Рішення № 12613599, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.11.2010р.                                                                                           Справа № 14/193

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога", вул. Пермська, 15, кв. 28, м. Харків, 61064

до Селянського фермерського господарства "Колос", с. Мала Побиванка, Гадяцький район, Полтавська область, 37311

про стягнення 31154,56 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Мокеров І.М., директор

Мирошник Р.С., дов. б/н від 10.09.2010 р.

          від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення боргу з урахуванням зміни курсу валюти (USD), неустойки, відсотків за користування грошовими коштами та збитків на загальну суму 31154,56 гривень, із яких сума боргу з урахуванням зміни курсу валюти (USD) 10048,83 гривень, сума відсотків за користування грошовими коштами 15898,58 гривень, неустойка 3272,75 гривень та збитки 1934,40 гривень.

          В судовому засіданні 09.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.11.2010 р.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, а. с. 40), поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 17.09.2010 року про порушення провадження у справі та п. 3 ухвали суду від 21.10.2010 р. про відкладення розгляду справи не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

          20 травня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вога", м. Харків (надалі Позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Колос", с. Мала Побиванка (надалі Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 57 (надалі Договір) (а. с. 9 - 14).

          На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 24139,14 гривень, що підтверджується відповідними видатковими накладними (копії в матеріалах справи, а. с. 15 -16).

          Згідно пп. "в" п. 4.1. Договору, Відповідач зобов'язався оплатити Позивачу поставлений Товар в строк до 01.10.2009 р., згідно із Специфікацією № 2 від 27.05.2009 р., згідно із Специфікацією № 3 від 10.06.2009 р. - до 01.11.2009 р.

          Відповідач поставлений Позивачем Товар оплатив частково в сумі 14467,14 гривень. Неоплаченим залишився Товар на суму 9672,00 гривень.

          Згідно із п. 4.3. та п. 4.4. Договору, крім суми основного боргу Відповідач від дня, коли Товар повинен був бути ним оплачений, зобов'язаний сплатити Позивачу відповідний відсоток від несплаченої суми Товару по кожній видатковій накладній за кожен день до дня повної оплати Товару над неустойку та збитки, за користування чужими грошовими коштами.

          Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Керуючись вказаною вище статтею ЦК України Сторони в Договорі погодили розмір відсотків в залежності від строку прострочки оплати Товару від 0,1% до 0,5%. Позивачем нараховані Відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15898,58 гривень.

          Пунктом 8.4.1. Договору Сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по оплаті Товару, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку, над збитки, в розмірі 0,1% від загальної ціни Товару за кожен день. В цьому ж пункті Договору Сторони погодили, що нарахування неустойки припиняється через 1 рік. Позивачем Відповідачу нарахована неустойка в розмірі 3272,75 гривень

          Сторони в п. 8.4.2. Договору визначили розмір збитків у вигляді відсоткових ставок в залежності від строку порушення зобов'язань Відповідача, а саме 10%, 15% та 20% від суми неоплаченого Товару. Позивачем Відповідачу нараховані збитки в розмірі 20%, що складає 1934,40 гривень.

          В пункті 4.7. Договору сторони передбачили, що в разі зміни курсу долару США по відношенню до курсу гривні вартість Товару збільшується пропорційно даній зміні. Позивачем Відповідачу у зв'язку із зміною курсу долара США нараховані 376,83 гривені.

          24.11.2009 р. Позивачем за вих. № 107 Відповідачу була направлена вимога про сплату виниклої заборгованості, але вона залишилась без відповіді. Сума заборгованості сплачена не була.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 31154,56 гривень, із яких сума боргу з урахуванням зміни курсу валюти (USD) 10048,83 гривень, сума відсотків за користування грошовими коштами 15898,58 гривень, неустойка 3272,75 гривень та збитки 1934,40 гривень.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

          Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

          Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь борг з урахуванням зміни курсу валюти (USD) 10048,83 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами 15898,58 гривень, неустойку 3272,75 гривень та збитки 1934,40 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 311,55 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                              ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Колос", ідентифікаційний код 30742545 (с. Мала Побиванка, Гадяцький район, Полтавська область, 37311; р/р 26007100001202 в ПОД "Райфайзен банк Аваль", м. Полтава, МФО 331605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога", ідентифікаційний код 32335705 (вул. Пермська, 15, кв. 28, м. Харків, 61064; р/р 26002033439 в АВУБ "Грант" м. Харків, МФО 351607) борг з урахуванням зміни курсу валюти (USD) 10048,83 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами 15898,58 гривень, неустойку 3272,75 гривень, збитки 1934,40 гривень, державне мито в сумі 311,55 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 15.11.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.