Рішення № 126133385, 26.03.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 березня 2025 р. справа № 520/22705/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 22612778) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000481/2 від 01.08.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000584 від 01.08.2024.

Ухвалою від 19.08.2024 Харківським окружним адміністративним судом (суддя Владислав Єгупенко) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.11.2024 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - закінчення терміну повноважень) справа розподілена до провадження судді Олексія Котеньова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду зі стадії підготовчого провадження.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 01.08.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці від БПФ «Астра» (код ЄДРПОУ 22612778) була подана митна декларація за №UA807200/2024/011644 на товар 1) « 1. Ровінг зі скловолокна, призначен для виробництва склопластикових виробів шляхом армування:...» код 7019120000, що надійшло на адресу БПФ "Астра" за зовнішньоекономічним контрактом від SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, Industrial zone,Yishui, Linyi City, Shandong, 276400, China.

Разом з митною декларацією позивачем надано копії документів, зазначених в графі 44 вказаної ЕМД №UA807200/2024/011644 від 01.08.2024: пакувальний лист (Packing list) б/н 13.05.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) SDFE3240507 від 13.05.2024; коносамент (Bill of lading) 237489465 від 17.05.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 441010-2 від 29.07.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C246722314500079 від 17.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 260 від 01.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 268 від 12.07.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4576579 від 29.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 441010/1 від 29.07.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від13.04.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією УкрПромЗовнЕксперт 1464 від 29.07.2024; страховий поліс 11153003902511943982 від 19.05.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 14.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 2 від 01.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 29/03/21 від 29.03.2021; договір про надання послуг митного брокера 82 від 27.12.2012; договір (контракт) про перевезення 108 від 12.06.2023; договір (контракт) про перевезення 19/07/2024 від 19.07.2024; договір (контракт) про перевезення 20/07/2023 від 20.07.2023; договір (контракт) про перевезення 242511 від 02.02.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю Сертифікат якості від 13.05.2024; копія митної декларації країни відправлення *422720240000474922* від 16.05.2024.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2024/011644 від 01.08.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

За результатом аналізу та співставлення вказаних документів співробітником підрозділу митного оформлення встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше.

01 серпня 2024 року до спецпідрозділу митниці (управління контролю та адміністрування митних платежів) був направлений запит №593 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД №UA807200/2024/011644 від 01.08.2024. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

01.08.2024 позивачем надіслано лист, в якому надала документи та інформацію, щодо підтвердження заявленої митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що подані документи не спростовували в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої найнижчої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем всіх витребовуваних додаткових документів, Харківською митницею прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2024/000481/2 від 01.08.2024 за другорядним методом (за резервним методом).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО Інспектор).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

До суду позивачем надано детальні пояснення з відповідним документальним підтвердженням, які також надавались і під час митного оформлення, про те, що між позивачем та Судом з матеріалів справи встановлено, що між Багатопрофільною приватною фірмою "АСТРА" (Покупець) та "SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2021 № 29/03/21 (далі контракт), за умоваси якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 100000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті (п. 1 контракту).

Сторонами контракту 14.05.2021 укладено та підписано доповнення відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 600000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті.

01.03.2022 укладено доповнення №2 до контракту, в якому сторони контракту вирішили, що загальна суму контракту складається суму усіх інвойсів, які будуть виставлені протягом строку дії цього контракту.

Згідно з п.п.3.1 - 3.3 контракту продавець постачає товар по даному контракту на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту відповідно до Правил ІНКОТЕРМС (2010). Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу. Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав, що рівень митної вартості подібних/аналогічних товарів за фактами митних офомлень митниці України був занчно вищим, ніж заявлений.

Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), а саме: митна декларація від №UA204150/2024/2197 від 25.06.2024.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Суд зазначає, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Щодо прайс-листа, суд зазначає, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Щодо копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що такий документ не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, також він не підтверджує комерційні умови поставки, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність в наданих до митного оформлення документах таких документів як: заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, банківського/платіжного документу, що підтверджує факт оплати морського фрахту, транспортного договору щодо морського перевезення, калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, суд зазначає таке.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

На виконання пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом для підтвердження заявленої митної вартості надавалися при митному оформлені транспортні перевізні документи: CMR №441010-2 від 29.07.2024, коносамент №237489465 від 17.05.2024, договір (контракт) про перевезення №242511 від 02.02.2021, договір (контракт) про перевезення №19/07/2024 від 19.07.2024, договір (контракт) про перевезення №108 від 12.06.2023, договір (контракт) про перевезення 20/07/2023 від 20.07.2023, рахунок на оплату №LS-4576579 від 29.07.2024, довідка про транспортні витрати №441010/1 від 29.07.2024.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку, що позивачем надано документи на підтвердження транспортних витрат, у зв`язку з чим доводи відповідача є безпідставними.

Щодо зауважень митного органу щодо листу Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" № 1464 від 29.07.2024 щодо вартості товару не може бути взятий до уваги при підтвердженні вартості товару, оскільки носить консультаційний характер, суд зазначає таке.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларант має право надати додаткові документи, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару.

Згідно з ст.33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в України" спори, пов`язанні з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються у судовому порядку.

Суд зазначає, що хоча висновок за підписом заступника директора ДП "Укрпромзовнішекспертиза", викладений у формі листа, однак, містить всю необхідну інформацію для визначення рівня ціни за контрактом №29/03/21 від 29.03.2021, укладеного між БПФ "АСТРА" та компанією Shandong Fiberglass Group Corp (аналіз даних спеціалізованих майданчиків, цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції).

Щодо тверджень митного органу про те, що позивачем не подана заявка (разовий договір), який укладається на підставі основного договору на транспортно-експедиційне обслуговування, суд вказує таке.

Згідно з наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила), які зокрема визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільним автомобільного транспорту.

Правила чітко визнають де вони використовуються в України, для внутрішніх перевезень. Для транспортування вантажів автомобільним транспортом між країнами, Україна ратифікувала Законом України № 57-V від 01.08.2006 Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (офіційно скорочена назва конвенція CMR).

Згідно ст.1 конвенції CMR застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах. Статтею 9 вказує, що вантажна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вантаж позивача транспортувався згідно з CMR №441010-2 від 29.07.2024 в якій вказано, що транспортування здійснюється у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що свідчить про використання єдиного автомобільного документа CMR № 4495 від 13.03.2012 для перевезення вантажів автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях, який наданий Харківський митниці при оформленні вантажу ВМД №24UA807200011644U0 від 01.08.2024.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Суд звертає увагу, що за приписами викладених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Ненадання позивачем при митному оформленні договору про транспортне перевезення товару (експедиторського договору), заявки до договору на транспортне перевезення товару, документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, жодним чином не свідчить про неможливість з`ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах СIF. Відтак, відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що у платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах №260 від 01.05.2024 та №268 від 12.07.2024 є відмінності із сумою вказаною в інвойсі №SDFE3240507 від 13.05.2024, судом встановлено таке.

Позивачем надано пояснення про те, що процедура поставки товару розпочалась з укладення декількох інвойсів на передплату, серед яких був і інвойс на передплату №SDFE3240507 від 13.05.2024 який і зазначений у гр.70 "Призначення оплати. Призначення платежу" платіжній інструкції в іноземній валюті №260 від 01.05.2024, як один із трьох інвойсів на передплату за партію товару, яка була сформована з трьох інвойсів на передплату, тому жодних розбіжностей щодо дати та номеру інвойсу у платіжній інструкції в іноземній валюті №260 від 01.05.2024 допущено не було.

Після готовності товару до відправки та визначення точної ваги з боку продавця сформовано комерційний інвойс (остаточний інвойс) №SDFE3240507 від 13.05.2024 з точною вагою та кінцевою вартістю товару. При цьому, номер інвойсу не змінюється, а дата зазначається нова.

Викладені аргументи узгоджуються із умовами контракту відносно того що, сума контракту визначається сумою усіх інвойсів, та пояснюють наявні розбіжності в платіжних документах.

Щодо твердження митного органу про те, що оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 17.05.2024. №237489472, слід назначити, що в інвойсі №SDFE3240504 від 13.05.2024 вказано "20% against the copy of B/L" (20% проти копії B/L), але не вказано дату, коли потрібно провести цю оплату, тому покупець зробив доплату 12.07.2024, що не суперечить даному інвойсу.

З приводу того, що у коносаменті №237489472 від 17.05.2024 відсутні підписи уповноваженої особи перевізника, то даний документ сформований електронному вигляді, тому не може мати фізичного підпису особи перевізника, а тому наявність особистого підпису осіб не вимагає.

Щодо твердження митного органу, що у наданих платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 01.05.2024 №260, від 12.07.2024 №268 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління

НБУ № 216 від 28.07.2008.

Позивач зазначив, що в розділі ІІ п. 14., .п.п. 13 вказано, що Платіжна інструкція в іноземній валюті, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 13) підпис(и) (власноручний (і) електронний (і)) відповідальної особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. (код автентифікації це повідомлення на основі хешування з ключем ЕЦП).

В платіжних інструкціях у лівому ніжному куті вказано, що всі файли засвідчені ЕЦП при підписані документа, а також налічує файловий носій спеціальний файл, який містить особистий ключ платника. Юридичну силу такому документу надає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851 від 22.05.2003р. У правому ніжному куті штампом (датер) вказана дата валютування день транскордонного переказу, починаючі з якого переказані платником кошти в іноземній валюті переходять у власність бенефіціара, який визначається уповноваженим банком, що обслуговує платника, і узгоджується з ним в договорі банківського рахунку. До настання дня валютування сума переказу обліковується в уповноваженому банку, що обслуговує платника.

Суд вважає аргументованими такі доводи позивача.

Стосовно рахунка на оплату транспортних послуг №LS-4576579 від 29.07.2024,, суд зазначає, що у рахунку розписані всі витрати, понесені БПФ "АСТРА" при транспортуванні товару як за межами державного кордону України (п.3, п.4), так і на території України (п.1, п.2, п.5). Фрахт товару (морське перевезення та інші витрати за межами митної території України) не включений до даної довідки про транспортні витрати тому, що на умовах постачання "СIF Gdansk" (Інкотермс 2010), зазначених у ВМД №24UA807200011644U0 від 01.08.2024, ці витрати вже включені до ціни товару.

Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.

Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення перевізника у CMR, обставин придбання товару за відсутності аукціону, документів, що підтверджують транспортування, у тому числі і навантаження товару, тощо.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею протиправно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Представником позивача надано до суду копії договору про надання правової допомоги №3 від 31.10.2023, додаткову угоду № 13 від 02.08.2024 до договору №3 від 31.10.2023, Ордер серія АХ №1155776 від 31.10.2023, рахунок на оплату №30 від 05.08.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 05.08.2024, банківська виписка з рахунку БПФ "АСТРА" в АТ "УКРСИББАНК" про сплату позивачем адвокатському бюро 6500,00 грн за надання правової допомоги.

Судом встановлено, що адвокатом Олександром Борбунюком підписано позовну заяву.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідач подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивовані тим, що цей спір є справою незначної складності.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.

Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.07.2024 у справі №120/15468/23, відповідно до якої розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Позивач має право звернутися до суду із заявою в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 22612778) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000481/2 від 01.08.2024.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000584 від 01.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 22612778) судовий збір у сумі 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн 14 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 22612778) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 березня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ