Рішення № 126147571, 25.03.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4931/24

провадження № 2/619/93/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2025 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Жорняк О.М., за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/4931/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області,

вимоги заяви:про визначення місця проживання дитини, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, про стягнення аліментів,

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Слупицького Віталія Сергійовича, в системі «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши дитину на його самостійному вихованні та утриманні; встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У обґрунтування позову зазначено, що 15.11.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в період якого в них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 13.05.2009. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.07.2011 шлюб було розірвано. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.07.2011 присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з 06.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_1 залишилася проживати разом з відповідачкою, але періодично проживала за місцем його проживання, де вона фактично зареєстрована, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом всього часу сумісного проживання та після розлучення позивач постійно фінансово забезпечував доньку та відповідачку. Остання ніде не працює, існує лише за рахунок допомоги внутрішньо переміщеної особи. Крім того, саме за рахунок проживання доньки ОСОБА_1 разом з нею отримує ще і допомогу на доньку. Це в свою чергу є єдиними доходами, які не здатні забезпечити належні та допустимі умови для розвитку дитини. У лютому 2024 року до позивача звернулася донька ОСОБА_1 та повідомила, що в неї з матір`ю, тобто відповідачкою стався конфлікт, в результаті якого остання вигнала дитину з будинку. З 20.02.2024 по теперішній час донька фактично мешкає разом із позивачем та не бажає повертатися до місця проживання матері та продовжувати жити з нею. До того ж донька повністю перебуває на матеріальному утриманні позивача, а також має гідні, індивідуальні умови для проживання в будинку ніж ті які були в момент проживання з матір`ю. На теперішній час позивач офіційно працює водієм 36 ДПРЧ 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області, має окреме житло, в якому містяться всі належні умови для проживання доньки. Натомість, відповідачка проживає в помешканні за адресою: АДРЕСА_2 разом з другою дитиною, матір`ю, сестрою та дітьми сестри в однокімнатній квартирі, в котрі відсутні нормальні умови проживання для дитини. ОСОБА_1 має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре ставиться до доньки. Колишня дружина ніде не працює, не має самостійного доходу, має негативні відносини з донькою, перестала приймати будь-яку участь в житті та вихованні дитини, не турбується про неї та не цікавиться її станом здоров`я, тобто самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому існують всі підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини - ОСОБА_1 . Також, враховуючи, що дитина фактично проживає із позивачем з лютого 2024 року і перебуває на його утриманні, а проживання доньки з матір`ю буде лише шкодити її інтересам, є підстави для визначення місця проживання дитини разом із ним. Вищевказані обставини підтверджують можливість в повній мірі виконувати обов`язки щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 СК України та доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком. Крім того, встановлення факту самостійного виховання ним дитини є підставою для безперешкодного переміщення дитини по країні у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України оголошеним воєнним станом на території держави, для здійснення лікування дитини, оздоровлення, можливу зміну місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах, йому необхідно постійно підтверджувати факт самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/004144361 від 25.04.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою - інформацією № 10517 від 10.06.2024 за час мешкання в с. Руська Лозова ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. На його поведінку скарги з боку сусідів та інших мешканців селища не надходили, з сусідами підтримує дружні стосунки, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався. З особами, які ведуть антигромадський спосіб життя зв`язку не підтримує. Відповідно до службової характеристики виданої начальником 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області на ОСОБА_1 , який зарекомендував себе з позитивної сторони, свої функціональні обов`язки виконує в повному обсязі, професійно освічений співробітник, взаємовідносини в сім`ї теплі, доброзичливі, дисциплінарних стягнень не має. Згідно з довідкою про доходи №26 від 11.01.2024 сума доходів після утримання податків та аліментів протягом липня 2023 року - грудня 2023 року становить 303 047, 03 гривень. Кожного місяця з доходів утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на підставі його рапорта в сумі 3 000 гривень. Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_1 від 16.05.2024 для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дівчинки окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для навчання, відпочинку та розвитку. Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі. Зі слів дівчинки вона бажає проживати з батьком. Крім того, згідно з актом обстеження по факту проживання особи на території Русько-Лозівкого старостинського округу від 08.05.2024 він разом з донькою ОСОБА_1 зареєстрований та дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 20.02.2024 по теперішній час.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

У судове засідання начальник Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області М`ячникова М. надала суду пояснення, відповідно яких в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, справу розглянути без участі представника третьої особи.

У судове засідання представник позивача Слупицький В.С. не з`явився, надав заяву, у якій просить здійснити розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав, у разі неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не вручена під час доставки та повернута до суду, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з`явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що з 15.11.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.07.2011.

Від спільного подружнього життя в них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 13.05.2009.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.07.2011 присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з 06.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/004144361 від 25.04.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою - інформацією № 10517 від 10.06.2024 за час мешкання в с. Руська Лозова, ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. На його поведінку скарги з боку сусідів та інших мешканців селища не надходили, з сусідами підтримує дружні стосунки, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався. З особами, які ведуть антигромадський спосіб життя зв`язку не підтримує.

Відповідно до службової характеристики виданої начальником 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області на ОСОБА_1 , який зарекомендував себе з позитивної сторони, свої функціональні обов`язки виконує в повному обсязі, професійно освічений співробітник, взаємовідносини в сім`ї теплі, доброзичливі, дисциплінарних стягнень не має.

Згідно з довідкою про доходи №26 від 11.01.2024 сума доходів після утримання податків та аліментів протягом липня 2023 року - грудня 2023 року становить 303 047, 03 гривень. Кожного місяця з доходів утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на підставі його рапорта в сумі 3 000 гривень.

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_1 від 16.05.2024 для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дівчинки окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для навчання, відпочинку та розвитку. Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі. Зі слів дівчинки вона бажає проживати з батьком. Згідно з актом обстеження по факту проживання особи на території Русько-Лозівкого старостинського округу від 08.05.2024 позивач разом з донькою ОСОБА_1 зареєстрований та дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 20.02.2024 по теперішній час.

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини разом з батьком суд виходить з наступного.

Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема, главою 4 підрозділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, є малолітньою особою (ст.31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст.32 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частина друга статті 47 ЦПК України надає можливість неповнолітнім особам віком від 14 до 18 років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного Кодексу України.

Частиною першою статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а частиною четвертою статті 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Так, статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

При цьому, згідно частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.18 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Аналіз наведених норм матеріального і процесуального права, роз`яснень Верховного Суду України, дають підстави вважати, що у разі спору місце проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч.1-4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Наведене також відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в постановах від 12 листопада 2018 року по справі №344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самою.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 23.04.2024 ОСОБА_3 на даний час досягла чотирнадцяти років, а відтак, з цього часу втратила статус малолітньої дитини і вправі сама визначати місце свого проживання.

За таких обставин, оскільки пред`явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не передбачено нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення в даній частині позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, оскільки неповнолітня ОСОБА_1 , на момент пред`явлення позову та ухвалення рішення у справі досягла чотирнадцятирічного віку, а, відтак, саме їй належить право самостійно обирати місце свого проживання.

Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України(ст. 1 СК України).

Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122, 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Відповідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення аліментів.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів », за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

За таких обставин суд приходить висновку, що причини, які спонукали позивача наполягати на стягненні аліментів на утримання неповнолітньої дитини обґрунтованими, а тому заявлений позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів суд задовольняє, стягнення аліментів на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 липня 2011 року підлягає припиненню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради про визначення місця проживання дитини, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, про стягнення аліментів задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 липня 2011 року (справа № 2010/2-1739/11), починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 09.07.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір за подання заяви про стягнення аліментів у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, площа Перемоги, 5, код ЄДРПОУ 43948178.

Суддя О. М. Жорняк