Ухвала суду № 126147047, 27.03.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/407/25

Провадження № 1-кп/938/77/25

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

27 березня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2025 за №12025090000000112 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Кривопілля, Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Ухвалою суду від 18.03.2025 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.286-1 КК України призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 27.03.2024 за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника.

В підготовче судове засідання 27.03.2025 з`явилися: прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 .

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування №12025090000000112, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 , отримали, 13.03.2025.

В підготовчому засіданні встановлено, що вказане кримінальне провадження підсудне Верховинському районному суду Івано-Франківської області, підстав для повернення обвинувального акта немає, та відповідних клопотань не поступало.

Під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, клопотання про затвердження угоди відповідно до ст.ст. 468-475 КПК України, у кримінальному провадженні не заявлялось.

Підстав для закриття провадження, що передбачені пунктами 4-8, 10 ч.1 та ч.2 ст.284 КПК України, на даній стадії судового провадження не встановлено.

Прокурор, потерпіла та її представник, обвинувачений та його захисник не заперечили проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Прокурор заявив клопотання про надання доручення органу пробації щодо підготовки досудової доповіді відносно особи обвинуваченого.

Інші учасники кримінального провадження не заперечили проти надання доручення органу пробації щодо підготовки досудової доповіді відносно обвинуваченого.

Відповідно до положень ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ч.1,2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також ухвалення судового рішення щодо виду покарання, необхідно доручити представнику органу пробації скласти досудову доповідь в порядку, визначеному законодавством.

Окрім того, 27.03.2025 через канцелярію суду прокурором подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення застави, яке у відповідності до ст.186 КПК України, слід вирішити в даному підготовчому засіданні.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили, що отримали відповідне клопотання про продовження запобіжного заходу, в межах строків визначених ч.2 ст. 184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що на розгляді Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що 02.02.2025 близько 21год 45хв, у темну пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, не маючи посвідчення водія та навиків в управлінні транспортним засобом, керуючи автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Р-24 «Татарів Кам`янець-Подільський», що по вул. Жаб`євська у селищі Верховина Івано-Франківської області, у напрямку с. Татарів. Проїзна частина дороги у даному місці має по одній смузі для руху у кожному напрямку, по напрямку руху автомобіля є поворот праворуч та нерегульований пішохідний перехід, а тому на проїзній частині нанесено розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), перетинати яку забороняється. Попереду водія ОСОБА_3 у попутному з ним напрямку, по своїй смузі руху, рухався автомобілем марки Porsche реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 .

У цей час в зустрічному напрямку, по своїй смузі, рухався пішохід ОСОБА_9 , який справа від себе вів мотоцикл марки Sparta, без реєстраційного номера.

Під час руху прямою ділянкою автодороги із двостроннім рухом, де зустрічні потоки розділені між собою горизонтальною лінією дорожньої розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія), перетинати яку, відповідно до п. 34.1.1 Правил дорожнього руху України заборонено, водій ОСОБА_3 , рухаючись ділянкою дороги із поворотом праворуч проявив неуважність, проігнорував вимоги нанесеної дорожньої горизонтальної розмітки, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час здійснення маневру обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив наїзд на ОСОБА_9 та мотоцикл, який останній вів справа від себе.

При цьому, ОСОБА_3 порушив вимогиПравил дорожньогоруху України,а саме:п.1.2.,п.1.5.,2.1.а);п.2.3.б)д);п.10.1.,п.11.3.,п.12.1.,п.12.4.,п.14.2.в); п. 14.6., в), г); п.34.1.

У результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, якщовони спричинилисмерть потерпілого яке є тяжким злочином.

Зазначає, що причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні.

Також, прокурор зазначає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати і на теперішній час, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років, а тому останній з метою уникнення відповідальності у майбутньому може переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо про можливе місце їх перебування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Прокурор вважає, що з метою запобігання спробам ОСОБА_3 ухилитися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому провадженні слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років, керував джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, не маючи для цього відповідних навиків та, не проходячи відповідного навчання, чим проявив неповагу до загально-прийнятих правил поведінки та норм діючого законодавства, наражав на небезпеку оточуючих громадян та пасажирів свого автомобіля, що в кінцевому результаті призвело до загибелі людини, не має постійного місця роботи, є не одруженим, що вказує на його слабкі соціальні зв?язки.

Також, прокурор вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім, як тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти наведеним вище ризикам. Зокрема, застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави чи особистого зобов`язання є недоцільне, оскільки, це є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, а тому, такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не можливе, оскільки до органу досудового розслідування чи прокурора не надходило письмових зобов`язань про взяття ОСОБА_3 на поруки та не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 в повному обсязі підтримала клопотання з підстав що викладені в ньому. Додатково зазначила, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку із наявністю ризиків передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати на даний час. Просить подане клопотання задовольнити. Також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_7 не заперечили проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що обвинувачений визнає вину, розуміє та усвідомлює свою відповідальність. Обвинувачений також підтвердив, що особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили таке задовільнити.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний західу виглядітримання підвартою неможе бутизастосований,окрім якдо ранішене судимоїособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок понадп`ять років.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як вбачається із ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025 в ході досудового розслідування ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02.04.2025.

17.03.2025 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України скеровано до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 18.03.2025, вказаний обвинувальний акт призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді, судове слідство ще не розпочато, жодні докази не досліджувались, свідки не допитувались. Завершити судовий розгляд до 02.04.2025, не видається можливим.

При розгляді клопотання судом встановлено, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Як вбачається з обвинувального акту, доданого до нього реєстру, ОСОБА_3 , на підставі зібраних доказів обвинувачується у кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому, перевіряючи обґрунтованість підозри (обвинувачення), суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Згідно хвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.02.2025, при обранні на той час підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено наявність наступних ризиків передбачених у п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків та потерпілих, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

При розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором доведено що встановлені при обранні запобіжного заходу ризики передбачені у п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме ОСОБА_3 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлює, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено, покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які ще судом не допитувались, та з якими він знайомий особисто;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Також, при вирішенні цього клопотання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість дійти висновку про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Від обвинуваченого та/чи його захисника не поступало до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

Також суд вважає, що жоден із інших передбачених процесуальним законом, більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим судом ризикам.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Щодо клопотання прокурора про виклик свідка, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 65 КПК України передбачено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зважаючи на те, що показання свідків є одним із процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні, клопотання прокурора ОСОБА_4 про виклик ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 для їх допиту судом як свідків, слід задовольнити. При цьому питання про належність та допустимість цих показань, як доказу у кримінальному провадженні, буде судом вирішуватися у відповідних судових рішеннях на стадії судового розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статями 176,177, 178, 182, 183, 186, 197, 314-316, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України призначити до судового розгляду суддею одноособово на 07.04.2025о 12год.00хв.

Судове засідання, відбудеться в приміщенні Верховинського районного суду Івано-Франківської області (смт. Верховина, вул. Жаб`євська, буд. 76).

Визнати обов`язкову участь у розгляді кримінального провадження прокурора, потерпілої, представника потерпілої, обвинуваченого, захисника.

Доручити персоналу Верховинського районного сектору філії державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області скласти та подати суду в строк до 07.04.2025 року досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кривопілля, Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 286-1 КК України.

Клопотання прокурора про виклик свідків - задовольнити. Здійснити судовий виклик для допиту в якості свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 .

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк 60 днів, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 14год. 10хв. 27 березня 2025 року по 14год. 10хв. 25 травня 2025 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 .

Копію ухвали направити до Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" для її виконання в частині утримання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_14