Рішення № 126132382, 25.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 рокусправа № 380/19150/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом представництва Американського Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Американського Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1, кв. 94; код ЄДРПОУ 21720365, далі - Американське Об`єднання комітетів, позивач) до виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області ( 48120, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Микулинці, вул. С. Бандери, буд. 11; код ЄДРПОУ 04396302, далі Микулинецька СР, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п. 3 та п. 4 щодо місця давніх поховань - Єврейське кладовище ХІІІ ст. що знаходиться у селі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області та зобов`язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п. 3 та п. 4 щодо місця давніх поховань Єврейське кладовище ХVIII ст. що знаходиться у селі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протягом багатьох років території давніх єврейських кладовищ та давніх поховань в Україні є предметом вивчення та дослідження представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу. З цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються як у вітчизняних так і в закордонних архівах. Дані документи опрацьовувались фахівцями у сфері археології, геодезії. картографії тощо. У селищі Микулинці знаходиться єврейське кладовище ХІІІ ст., історичні межі якого визнано рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2001 у справі 3-416-3221 (у межах вказаних на плані встановлення меж виготовленої Проектно-розвідувальним центром «Інеко-розвідування» технічної документації про виконання проектно-пошукових робіт по встановленню межі старовинного єврейського кладовища у селі Микулинці). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України, в якому міститься селі Микулинці (1096 рік). 3 відповіді Тернопільської обласної державної адміністрації про надання інформації нам відомо, що це єврейське кладовище включено до об`єктів щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Микулинецькій СР запропоновано замовити проект землеустрою з організації і встановлення меж території історико-культурного призначення. Проте, межі кладовища не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснюється, як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. Тобто, відповідач не вчинив жодних, передбачених законодавством дій та заходів щодо збереження місць давніх поховань, розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, чим порушив інтереси та права позивача. Враховуючи наведене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 16.09.2024 суддя відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та примірник позовної заяви відповідач отримав 24.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про доставку поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що у селищі Микулинці знаходиться єврейське кладовище ХІІІ ст., історичні межі якого визнано рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2001 у справі 3-416-3221 (у межах вказаних на плані встановлення меж виготовленої Проектно-розвідувальним центром «Інеко-розвідування» технічної документації про виконання проектно-пошукових робіт по встановленню межі старовинного єврейського кладовища у селищі Микулинці).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України, в якому міститься селищі Микулинці (1096 рік).

Правовий статус Єврейського кладовища XVIII ст., що знаходиться у селищі Микулинці, Тернопільського району Тернопільської області, встановлений наказом Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації №121-од від 09.09.2016, відповідно до змісту якого було наказано внести до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкти археології, історії та монументального мистецтва Тернопільської області згідно із додатками 1, 2 (до яких входить Єврейського кладовище XVIII ст. у селищі Микулинці).

Листом Тернопільської обласної державної адміністрації № 168-вих від 05.09.2017 про надання інформації відомо, що це єврейське кладовище включено до об`єктів щойно виявлених об`єктів культурної спадщини відповідно до наказу Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації №121-од від 09.09.2016.

Зазначеним рішенням Микулинецькій селищній раді запропоновано замовити проект землеустрою з організації і встановлення меж території історико-культурного призначення.

Позивач стверджує, що межі кладовища на момент звернення до суду не встановлені, жодна організація не здійснює їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації так як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин.

Позивач вважає, що відповідач не вчинив жодних, передбачених законодавством дій та заходів щодо збереження місць давніх поховань, розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, чим порушив інтереси та права позивача, а тому останній звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При вирішенні справи, судом застосовано Конституцію України, Закон України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», Закон України про культурну спадщину», Закон України «Про поховання та похоронну справу», Закон України «Про охорону археологічної спадщини», розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 54, ст. 66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України) на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

За приписами ст. ст. 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель (ч. 2 ст. 54 ЗК України).

Крім того, Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає певний статус, правовий режим використання та захист для кожного виду об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» зобов`язав органи місцевого самоврядування та державної влади держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, упродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.

Пунктом 3 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Пунктом 4 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998 "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме віднесення об`єктів ( в тому числі кладовищ) до історичних об`єктів культурної спадщини проводиться в порядку визначеному Закону України «Про охорону культурної спадщини» та «Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - -Порядок № 158).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 158 передбачено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 158 під уповноваженим органом розуміється орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

За змістом п. 4 розділу ІІ Порядку № 158 рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 158 передбачено, що об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.

У свою чергу п. 2 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1760 від 27.132.2001 (далі Порядок № 1760), який регулює процедуру визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, передбачено, що на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1760 облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.

Згідно з п. 4 Порядку № 1760 облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що обов`язок щодо проведення роботи з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення, включаючи віднесення таких місць до нововиявлених об`єктів культурної спадщини, визначення їх категорії, ведення на такі об`єкти облікової документації, занесення їх до Переліку об`єктів культурної спадщини, покладений на відповідні органи охорони культурної спадщини. Водночас, як вбачається зі змісту п. п. 3 та 4 розпорядження № 604-р, обов`язок щодо недопущення проведення будівельних робіт на органи місцевого самоврядування покладається щодо місць, де залишилися сліди давніх поховань та є виявлені на момент прийняття цього Розпорядження закриті кладовища.

Такий обов`язок передбачено положеннями ст. 31 Закону України від 10 .07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон № 1102-IV), в якій визначено заходи охорони місць поховань та передбачено заборону проведення будівельних робіт на місцевості із залишками слідів поховань та на території закритих кладовищ, прилеглих територій.

Верховний Суд у п. п. 42 та 44 постанови від 28.12. 2021 дійшов такого висновку, що приймає до уваги рішення господарських судів, якими встановлено історичні межі стародавнього Єврейського кладовища на території міста Володимир-Волинського, однак звертає увагу, що зазначеними рішеннями встановлено існування кладовища на час німецької окупації міста, а не на теперішній час. На переконання колегії суддів Верховного Суду, застосування норм розпорядження №604-р вимагає наявності у відповідних місцях слідів давніх поховань чи закритих кладовищ, під якими, згідно із визначеннями, наведеними у Законі України «Про поховання та похоронну справу», розуміються земельні ділянки з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань, після їх закриття, тобто припинення поховання померлих. Сама лише обставина існування Єврейського кладовища на час німецької окупації міста Володимира-Волинського не дає підстав для застосування норм розпорядження № 604-р. Так само і підписання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону та збереження культурної спадщини не є безумовною підставою для застосування розпорядження № 604-р, оскільки спірна територія має відповідати ознакам, наведеним у розпорядженні. Пунктами 3 та 4 вказаного розпорядження встановлено обов`язок, зокрема для обласних державних адміністрацій, щодо проведення роботи з вивчення стану закритих кладовищ та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, а також не допущення проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Матеріалами справи підтверджується та судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, також матеріали справи свідчать, що на цій території не проводяться будівельні роботи, а тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені пункти розпорядження № 604-р не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, та позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 28.12.2021 у справі № 813/143/18 вказав, що з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме, що спірна територія не належить до категорії закритих кладовищ, також матеріали справи свідчать, що на цій території не проводяться будівельні роботи, п. п. 3 та 4 розпорядження № 604-р неможливо застосувати до спірних правовідносин, що виникли в цій справі.

У цій постанові колегія суддів Верховного Суду додатково звернула увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є невиконання Володимир-Волинською міською радою п. п. 3, 4 розпорядження № 604-р, зі змісту яких не вбачається обов`язку Володимир-Волинської міської ради вирішувати питання взяття на облік об`єктів культурної спадщини, включати вказані об`єкти до Переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини, а також здійснювати інші дії з метою виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини. При цьому, вимоги щодо проведення робіт з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовження здійснення заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження стосуються виключно вже виявлених закритих кладовищ.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що на момент розгляду справи, правовий статус Єврейського кладовища XVIII ст., що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області, встановлений наказом Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації №121-од від 09.09.2016, відповідно до змісту якого було наказано внести до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкти археології, історії та монументального мистецтва Тернопільської області згідно із додатками 1, 2 (до яких входить Єврейського кладовище XVIII ст. у селищі Микулинці). Окрім цього, Тернопільському обласному центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини наказано підготувати установленому порядку проект листа в Управління охорони нерухомої культурної спадщини Міністерства культури України щодо включення об`єктів культурної спадщини з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини (археології, історії та монументального мистецтва) Тернопільської області до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

На виконання вимог п. 3 Порядку № 1760 щодо Єврейського кладовища XVIII ст., що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області, було оформлено облікову документацію на вказаний об`єкт культурної спадщини - Паспорт пам`ятки Єврейського кладовища XVIII ст., що знаходиться у смт. Микулинці на вул. Богдана Хмельницького, облікову картку Єврейського кладовища, акт технічного стану №001-і від 22.03.2016.

Суд вважає за необхідне вказати, що у обліковій картці Єврейського кладовища містяться відомості, відповідно до яких територія юдейського кладовища частково забудована, збережені надгробки знаходяться під значним шаром ґрунту. На значній частині території кладовища постійно спостерігається людське втручання.

Водночас, акт технічного стану №001-і від 22.03.2016 встановив те, що територія кладовища не впорядкована, задернована, поросла травою, чагарником. Наявні багаторічні зелені конструктивні елементи об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини із зазначенням матеріалу, насадження. У західній частині знаходиться самовільно влаштовані дерев`яні тимчасові господарські споруди. Подекуди збереглись кам`яні мацеви (єврейський надгробок у формі вертикальної кам`яної плити). Через кладовище по діагоналі проходить польова дорога.

Отже, суд висновує про те, що матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що спірна територія належить до категорії закритих кладовищ, а також щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкти археології, історії та монументального мистецтва, також матеріали справи свідчать, що на цій території проводяться будівельні роботи у зв`язку з наявністю тимчасових господарських споруд.

Пунктом 3 розпорядження № 604-р зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Пунктом 4 розпорядження № 604-р зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Доказів здійснення відповідачем вимог п. п. 3, 4 розпорядження № 604-р у будь-який спосіб суду не надано.

У зв`язку з цим, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п. 3 та п. 4 щодо місця давніх поховань - Єврейське кладовище XVIII ст. що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області.

У зв`язку з цим, для забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п. 3 та п. 4 щодо місця давніх поховань Єврейського кладовища XVIII ст., що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 3 та 4 щодо місця давніх поховань - Єврейського кладовища XVIII століття, що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області.

Зобов`язати виконавчий комітет Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса: 48120, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Микулинці, вул. С. Бандери, буд. 11; код ЄДРПОУ 04396302) виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 3 та 4 щодо місця давніх поховань - Єврейського кладовища XVIII століття, що знаходиться у селищі Микулинці Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса: 48120, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Микулинці, вул. С. Бандери, буд. 11; код ЄДРПОУ 04396302) на користь представництва Американського Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (адреса: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1, кв. 94; код ЄДРПОУ 21720365) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.03.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна