О.І. Федоряка