Рішення № 12613655, 22.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2010 Справа № 7/160-О-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ремпобуттехніка", м.Херсон

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон

про визнання недійсним індивідуального акту

за участю

представників сторін:

від позивача - Любіч Ю.П., нач. юр. відділу, дов. №21/318 від 01.11.2010р.

від відповідача - Соловйов К.В., гол. експерт-юрисконсульт, дов №509-04-01 від 01.11.2010р., Бережанська Н.М., гол. спеціаліст, дов. №510-04-01 від 01.11.2010р.

Сутність спору: Позивач (ВАТ "Ремпобуттехніка", м.Херсон, код ЄДРПОУ 03057348) звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсним в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства прийняте відповідачем ( Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон, код ЄДРПОУ 24104230) рішення від 28.07.2010р. №35/П-1 по справі №17/1-10 від 19.03.2010р., згідно з яким ВАТ "Ремпобуттехніка" у період 2009р. та 6 місяців 2010р. визнано таким, що займає монопольне становище на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом від початкової до кінцевої зупинки на міських маршрутах загального користування №№12, 35, 44, 47, 49 та 50 у м.Херсоні з часткою 100 відсотків; визнано, що здійснивши розрахунок тарифу на перевезення одного пасажира міськими автобусними маршрутами загального користування в режимі маршрутного таксі на економічно необгрунтованому рівні, надавши його на погодження виконавчому комітету Херсонської міської ради та надаючи послуги з перевезення пасажирів за цим тарифом, позивач вчинив порушення, передбачене п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за порушення, вказане п.2 резолютивної частини рішення, відповідно до абз.2 частини 2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на позивача накладено штраф у розмірі 10000грн. та зобов'язано в термін до 16.08.2010р. здійснити розрахунок тарифу за послуги з перевезення пасажирів на економічно обгрунтованому рівні, надавши його на погодження замовнику, і в термін до 01.09.2010р. ввести його в дію.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що визначення відповідачем товарних ринків у вигляді конкретних автобусних маршрутів, на яких позивач за результатами конкурсу від 30.10.2007р. зайняв перше місце та висновок про монопольне становище позивача на цих маршрутах з часткою 100% зроблений з надуманих мотивів, не доведений належними доказами та не грунтується на чинному законодавстві.

Відповідно до п.10 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності віднесено до відома виконавчого органу міської ради.

З посиланням на приписи ст.ст.1, 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081, звертає увагу, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах; автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення; організатор укладає з переможцем договір.

Зазначає на існування значної конкуренції не тільки на ринку товару, а і по кожному маршруту, які дублюються іншими перевізниками та які обслуговуються позивачем, отже він не займає монопольного становища на ринку товару.

Вважає безпідставним висновок відповідача про те, що товарним ринком є окремий міський автобусний маршрут (група маршрутів), який обслуговується позивачем, оскільки територією проходження автобусних маршрутів №№12, 35, 44, 47, 49, 50 є території Дніпровського, Суворовського, Комсомольського районів м.Херсоні, смт.Камишани, с.Кіндійка, які обслуговуються різними видами транспорту.

Згідно з чинним законодавством товарним ринком визначається перевезення пасажирів транспортом загального користування в межах територій районів, а не конкретний автобусний міський маршрут, тобто шлях проходження автобуса в зазначених межах території м.Херсона, а не конкретний автобусний міський маршрут, що не є тотожніми поняттями. На окремому міському автобусному маршруті, затвердженому органом місцевого самоврядування, повинен працювати тільки один автомобільний перевізник, який для реалізації політики захисту економічної конкуренції визначається на конкурентних засадах на етапі проведення конкурсу на конкретному маршруті. Висновок про те, що ВАТ "Ремпобуттехніка" займає на ринку товару монопольне становище з часткою 100% , про наявності на ринку 8-ми автомобільних перевізників, які обслуговують 50 маршрутів є безпідставним та не грунтується на належних доказах.

Не погоджуючись з п.2 резолютивної частини оспорюваного рішення, позивач посилається на правову норму п.2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка була чинною на момент встановлення спірних правовідносин, згідно з якою встановлення підприємствам та організаціям комунальної власності та погодження підприємствам, установам і організаціям з іншою формою власності тарифів щодо оплати транспортних послуг, віднесено до відання виконавчих органів міських рад, що також відповідає приписам ч.3 ст.5 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №489 від 04.09.2009р. транспортним підприємствам комунальної форми власності з 10.09.2009р. затверджено тарифи на перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні, які становлять 2грн. вартості однієї поїздки в автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі; у такому ж розмірі встановлено вартість поїздки і для транспортних підприємств некомунальної форми власності.

Розрахунки здійснені міськими перевізниками відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. №461 з врахуванням висновків ПП "Аудит-Гарант" від 02.09.2009р. №02/09/09-1 АСП та листа-погодження Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.11.2008р. за №576-5-1.

Не погоджуючись з тим, що економічне обгрунтування рівня тарифу має здійснюватися відповідно до Методичних рекомендацій визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. №461, позивач звертає увагу на ту обставину, що в порушення п.2, 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. за №493/92, зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, отже, не має сили Закону і не є обов'язковим до виконання.

Позивач звертає також увагу на те, що встановлення виконавчим органом місцевого самоврядування підприємствам комунальної власності та погодження підприємствам некомунальної форми власності тарифів з надання послуг по перевезенню пасажирів на одному рівні в розмірі 2 грн. відповідає чинному законодавству та запобігає несправедливій дискримінації перевізників різних форм власності.

Відповідач позов не визнає, у наданих суду запереченнях посилається на те, що конкуренція на ринку пасажирських автомобільних перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування між перевізниками присутня на двох етапах: на етапі конкурсного відбору перевізника відповідно до ст.43 Закону України "Про автомобільний транспорт", який здійснює замовник перевезень, та на етапі фактичного виконання перевезень на отриманому на конкурсі маршруті, на якому перевізник конкурує з іншими автоперевізниками, які здійснюють пасажирські перевезення містом.

Доводи про те, що при визначенні ринкового становища позивача відділенням не взято до уваги та не застосовано приписи чинної Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №317/6605 (надалі Методика) є необгунтованим та недоведеним у розумінні приписів статей 4-3 та 33 ГПК України.

Відповідно до пунктів 5.1-5.4 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного виду товару до іншого. Пасажири, які мають намір здійснити поїздку від початкової до кінцевої зупинки на будь-якому з маршрутів №№12, 35, 44, 47, 49 та 50 не мають альтернативи за ціновою характеристикою - вартістю проїзду, в отриманні такої послуги, оскільки при здійсненні проїзду між початковою та кінцевою зупинками вказаних маршрутів у інший, ніж по цих маршрутах, спосіб (з пересадками, автотранспортом інших перевізників), споживачі повинні сплатити більшу суму, ніж 2 грн.

Територіальні межі товарного ринку, на якому відбулося порушення, відділення визначило у відповідності з приписами пунктів 1.3, 6.1-6.3 Методики.

Як зазначає відповідач, споживчі, що мають намір отримати послугу з перевезення від початкової до кінцевої зупинки окремого автобусного маршруту, а саме №№12, 35, 44, 47, 49 та 50, не мають альтернативи в отриманні такої послуги у інший спосіб, окрім як з пересадками з одного виду транспорту на інший, що потребує додаткових витрат часу.

Щодо тарифу на послуги, то він позивачем розрахований з численними порушеннями Методичних рекомендацій визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. №461.

Підприємство-перевізник визначило плановий тариф на перевезення пасажирів на підставі коефіцієнту використання пасажиромісткості, що не підтверджений достовірним розрахунком, та який не враховує реальні умови експлуатації автобусів станом на І півріччя 2009р.

Величина планового тарифу збільшена на 7,7 % у зв'язку з витратами, пов'язаними з перевезенням пільгових категорій громадян, тоді як їх перевезення, на підставі укладених з управлінням транспорту та зв'язку Херсонської міської ради договорів, має здійснюватись на благодійній основі, а відшкодування витрат проводитися за рахунок прибутку підприємства.

Таким чином, відповідач вважає, що розрахунок планового тарифу на перевезення пасажирів позивачем визначений на підставі коефіцієнту використання пасажиромісткості, достовірність якого не підтверджена перевізником; показника середньої відстані поїздки одного пасажира, визначеного у порядку, що суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам; безпідставного включення до тарифу втрат, пов'язаних з перевезенням пільгової категорії громадян.

Таким чином, здійснивши розрахунок тарифу на економічно необгрунтованому рівні та надавши його на погодження виконавчому комітету Херсонської міської ради та надаючи послуги з перевезення пасажирів за цим тарифом, позивач вчинив порушення, передбачене п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача виконавчого комітету Херсонської міської ради, який здійснював погодження тарифу, оскільки вважає, що рішення у справі може вплинути на права і обов'язки виконкому щодо позивача.

Надавши оцінку доводам заявленого клопотання, суд залишає його без задоволення, врахувавши наступне.

Відповідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка має бути залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Крім того, згідно з п.1.6 роз'яснення від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України", допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Рішення виконавчого комітету, яким погоджувався тариф на перевезення одного пасажиру, відповідачем використовувалось як матеріальний доказовий носій поряд з іншими доказами, при встановленні факту порушення антимонопольного законодавства.

Позивачем не доведено, які саме існують між ним і третьою особою матеріальні правовідносини у розумінні їх змін, та у чому вони полягають внаслідок прийнятого господарським судом рішення по цій справі.

За викладених обставин, позивачем не доведено необхідність залучення до суб'єктного складу учасників в якості третьої особи без самостійних вимог виконавчого комітету міської ради. Суд не вбачає юридичного інтересу зазначеного суб'єкта владних повноважень до цієї справи.

Розгляд справи відбувався з перервами, які оголошувались до 16, 22 листопада 2010р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Адміністративна колегія Херсонського обласного територіального відділення, розглянувши матеріали справи від 19.03.2010р. №17/1-10 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ВАТ "Ремпобуттехніка", прийняла рішення №35/П-1 від 28.07.2010р., згідно з яким визнала, що позивач у період 2009р. та шість місяців 2010р. займав монопольне становище на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом від початкової до кінцевої зупинки на міських маршрутах загального користування №№12, 35, 44, 47, 49 та 50 у м.Херсоні з часткою 100%; те, що ВАТ "Ремпобуттехніка", здійснивши розрахунок тарифу на перевезення одного пасажира міськими автобусними маршрутами загального користування в режимі маршрутного таксі на економічно необгрунтованому рівні, надавши його на погодження виконавчому комітету Херсонської міської ради, та надаючи послуги з перевезення пасажирів за цим тарифом, вчинило порушення, передбачене п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за вказане порушення накладено штраф у розмірі 10000грн. відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 вищеназваного Закону із зобов'язанням відповідача вжити заходів щодо припинення порушення із здійснення розрахунку тарифу на економічно обгрунтованому рівні з наданням його для погодження замовнику та введенням в дію цього тарифу.

Підставою для прийняття рішення були обставини, викладені у описовій частині цього рішення, а також мотивувальній частині оспорюваного рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач просить суд визнати його недійсним, що є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд визнав позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, врахувавши наступне.

Відповідно до пунктів 10.3, 10.4 та 10.13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007р. №01-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2002р. №49-р (надалі Методика).

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в зв'язку з чим зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні і застосуванні вільних цін і тарифів.

За приписами ч.1, 2 ст.12, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами пункту 2 ст.50 вищеназваного Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та абз. 2 ст.8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. №317/6605), розділом 2 якої передбачено визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання.

За нормами п.2.1 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання включає в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, поставляється, продається, придбавається (споживається, використовується) цим суб'єктом господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складення переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання;

- складання переліку продавців, покупців, потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати, придбавати той самий або/та аналогічний товар на ринку.;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають, придбавають або можуть продавати, придбавати той самий або/та аналогічний товар.

З фактичних обставин справи та наданих суду належних доказів встановлено, що затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, за приписами п.10 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За приписами статей 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автомобільному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах, організація проведення якого та визначення умов перевезень покладаються на органи місцевого самоврядування. Вони ж укладають договір з переможцем конкурсу на перевезення пасажирів маршрутами загального користування (п.53 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування).

На підставі протоколу №2 від 30.10.2007р. засідання конкурсного комітету по визначенню перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №№1-50, позивача визнали переможцем на маршрутах №12, №17, №35, №47, №49, №50, які проходять по відповідних автобусних маршрутах: мкр.Шуменський - пл.Перемоги - мкр. ІІ Тарійський; Залізничний вокзал - пр.Ушакова - мкр.Корабел; ХБК- Житлоселище - смт.Комишани; мкр.ІІ Таврійський - ХБК - Центральний ринок; Залізнична лікарня - ХБК - Річпорт; мкр. VТаврійський - вул.К.Маркса - с.Кіндійка, які проходять на територіях Дніпровського, Суворовського, Комсомольського районів м.Херсона, смт.Комишани, с.Кійндійка.

Відповідач, встановлюючи монопольне становище позивача, безпідставно визначає в якості територіальних меж ринку конкретну територію проходження автобусних маршрутів №№12, 35, 44, 47, 49, 50, тоді як відповідно до п.1.3 Методики територіальними (географічними) межами ринку є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару, в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Такою територією з метою визначення монопольного становища є не конкретний маршрут, а територія району, міста, по якому він проходить, тобто Шуменський, Таврійський, Житлоселище, які знаходяться на територіях Дніпровського, Комсомольського, Суворовського районів міста.

Ринком товару є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Таким чином, визначення територіальних (географічних) меж ринку відповідачем проведено з порушенням п.1.3 Методики.

Не відповідає встановленому в Методиці порядку й визначення відповідачем часових меж ринку.

Так, відповідач зазначає, що послуги з перевезення пасажирів надаються автомобільним (автобуси, таксі) та електротранспортом, які не можуть розглядатися як альтернативні, тому споживачі, що мають намір отримати послугу з перевезення від початкової до кінцевої зупинки маршрутів, що обслуговуються позивачем, не мають альтернативи в отриманні такої послуги у інший спосіб, окрім як з пересадками, що потребує додаткових витрат коштів і часу.

Натомість, часовими межами ринку є час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Наведені відповідачем доводи не відповідають встановленому Методикою порядку визначення монопольного становища.

Таким чином, відповідач порушив встановлений п.п.2.1 п.2 Методики порядок визначення монопольного становища.

У п.11 Методики встановлено джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища (статистична інформація, адміністративні дані, дані вибіркових обстежень і опитувань, опитування експертів).

Разом з тим, у наданих в матеріали справи доказах такі джерела досліджень відсутні, тоді як вбачається з протоколу засідання конкурсного комітету, зазначена територія, на якій здійснює свої перевезення позивач, обслуговується іншими перевізниками.

Щодо регулювання тарифу на пасажирські перевезення.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про автомобільний транспорт" тарифи на перевезення автомобільним транспортом підлягають державному регулюванню, яке здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування.

За приписами правової норми п.2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка була чинною на момент прийняття рішення про тарифи, встановлення підприємствам та організаціям комунальної власності та погодження підприємствам некомунальної форми власності тарифів щодо оплати транспортних послуг віднесено до повноважень виконавчого органу міської ради.

Частиною 3 ст.5 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що тарифи на перевезення автомобільним транспортом підлягають державному регулюванню, яке здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування.

З метою забезпечення сталої роботи громадського транспорту, на підставі пропозицій та розрахунку тарифів на автобусне перевезення в міському сполученні в режимі маршрутного таксі, здійснених міськими перевізниками відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. №461, враховуючи висновки ПП "Аудит-Гарант" від 02.09.2009р. №02/09/09-1АСП, лист-погодження Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.11.2008р. №576-5-1, виходячи з вартості середньої поїздки одного пасажира, згідно із Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", п.п.2 п."а" ст.28, п.п.1 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет Херсонської міської ради рішенням від 04.09.2009р. №489 затвердив транспортним підприємствам комунальної власності та погодив транспортним підприємствам некомунальної власності тарифи на перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні, виходячи з вартості однієї поїздки в автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі - 2грн., багажу - 1грн. 50коп.

У листі-погодженні від 13.11.2008р. №576-5-1 відповідач зазначив, що запропонована у проекті рішення диференціація тарифів в залежності від довжини маршрута є прийнятним вирішенням питання підвищення вартості проїзду на міських маршрутах загального користування.

При цьому з погоджених 47 міських маршрутів: 1 маршрут до 8 км.; від 8 -10 км - 8 маршрутів, понад 10 км - 38 маршрутів.

Актом обстеження маршрутів ВАТ "Ремпобуттехніка" встановлено, що середня відстань поїздки одного пасажира на маршруті №12 становить 10,9 км; №35 - 9,9 км, №44 - 23 км, №47 - 12,5 км; №49 - 13, 1 км, №50 - 17,5 км, тобто з шести маршрутів : один - до 10 км (9,9км), решта - понад 10 км.

Навіть, якщо виходити з диференційованого тарифу в залежності від довжини автобусних маршрутів, майже всі перевезення здійснюються позивачем за маршрутами, довжина яких перевищує 10км.

Суд зауважує, що рішення виконавчого органу міської ради в установленому законом порядку не скасоване та недійсним не визнано, отже є обов'язковим до виконання на відповідній території відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що товарним ринком визначається перевезення пасажирів транспортом загального користування в межах території м.Херсона, а не конкретний автобусний міський маршрут (шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів, який не виходить за межі території населеного пункту).

На окремому міському автобусному маршруті, що затверджується органом місцевого самоврядування, працює один автомобільний перевізник, який з метою реалізації політики захисту економічної конкуренції визначається на конкурентних засадах на етапі проведення конкурсу перевізників на конкретному маршруті.

Висновок щодо того, що позивач займає на ринку товару монопольне становище з часткою 100% зроблено в зв'язку з неправильним застосуванням територіальним відділенням відповідних правових норм, зокрема, пункту 2.1 (з підпунктами), пунктів 5, 6 та 7 Методики.

Тарифи на дані пасажирські перевезення не встановлюються самостійно перевізниками, їх встановлюють уповноважені органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи на підставі рішень, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. При цьому не має значення смислове навантаження слова "погодження" (а не встановлення), на що наголошує відповідач. Це підтверджує і той факт, що внесеними змінами до правової норми ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка є чинною на день розгляду справи, уповноважений орган встановлює (регулює) тарифи на транспортні послуги всім підприємствам і організаціям незалежно від форми власності.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, статей 5, 10, 11 Закону України "Про автомобільний транспорт", саме органи державної влади уповноважені встановлювати граничні тарифи на перевезення пасажирів маршрутами загального користування, і відповідно ці граничні тарифи відображують економічно обгрунтовану вартість зазначених послуг.

Відтак, оспорюваний акт порушує права позивача, і суд визнає його недійсним.

Витрати по оплаті державного мита у сумі 85грн., а також 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон, від 28.07.2010р. №35/П-1 по справі №17/1-10.

2. Стягнути з Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон, пр.Ушакова, 42, код ЄДРПОУ 24104230, р.рахунки невідомі, на користь Відкритого акціонерного товариства "Ремпобуттехніка", м.Херсон, вул.Белінського, 16, код ЄДРПОУ 03057348, р.рахунки невідомі, витрати по оплаті державного мита в сумі 85грн. та 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

03.12.2010р.