Рішення № 126132338, 26.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/414/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника голови Восьмого апеляційного адміністративного суду Носа Степана Петровича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не наданні відповіді на запит щодо наявності та зберігання у нього (особиста бібліотека) літератури ворожої держави агресора, яка була використана у його дисертації на отримання звання кандидата юридичних наук та використовувалась для запровадження російських наративів у законодавство України, або надати адреси бібліотек/або інше, де така література знаходиться, оскільки література країни-агресора вилучена з публічного доступу;

- зобов`язати відповідача надати відповідь на інформаційний запит по суті.

Ухвалою судді від 10.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що 17.09.2021 року заступник голови Восьмого апеляційного адміністративного суду, суддя Нос С.П., захистив дисертацію за спеціальністю 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право облікова карта 04210103392.pdf на тему «Кримінальна відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст.375 КК України)». Вказав, що тема та зміст дисертації заступника голови Восьмого апеляційного адміністративного суду Носа С.П. містить наративи «руського мира», які він намагається запровадити у законодавство України під час військового стану. У зв`язку із цим, 28.11.2025 року позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом, у якому просив надати інформацію про наявність/місце зберігання у бібліотеках України із зазначенням адреси/або особистій запитуваного позивачем списку використаної відповідачем літератури, яка зазначена у його дисертації. Однак, не дивлячись на публічний характер запитуваної інформації та дотримання позивачем вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію», заступник голови Восьмого апеляційного адміністративного суду Нос С.П., як розпорядник інформації, не надав відповідь на інформаційний запит позивача. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на доступ до публічної інформації порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що запитувана позивачем інформація не є публічною. Крім того, вказав, що відповідач є суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду та обіймає адміністративну посаду заступника голови цього ж суду, а, відтак, не є розпорядником інформації у розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить відхилити наведені відповідачем у відзиві заперечення з підстав їх необґрунтованості.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

28.11.2024 року позивач надіслав на електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду запит на публічну інформацію, в якому у відповідності до вимог Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» просив заступника голови цього ж суду Носа С.П. надати інформацію про наявність/місце зберігання у бібліотеках України із зазначенням адреси/або особистій запитуваного позивачем списку використаної ним літератури, яка зазначена у його дисертації від 17.09.2021 року «Кримінальна відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст.375 КК України)».

Такий запит зареєстровано в суді 28.11.2024 року за вх.№Ін-89/24.

У відповідь на запит позивача керівником апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду надано відповідь, викладену у листі від 04.12.2024 року №10-09/879/24/04, в якій повідомлено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Закон надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації. В процесі виконання обов`язків, передбачених чинним законодавством, у Восьмому апеляційному адміністративному суді не відображена та не задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях запитувана інформація.

Позивач, вважаючи свої конституційні права та гарантії на доступ до публічної інформації порушеними та такими, що потребують захисту, звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.1 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Зазначеній нормі кореспондує положення ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» №2657-XII, згідно якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI).

Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI).

Згідно зі ст.12цього Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 14 Закону №2939-VI встановлено обов`язки розпорядника інформації, серед яких: обов`язок оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення та надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно зі ст.19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.23 Закону №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Спір у цій справи виник у зв`язку із реалізацією права ОСОБА_1 на отримання публічної інформації у порядку Закону №2939-VI.

Виходячи із змісту запиту позивача від 28.11.2024 року, слідує, що він просив відповідача надати інформацію про наявність/місце зберігання у бібліотеках України із зазначенням адреси/або особистій запитуваного позивачем списку використаної ним літератури, яка зазначена у дисертації від 17.09.2021 року «Кримінальна відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст.375 КК України)».

У контексті викладеного суд звертає увагу, що ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Як уже зазначалось судом вище, не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI).

Відтак, слідує висновок, що позивач просить надати інформацію, яка не є (і не повинна бути відповідно до чинного законодавства) відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації, а потребує створення нової, зокрема, шляхом здійснення аналітичної роботи. Таким чином, звернення позивача за своєю суттю не є запитом на інформацію в розумінні Закону №2939-VI, оскільки не передбачає надання уже відображеної та задокументованої інформації будь-якими засобами.

Окрім того, суд звертає увагу і на те, що визначене поняття «суб`єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI. У зв`язку з цим, такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

З наведеного слідує, що заступник голови Восьмого апеляційного адміністративного суду Нос С.П. не є розпорядником публічної інформації у розумінні вимог Закону №2939-VI. Тому відповідь на запит позивача була надана саме Восьмим апеляційним адміністративним судом, який, власне, і вважається розпорядником інформації для цілей Закону №2939-VI, та підписана уповноваженою особою керівником апарату цього суду.

Слід вказати, що за змістом ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абз.1 п.4.1 Рішення).

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи, що відповідач не є розпорядником публічної інформації у розумінні вимог Закону №2939-VI, а запитувана позивачем інформація не є публічною, суд приходить висновку, що у нього (позивача) відсутній об`єкт судового захисту та порушених прав і законних інтересів внаслідок дій/бездіяльності відповідача при розгляді запиту від 28.11.2024 року.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника голови Восьмого апеляційного адміністративного суду Носа Степана Петровича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії слід відмовити.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.