Вирок № 126151141, 27.03.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1893/24

1-кп/189/143/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041540000378 від 17.07.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Маріуполя Донецькоїобласті,громадянина України,який маєбазову середнюосвіту,групи інвалідностіне має,депутатом неявляється, одружений, офіційно працює охоронцем в Братському СБК, має наутриманні неповнолітнюдоньку ОСОБА_6 ,2009року народження, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку з 07.04.2003 року, як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.05.2024 року ОСОБА_5 отримав під підпис повістку для проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №759 від 21.05.2024 року КНП «Покровська лікарня» ДОР виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_5 був визнаний придатним до військової служби.

23.05.2024 року, близько о 12 год. 45 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому по АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки про призов за мобілізацією до лав Збройних сил України, згідно з якою, останній повинен був 25.05.2024 року о 07:00 годині з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до навчальної частини НОМЕР_1 . В цей же час ОСОБА_5 був під особистий підпис попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову за мобілізацією.

Цього ж дня, тобто 23.05.2024 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , будучи заздалегідь попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, не маючи законних підстав на відстрочку від призову за мобілізацією, у категоричній формі і відкрито відмовився від проходження служби та вибуття у військову частину, після чого власноруч написав відповідну заяву, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 в судових дебатах просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК, вважає його вину повністю доведеною і підтвердженою письмовими матеріалами та показаннями свідків, просив обрати до обвинуваченого міру покарання у виді трьох років позбавлення волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину фактично не визнав, зазначивши під час судових дебатів що не згодний з тим, щоб бути мобілізованим у зв`язку з проблемами зі здоров`ям, і порушенням правил проходження ним військово-лікарської комісії.

Захисник ОСОБА_8 в судових дебатах просив визнати неналежними доказами висновок військово-лікарської комісії, а також так звану «бойову повістку» і закрити провадження у справі.

Захисник в судових дебатах посилався на те, що придатність особи до військової служби визначається військово-лікарською комісією, яка під час своєї роботи керується Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008.

Вважає, що картка обстеження ОСОБА_5 не відповідає вимогам вказаного Положення, зокрема, в зазначеній картці відсутня інформація щодо проведення аналізів крові та сечі для виявлення певного переліку захворювань, відсутня інформація про вимірювання тиску, не зроблений рентген легенів.

Також вважає, що повістка підписана неналежною посадою особою (не ОСОБА_9 як зазначено у повістці, а іншим працівником військкомату), на підставі чого робить висновок про ознаки підробки документів.

В судовому засіданні були досліджені письмові матеріали та допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_10 показав суду, що обіймає посаду старшого офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснив, що 21.05.2024 року ОСОБА_5 пройшов ВЛК, після чого останній 23.05.2025 року був закомплектований до відправки у військову частину, однак відмовився від отримання повістки та мобілізації, про що написав відповідну заяву. Свідок ОСОБА_10 також показав, що ним був складений акт про відмову від отримання повістки.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що обіймає посаду інспектора мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснив, що 23.05.2024 року вона засвідчила акт відмови від отримання повістки ОСОБА_5 , була присутня, коли ОСОБА_5 намагались вручити повістку, але останній відмовився від її отримання, про що був складений відповідний акт, який свідок підписав. Зазначила, що заяву про відмову від отримання повістки та від мобілізації ОСОБА_5 писав власноруч.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що обіймає посаду головного спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснила, що 23.05.2024 року вона засвідчила акт відмови від отримання повістки ОСОБА_5 , була присутня, коли ОСОБА_5 намагались вручити повістку, але останній відмовився від її отримання, про що був складений відповідний акт, який свідок підписав. Зазначила, що заяву про відмову від отримання повістки та від мобілізації ОСОБА_5 писав власноруч.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що обіймає посаду лікаря-невропатолога в Покровській ЦРЛ ДОР, є членом ВЛК. Свідок пояснила, що здійснювала медичний огляд ОСОБА_5 під час проходження огляду ВЛК, під час огляду якихось вад та відхилень по своїй спеціальності свідок не виявила. Свідок також пояснила суду, що у разі наявності підстав для проведення додаткового обстеження особа направляється для дообстеження в обласну лікарню ім. Мечнікова (м. Дніпро), однак у даному випадку підстави для дообстеження виявлені нею не були.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що обіймає посаду лікаря-офтальмолога в Покровській ЦРЛ ДОР та є членом ВЛК. Свідок пояснила, що вона здійснювала медичний огляд ОСОБА_5 , а саме, перевірила його зір, який відповідав ступеню «придатний до військової служби», скарги від ОСОБА_5 на зір не надходило.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що обіймає посаду лікаря-ЛОР в Покровській ЦРЛ ДОР та є членом ВЛК, скарг від ОСОБА_5 під час огляду не надходило.

Свідок ОСОБА_13 показав суду, що обіймає посаду лікаря-хірурга, травматолога та уролога в Покровській ЦРЛ ДОР та входить до складу ВЛК як хірург. Пояснив, що коли до нього приходить людина з обхідним листом з ТЦК, він вивчає скарги по хірургії, травматології, урології, а також вивчає амбулаторну карту особи, яка проходить ВЛК. У разі якщо особа не має скарг на здоров`я та бажає проходити військову службу, йому ставляться відповідні відмітки, але якщо в людини є скарги на стан здоров`я, проводиться відповідний медичний огляд з дослідження амбулаторної карти хворого та фіксується відповідний діагноз. У даному випадку таких скарг від гр. ОСОБА_5 не надходило.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що обіймає посаду лікаря-психіатра в Покровській ЦРЛ ДОР і є членом ВЛК. Пояснив, що ОСОБА_5 за медичною допомогою до нього не звертався та на обліку не перебуває.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що він працює лікарем-терапевтом в Покровській ЦРЛ ДОР та за сумісництвом є головою ВЛК. Свідок пояснив суду, що ОСОБА_5 зі скаргами за його спеціалізацією як лікаря-терапевта не звертався. Свідок пояснив, що гр. ОСОБА_5 за результатами ВЛК був визнаний придатним до військової служби.

Окрім того, всі допитані працівники лікарні підтвердили, що у картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 від 21.05.2024 року містяться саме їх підписи та печатки.

Покази свідків є логічними, послідовними, будь-яких даних про те, що свідки зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, судом не встановлені.

В судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041540000378 від 17.07.2024 року, з якого вбачається, що до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ст. 336 КК України;

- повідомлення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.07.2024 року, в якому був викладений факт ухилення ОСОБА_5 від призову на військову службу;

- картка обстеження та медичного огляду від 21.05.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 на підставі статті 23в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби;

- довідка військово-лікарської комісії №759 від 23.05.2024 року, відповідно до якої на підставі статті 23в графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_5 є придатним до військової служби;

- пам`ятка від 23.05.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, передбачену ст. 336 КК України;

- акт про відмову отримання повістки військовозобов`язаним від 23.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 в присутності двох свідків відмовився від отримання повістки під підпис;

- письмова заява ОСОБА_5 від 23.05.2024 року, яку останній власноручно написав, згідно якої він відмовляється від отримання повістки, оскільки боїться за власне життя.

Аналізуючи в сукупності показання свідків, письмові матеріали, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_5 діяння повністюдоведене івірно кваліфікованеорганом досудовогорозслідування заст.336КК України,як ухиленнявід призовуна військовуслужбу підчас мобілізації,на особливийперіод,виходячи знаступного.

Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.336КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини або у відмові отримати повістку. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця або вчинення інших дій, які б свідчили про ухилення від проходження служби.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст.336КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». Устатті 336 ККці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.

Однак, згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу»передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов`язані за викликом з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.

Згідно з Законом України«Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до визначень наданих у Законі України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» №3543-ХІІвід 21жовтня 1993року під мобілізацією розуміється комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

24 лютого 2022 року Президентом України виданий Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 року №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров`ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.

Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Проведення медичногоогляду військовослужбовців,військовозобов`язаних,резервістів длявизначення ступеняпридатності довійськової службивизначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних. Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу ІІ Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на військовозобов`язаних що проходять медичний огляд складається картка обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби.

Відповідно до п. 2.4.10 розділу ІІ Положення постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії або у судовому порядку

Будь-яких обставин, які б вказували на те, що лікарями порушена процедура проведення військово-лікарської комісії, судом не встановлено.

Звернень ОСОБА_5 до Центральної військово-лікарської комісії або до суду для оскарження рішень ВЛК матеріали справи не містять. Медичних документів на підтвердження буд-яких діагнозів обвинуваченого, що виключають можливість проходження ним служби за мобілізацією, суду не надано.

Отже, підстави для визнання недопустимими чи неналежними таких доказів як висновок ВЛК та картка огляду ВЛК, відповідно до яких обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби, на думку суду, відсутні.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що порушений порядок надання повістки обвинуваченому.

Заяв і клопотань щодо того, що повістка була підписана і вручена неналежною посадовою особою, яка не мала на це повноважень, під час розгляду справи до суду не надходило.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, не маючи права на відстрочку, пройшов медичний огляд, що проводився військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, яким останнього визнано придатним до військової служби, відмовився від отримання повістки, що було зафіксовано складеним актом, написав власноруч заяву про відмову від мобілізації, тим самим здійснивши кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.

Обставини, які згідно зі ст.66КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обставини, які згідно зі ст.67КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з місця проживання характеризується позитивно, працює, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , 2009 року народження, не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

В той же час згідно зі ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.

Оскільки Україна перебуває в умовах збройної агресії з боку російської федерації, то конституційний обов`язок кожного громадянина - захищати Батьківщину, отже вчинений ОСОБА_5 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпеку, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.12.2024 у справі № 146/1811/23 та постанові від 03.12.2024 у справі № 591/6556/23, відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями50,65 КК Українимету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.

Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України, та, враховуючи дані про особу, вважає за можливе призначити покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст. 336 КК, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та конкретним обставинам кримінального провадження, та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим в суду підстав не вбачається.

Цивільний позов по справі не заявлений.

В ході досудового розслідування експертизи не проводились.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі:

- оригінали документів щодо мобілізації на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 7 (семи) аркушах, які визнані речовими доказами залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1