Рішення № 126142009, 26.03.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/427/25 Справа №447/89/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.03.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

секретар судового засідання Іськів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням( викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ТОВ «Санфорд капітал» (далі ТОВ «Санфорд капітал») подав до суду позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що 10.09.2021 Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22035000532261, про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідачу був відкритий поточний рахунок на суму 37 200 грн. Однак, свої зобов`язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідачка виконала лише частково. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 62 094,84 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 33 721,95 гривень, заборгованість за простроченою комісією 28 372,89 гривень. 11.04.2024 між ТОВ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №11/04/24 за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Угодою № №22035000532261 від 10.09.2021. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитною угодою не виконав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 62 094,84 грн. судовий збір у розмірі 2 422,40 та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200 грн..

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі на 24.02.2025. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

Ухвалою від 24.02.2025 розгляд справи відкладено.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було.

За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.

В силу приписів ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів..

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.09.2021 між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено угоду №22035000532261, про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідачу був відкритий поточний рахунок на суму 37 200 грн(а.с.39).

Пунктом 3 Угоди визначено, що Банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 37 200 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 0,001% річних.

11.04.2024 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладений договір факторингу № 11/04/24, відповідно до якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрі боржників(а.с.21)

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №22035000532261 від 10.09.2021, станом на 10.04.2024 прострочена заборгованість за кредитом становить 62 094,84 гривень, що складається із заборгованості за основним боргом в сумі 33 721,95 гривень, заборгованість за нарахованими та заборгованість за простроченою комісією в сумі 28 372,89 гривень.(а.с.34)

Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 62 094,84 гривень, що складається із заборгованості за основним боргом в сумі 33 721,95 гривень, заборгованість за нарахованими та заборгованість за простроченою комісією в сумі 28 372,89 гривень. (а.с.29 зворот).

Норми права, які застосував суд

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено сторонами не спростовано, що 10.09.2021 Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро » та ОСОБА_1 уклали угоду №22035000532261, про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки. Відповідачу був відкритий поточний рахунок на суму 37 200 грн.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що відповідач, підписавши договори про надання кредиту та користуючись кредитними коштами погодилась з умовами договору.

Однак, відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала.

Надаючи оцінку сумі заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 721,95 грн., наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.

Надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Щодо заборгованості за простроченою комісією у розмірі 28 372,89 грн. суд зазначає наступне.

У п. 1.2 кредитного договору №22035000532261 від 10.09.2021, кредит надається на наступних умовах: Сума Кредиту 37200.00 (Тридцять сім тисяч двісті грн. 00 коп.); строк кредитування 24 місяців: Кінцева дата повернення Кредиту: 10 вересня 2023 р. р.; Цільове призначення: на споживчі потреби; Процентна ставка за користування Кредитом с фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом у розмірі: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 10.09.2021 но 09.04.2022 - 7% від Суми Кредиту, 3 10.04.2022 по 09.10.2022 - 5,5% від Суми Кредиту, з 10.10.2022 по 09.04.2023 - 4% від Суми Кредиту, з 10.04.2023 по 10.09.2023 - 2.25% від суми

У розділі 3 кредитного договору №22035000532261 від 10.09.2021, сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно з п.3.1-3.2 Кредитного договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів обов`язків платіж. У розділі 4 договору зазначений графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором, де визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку, послуги страхування).

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відтак суд вважає, що підстави для стягнення суми за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 28 372,89 грн. відсутні, за нікчемною умовою договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 33 721,95 грн..

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7 200 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 №1/04, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, вартість послуг, ордер про надання правничої допомоги , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Маслюженка М.П..

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, часткове задоволення позову, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265,280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» заборгованість розміром 33 721 (тридцять три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» судовий збір у розмірі 1 315 (одна тисяча триста п`ятнадцять) грн. 53 (п`ятдесят три) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення..

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування та ім`я сторін

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ", місцезнаходження: вул. Сімферопольська буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43575686..

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Друзюк М. М.