Ухвала суду № 126143900, 25.03.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4544/25

Провадження №2-з/369/13/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитра Валентиновича заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Спа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Грицюк Поліна Володимирівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Воробйова Тетяна Антонівна про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року на адресу суду надійшла вищевказана заява. Просив суд накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв.м., РНОНМ 2343519632224.

Свою заяву мотивував тим, що має намір звернутися до суду з позовом про скасування договору дарування вищевказаної квартири.

Вказав,що у нього на виконанні перебуває ВП №74910193 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості у розмірі 36698,48 доларів США. В процесі виконання рішення суду було встановлено, що відповідно до договору дарування від 26.06.2023 року боржницею було здійснено безоплатне відчуження квартири на користь ОСОБА_2 , яка є матір`ю боржниці та в подальшому квартиру було передано до статутного капіталу ТОВ «Перлина СПА». Таким чином у разі невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог, шляхом накладення арешту на квартиру можливе її відчуження, що призведене до неможливості виконання рішення суду та неможливості повернення коштів стягувачу.

Враховуючи викладені обставини у заяві про забезпечення позову, просив суд задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення або ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові ОП ВС КГС від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що ОСОБА_3 з метою уникнення виконання рішення суду вчинила оспорюваний правочин, який буде предметом майбутнього позову.

Майно, за рахунок якого позивач/стягувач міг би задовольнити свої вимоги, було відчужене в період розгляду справи в суді про стягнення заборгованості. У зв`язку із наведеним, заявник обґрунтовує вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову тим, що невжиття таких заходів, в разі відчуження майна відповідачами третім особам, унеможливить ефективний захист або відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів стягувача, який має намір за рахунок вказаного майна задовольнити свої вимоги.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на обставини спірних правовідносин, якими заявник обґрунтовував свою заяву, предметом майбутнього позову, логічними і обґрунтованими є його аргументи про те, що накладення арешту на конкретне нерухоме майно, яке належить заінтересованим особам, є необхідним і співмірним заходом, який випливає з фактичних обставин, які свідчать про те, що протягом вирішення спору про визнання недійсними договору дарування не виключається можливість відчуження заінтересованими особами спірного майна, за рахунок якого стягувач має намір задовольнити свої вимоги, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів стягувача у виконавчого провадженні.

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договору дарування, що такі дії можуть бути спрямовані на ухилення від виконання обов`язків боржника перед стягувачем, що може призвести до унеможливлення задоволення вимог стягувача за рахунок наявного у власності відповідача нерухомого майна, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом майбутнього позову, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд доходить висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 760/10362/21 (провадження № 61-18100ск21), від 01 грудня 2021 року у справі № 715/1572/21 (провадження № 61-19000ск21) та від 14 лютого 2022 року у справі № 447/2779/21 (провадження № 61-1485ск22).

Крім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-159,260 ,ЦПК Українисуд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити..

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв.м., РНОНМ 2343519632224.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не Закону України припиняє її виконання.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Спа», ЄДРПОУ 38782098, адреса реєстрації: 08150, Київська область, Фастівський район, с. Малютянка, провулок Садовий,8; фактична адреса: 03127, м.Київ, проспект Голосіївський, 89.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ