Ухвала суду № 126140480, 27.03.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/831/14-ц

Провадження № 4-с/489/9/25

Ухвала

Іменем України

27 березня 2025 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

за участі:

представника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксани Олександрівни, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката РознінаВ.А. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ГерасимчукО.О., зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва по справі № 489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014) про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до повноліття дитини.

13.02.2025р. ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» подало до органу ДВС уточнений Звіт про здійсненні відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 , до Звіту №1 від 06.01.2025р., з якого вбачається, що з березня 2022р. заробітна плата боржнику не нараховується на підставі наказу про відпустку за власний рахунок №15/1 від 01.03.2022р., та №24/1 від 01.06.2022р., а борг зі сплати аліментів з березня 2022р. по березень 2024р. становить 35304,50 грн.

Також в звіті зазначений відсоток стягнення 50,00 та відповідна утримувана сума, виходячи з розміру прожиткового мінімуму. Зазначений звіт був поданий разом із супровідним листом №2 від 13.02.2025р., яким ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» просило врахувати уточнений звіт. 13.02.2025р. ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив орган ДВС врахувати поданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» уточнений звіт та здійснити розрахунок (перерахунок) заборгованості відповідно до зазначених в ньому показників та інформації.

27.02.2025р. орган ДВС надав ОСОБА_1 супровідний лист №25061 від 27.02.2025р. до якого додавався Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 27.02.2025р., в якому зазначено, що станом на 01.08.2024р. за розрахунком від 29.08.2024р. борг складає 104269,50 грн., а станом на 27.02.2025р. 106485,95 грн. В свою чергу, такий розрахунок жодним чином не врахував уточнений Звіт від 13.02.2025р., в якому зазначено, що з березня 2022р. по березень 2024р. борг становив 35304,50 грн.

Крім того, невідомо звідки взяті показники доходу ОСОБА_1 з жовтня 2024р. по лютий 2025р., адже з довідки про доходи №195/5/163 від 03.03.2025р., виданої Військовою частиною НОМЕР_1 (копія додається), вбачаються зовсім інші показники. 27.02.2025р. орган ДВС також виніс Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП№56826913, якою нараховані 106485.95 грн. З цією постановою ОСОБА_1 також незгоден з вищезазначених обґрунтувань невірності здійснення розрахунку боргу (не врахований уточнений звіт від 13.02.2025р., довідка про доходи 03.03.2025р.).

Посилаючись на зазначені обставини скаржник просив суд: Визнати неправомірним та скасувати Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 27.02.2025р. здійснений головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксаною Олександрівною в рамках виконавчого провадження №56826913, в частині періоду нарахування з березня 2022р. по лютий 2025р.;

Визнати неправомірною та скасувати Постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.02.2025р. по виконавчому провадженню №56826913, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксаною Олександрівною в частині періоду нарахування з березня 2022р. по лютий 2025р.;

Визначити розмір заборгованості та зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксаною Олександрівною здійснити перерахунок заборгованості по виконавчому провадженню №56826913 за період з 01.03.2022р. по даний час з урахуванням висновків суду за даною скаргою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2025 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі; витребувано у Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження № 56826913.

Витребувані матеріалі надійшли на адресу суду 20.03.2025.

19.03.2025 на адресу суду від Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на скаргу, згідно якого ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 56826913 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва по справі №489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2014 і до повноліття дитини.

Згідно наданого уточнюючого звіту від 13.02.2025р., який надійшов від ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» ОСОБА_1 за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 фактичного заробітку (доходу) не отримував, так як не працював на час виникнення заборгованості у зв`язку з відпусткою за власний рахунок. Виходячи із положень ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості та не отримував фактичного доходу визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред`явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв`язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має здійснюватись за весь період незалежно від установленого десятирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Розмір середньої заробітної плати працівника по Миколаївській області міститься на офіційному сайті Мінфіну у мережі інтернет за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/, яка за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 становила 14382,00 грн.

Таким чином, ствердження скаржника, що державним виконавцем Герасимчук О. О. при обчисленні розрахунку заборгованості невідомо звідки взяті показники доходу не відповідають дійсності. Вказаний вище розрахунок заборгованості складено відповідно до положень ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 195 Сімейного кодексу України та враховуючи розмір середньої заробітної плати працівника по Миколаївській області.

Щодо стверджень скаржника, що розрахунок заборгованості обчислений державним виконавцем Герасимчук О. О. жодним чином не врахував уточнений звіт наданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» від 13.02.2025р., в якому зазначено, що з березня 2022 року по березень 2024 року борг становив 35304,50 грн., суб`єкт оскарження зазначає наступне.

Уточнений звіт наданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» від 13.02.2025 у графі «нарахована заробітна плата» за період березня 2022 року по березень 2024 року не містить ніяких відомостей, що підтверджує нарахування доходу за цей період з боку підприємства ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ». Натомість графа «утримана сума» містить відомості про щомісячно утримані суми: березень 2022 червень 2022 по 1309,00 грн., липень 2022-листопад 2022 по 1372,00 грн., грудень 2022 - грудень 2023 по 1416,50 грн., січень 2024 березень 2024 по 1598 грн. Графа «утримана сума» у звіті повинна містити відомості про фактичну утриману суму із доходів боржника.

Таким чином у графі звіту «утримана сума» про відрахування та виплати «утримана сума, який надано ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» замість нуля містяться суми, які жодним чином не відносяться до утриманої з боржника частки від доходів. Звіт про здійснені відрахування та виплати відповідно до Додатку 9 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2832/5 від 29.09.2016 надається відповідальною особою підприємства для звітування державну виконавцю щодо здійсненого відрахування та перерахування утриманих із доходів боржника коштів.

Саме державний виконавець відповідно до ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 195 Сімейного кодексу України обчислює та визначає розмір заборгованості, а ні підприємство, яке надає звіти.

ОСОБА_1 за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 фактичного заробітку (доходу) не отримував, відповідно і аліменти від його доходу не надходили на депозитний рахунок відділу та не перераховувалися стягувачу. Звіт про здійснені відрахування та виплати за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 містить суми, які внесені підприємством навмання, та фактично з боржника не відраховувалися, а їх зазначений розмір не грунтується на вимогах законодавства, у зв`язку з чим не може бути врахований державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Щодо вимоги скаржника скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.02.2025 по виконавчому провадженню № 56826913, скаржник не зазначає в чому саме полягає неправомірність зазначеної постанови, натомість скаржник просить суд визнати її неправомірною.

ОСОБА_1 з приводу нарахованої заборгованості вже звертався до Ленінського районного суду міста Миколаєва зі скаргою на розрахунок заборгованості державного виконавця Ярмоленко М.Г. у якій грунтування позовних вимог полягало саме у незгоді скаржника з нарахуванням йому заборгованості за період березня 2022 року по березень 2024 року виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та вимогою скасувати розрахунок заборгованості. З цього приводу суд першої інстанції надав відповідні правові обгрунтувнння які виклав в ухвалі від 03 лютого 2025 року по справі 489/831/14-ц, та відмовив скаржнику у задоволенні позовних вимог зазначивши, що розрахунок заборгованості обчислений згідно із положеннями чинного законодавства.

Судом встановлено що скаржник ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 05.04.2024 був офіційно працевлаштований у ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ», займав посаду бухгалтера. Проте починаючи з 01.03.2022 ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, тобто фактично свою трудову функцію не виконував та будь-яких доходів не отримував. Між тим він не мав статус безробітної особи. В обґрунтування своїх вимог про визнання дій державного виконавця протиправними (зокрема розрахунку заборгованості по аліментам) ОСОБА_1 посилався на те, що йому безпідставно нараховувалась заборгованість по аліментам із врахуванням середньої заробітної плати для даної місцевості, замість вірного вирахування заборгованості виходячи з останнього розміру заробітної плати, яку він отримував під час фактичного виконання ним його трудових обов`язків. На переконання суду, такі твердження скаржника не відповідають положенням діючого законодавства та матеріалів справи.

Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження того, що скаржник фактично отримував дохід на період нарахування заборгованості по аліментам, із застосуванням якого можливо було б вірно розрахувати таку заборгованість. Натомість у відповідності до положень п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень його роботодавцем ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» було надано звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою, зі змісту якого вбачається, що будь-яких доходів ОСОБА_1 не отримував, заборгованість по аліментам нарахована не була.

За таких обставин, оскільки на період розрахунку заборгованості по аліментам боржник не мав фактичного заробітку (доходу), державним виконавцем здійснювався розрахунок заборгованості по аліментам у відповідності до вимог ст. 195 Сімейного Кодексу України.

Миколаївський апеляційний суд розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та постановою від 10 березня 2025 року відмовив у задоволенні вимог апелянта скасувати розрахунок заборгованості державного виконавця Ярмоленко М.Г., а також погодився із висновком судом першої інстанції, що розрахунок заборгованості складено державним виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно ч.4 ст.84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 27.02.2025 здійснений державним виконавцем Герасимчук О.О. складено за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року, та не містить спірний період з яким скаржник не погоджується, який виник з березня 2022 року по березень 2024 року.

Даний період міститься у розрахунку заборгованості державного виконавця Ярмоленко М.Г., який вже оскаржувався ОСОБА_1 , та був визнаний Ленінським районним судом м. Миколаєва, Миколаївським апеляційним судом правомірним. Також звертаємо увагу суду, що до скарги не надано ніяких доказів сплати аліментів за період березня 2022 року по березень 2024 року, що відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України є підтвердженням неналежного невиконання боржником ОСОБА_1 свого обов`язку утримувати дитину, у результаті чого дитина не отримала коштів в сумі 104269,50 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України є її власністю.

Аналізуючи наведені доводи у скарзі, скаржником не було доведено неправомірність здійснення розрахунку заборгованості державним виконавцем Герасимчук О. О., а також неправомірність Постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.02.2025, як наслідок необхідність їх скасування та зобов`язання державного виконавця перерахувати розрахунок заборгованості.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат РознінВ.А. не з`явились. 26.03.2025 від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги без їх участі на підставі поданих письмових обґрунтувань та доказів. Скаргу представник просить задовольнити.

Представник Інгульськоговідділу Державноївиконавчої службиу містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)ТарасенкоК.В.в судовомузасіданні скаргуне визнав; Наполягав на правильності розрахунку відділу та неправильності поданого підприємством, на якому працював боржник, звіту для обчислення заборгованості по аліментам.

Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника суб`єкта оскарження, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, копію ВП № 56826913, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

12.03.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист по справі № 489/831/14-ц (провадження № 2/489/842/2014), відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 30% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.02.2014і додосягнення дитиноюповноліття.

Вказаний судовий наказ було пред`явлено стягувачем до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.07.2018 відкрито виконавче провадження № 56826913 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/842. В період з часу відкриття виконавчого провадження і до 19.07.2023 виконавцем здійснювалось примусове виконання вищевказаного виконавчого документа, неодноразово здійснювався розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження, долучених до матеріалів справи.

13.02.2025р. ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» подало до органу ДВС уточнений Звіт про здійсненні відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 , до Звіту №1 від 06.01.2025р., з якого вбачається, що з березня 2022р. заробітна плата боржнику не нараховується на підставі наказу про відпустку за власний рахунок №15/1 від 01.03.2022р., та №24/1 від 01.06.2022р., а борг зі сплати аліментів з березня 2022р. по березень 2024р. становить 35304,50 грн.

Також в звіті зазначений відсоток стягнення 50,00 та відповідна утримувана сума, виходячи з розміру прожиткового мінімуму. Зазначений звіт був поданий разом із супровідним листом №2 від 13.02.2025р., яким ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» просило врахувати уточнений звіт.

13.02.2025р. ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив орган ДВС врахувати поданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» уточнений звіт та здійснити розрахунок (перерахунок) заборгованості відповідно до зазначених в ньому показників та інформації.

27.02.2025р. орган ДВС надав ОСОБА_1 супровідний лист №25061 від 27.02.2025р. до якого додавався Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 27.02.2025р., в якому зазначено, що станом на 01.08.2024р. за розрахунком від 29.08.2024р. борг складає 104269,50 грн., а станом на 27.02.2025р. 106485,95 грн.

Згідно наданого уточнюючого звіту від 13.02.2025р., який надійшов від ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» ОСОБА_1 за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 фактичного заробітку (доходу) не отримував, так як не працював на час виникнення заборгованості у зв`язку з відпусткою за власний рахунок. Виходячи із положень ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості та не отримував фактичного доходу визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред`явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв`язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має здійснюватись за весь період незалежно від установленого десятирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Розмір середньої заробітної плати працівника по Миколаївській області міститься на офіційному сайті Мінфіну у мережі інтернет за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/, яка за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 становила 14382,00 грн.

Таким чином, ствердження скаржника, що державним виконавцем Герасимчук О. О. при обчисленні розрахунку заборгованості невідомо звідки взяті показники доходу не відповідають дійсності. Вказаний вище розрахунок заборгованості складено відповідно до положень ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 195 Сімейного кодексу України та враховуючи розмір середньої заробітної плати працівника по Миколаївській області.

Щодо стверджень скаржника, що розрахунок заборгованості обчислений державним виконавцем Герасимчук О. О. жодним чином не врахував уточнений звіт наданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» від 13.02.2025р., в якому зазначено, що з березня 2022 року по березень 2024 року борг становив 35304,50 грн., необхідно зазначачити наступне.

Уточнений звіт наданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» від 13.02.2025 у графі «нарахована заробітна плата» за період березня 2022 року по березень 2024 року не містить ніяких відомостей, що підтверджує нарахування доходу за цей період з боку підприємства ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ». Натомість графа «утримана сума» містить відомості про щомісячно утримані суми: березень 2022 червень 2022 по 1309,00 грн., липень 2022-листопад 2022 по 1372,00 грн., грудень 2022 - грудень 2023 по 1416,50 грн., січень 2024 березень 2024 по 1598 грн. Графа «утримана сума» у звіті повинна містити відомості про фактичну утриману суму із доходів боржника.

Таким чином у графі звіту «утримана сума» про відрахування та виплати «утримана сума, який надано ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» замість нуля містяться суми, які жодним чином не відносяться до утриманої з боржника частки від доходів. Звіт про здійснені відрахування та виплати відповідно до Додатку 9 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2832/5 від 29.09.2016 надається відповідальною особою підприємства для звітування державну виконавцю щодо здійсненого відрахування та перерахування утриманих із доходів боржника коштів.

Саме державний виконавець відповідно до ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 195 Сімейного кодексу України обчислює та визначає розмір заборгованості, а ні підприємство, яке надає звіти.

ОСОБА_1 за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 фактичного заробітку (доходу) не отримував, відповідно і аліменти від його доходу не надходили на депозитний рахунок відділу та не перераховувалися стягувачу. Звіт про здійснені відрахування та виплати за період з 03.03.2022 по 03.03.2024 містить суми, які внесені підприємством навмання, та фактично з боржника не відраховувалися, а їх зазначений розмір не грунтується на вимогах законодавства, у зв`язку з чим не може бути врахований державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Щодо вимоги скаржника скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.02.2025 по виконавчому провадженню № 56826913, скаржник не зазначає в чому саме полягає неправомірність зазначеної постанови.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За приписами ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

До обов`язку державного виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України (в редакції від 03.07.2018) передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства, посилання боржника ОСОБА_1 на протиправність постанови державного виконавця про звернення стягнення на його заробітну плату від 27.02.2025 є безпідставними та не заслуговують на увагу, відповідно не підлягають задоволенню.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником (ч. 4 ст. 71 ЗУ«Про виконавче провадження»).

Згідно положень ч. 6 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

У відповідності до п. 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи ізсередньоїзаробітноїплати працівникадляданоїмісцевості (ч.2 ст. 195 Сімейного кодексу України).

Згідно п. 3 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Положеннями п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9).

Зі змісту додатку 9 до Інструкції з примусового виконання рішень розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (абзац другий частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Про залишок несплаченої суми заборгованості зазначається у цьому звіті в графі «Примітка». У разі неперерахування коштів вказуються причини їх неперерахування. У разі звільнення працівника звіт подається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника.

В обґрунтування своїх вимог про визнання дій державного виконавця протиправними (зокрема розрахунку заборгованості по аліментам) ОСОБА_1 посилався на те, що йому безпідставно нараховувалась заборгованість по аліментам із врахуванням середньої заробітної плати для даної місцевості, замість вірного вирахування заборгованості виходячи з останнього розміру заробітної плати, яку він отримував під час фактичного виконання ним його трудових обов`язків та не врахований уточнений звіт від 13.02.2025.

Уточнений звіт наданий ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» від 13.02.2025 у графі «нарахована заробітна плата» за період березня 2022 року по березень 2024 року не містить ніяких відомостей, що підтверджує нарахування доходу за цей період з боку підприємства ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ». Натомість графа «утримана сума» містить відомості про щомісячно утримані суми: березень 2022 червень 2022 по 1309,00 грн., липень 2022-листопад 2022 по 1372,00 грн., грудень 2022 - грудень 2023 по 1416,50 грн., січень 2024 березень 2024 по 1598 грн.

Графа «утримана сума» у звіті повинна містити відомості про фактичну утриману суму із доходів боржника.

Таким чином у графі звіту «утримана сума» про відрахування та виплати «утримана сума, який надано ТОВ «ІРБІС КОМПАНІ» замість нуля містяться суми, які жодним чином не відносяться до утриманої з боржника частки від доходів. Звіт про здійснені відрахування та виплати відповідно до Додатку 9 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2832/5 від 29.09.2016 надається відповідальною особою підприємства для звітування державну виконавцю щодо здійсненого відрахування та перерахування утриманих із доходів боржника коштів.

Враховуючи викладене, вимоги скарги є необґрунтованими і безпідставними, в їх задоволенні необхідно відмовити.

За таких обставин, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксани Олександрівни, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Апеляційна скаргана ухвалусуду може бутиподана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.03.2025.

Суддя: Г.С. Костюченко