Рішення № 126132184, 25.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

справа №380/489/25

провадження № П/380/495/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛІТ ПРОМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛІТ ПРОМ» (місцезнаходження: 91005, м. Харків, вул. Киргизька, 19; ЄДРПОУ: 43997906) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100525/2 від 17.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003326 від 17.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «МАРШАЛІТ ПРОМ» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «TECERA INTERNATIONAL TRADE CO., LIMITED», Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт №1 від 20.05.2024, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, найменування, одиниця виміру, кількість та асортимент якого визначено специфікацією до контракту, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами визначеного контракту. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №PIW24050032-2 від 08.07.2024, позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю 3824,00 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209230095839U2. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

31.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та встановлено такі порушення: відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB Qindao», Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. - в поданому до митного оформлення рахунку фактурі № LS-4595314 від 10.10.2024 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. При цьому, в рахунку фактурі №LS-4595314 від 10.10.2024, постачальником зазначено ТОВ «Ламан Шипінг», проте, будь-якого документу, який б вказував на відносини між ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Маршаліт Пром» надано не було; - окрім цього, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались; - у графах 16 та 23 CMR №441079-2 зазначено перевізником ОСОБА_1 . Проте, будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Маршаліт Пром», декларантом митному органу не надавався. Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, і, відповідно - числового значення рівня митної вартості товару; - відповідно до п.4.1. Контракту від 20.05.2024, що укладений між Tecera International Trade Co.Limited, в особі Генерального директора Емі Чжао (Продавець) та ТОВ «Маршраліт Пром» (Покупець), Продавець зобов`язаний надати Покупцеві належним чином оформлені документи. Належним чином оформленими вважаються ті документи, що відповідають наступним вимогам: на всіх оригіналах документів, що видаються Продавцем мають стояти підпис та печатка Продавця, на всіх оригіналах документів, що видаються іншими організаціями, мають стояти підпис та печатка організації, яка видала документ, всі документи мають бути складені англійською та українською мовами. Продавець зобов`язаний надати Покупцеві такі документи: А) Інвойс, B) Пакувальний лист, C) Сертифікат про походження товару, виданий торгово-промисловою палатою Китаю, у 1 оригіналі та 1 копії на всю партію Товару, D) Сертифікат якості та технічних даних на кожний Товар, E) Експортна декларація, 1 копія на всю партію Товару, F) Страховий поліс, G) Коносамент, виданий перевізником, у 3 оригіналах на партії Товару, визначеного у Специфікації, H) Проформа-інвойс. При цьому, до митного оформлення декларантом не подано Сертифікат про походження товару, виданий торгово-промисловою палатою Китаю, Експортна декларація, Коносамент, виданий перевізником; - відповідно до положень ч.2. ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Проте, надані платіжні інструкції № 6 від 29.05.2024, №8 від 16.07.2024 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі документи не є документами, що засвідчують факт переведення коштів. Окрім цього, подані платіжні інструкції не містять відтиску печатки банку, що є притаманним для такого роду документів, що, в свою чергу, не дає можливості перевірити істинність здійсненої транзакції, а відтак оплату за поставлений товар; - в наданій Ціновій пропозиції від 16.05.2024 №QX240516-1 вказано, що продавцем від Tecera International Trade Co.Limited виступає Лідунь Цзи. При цьому, надалі по тексту Продавцем виступає пані Емі Чжао. Відтак, виникає питання наявності достатніх повноважень у зазначених осіб на надання цінової пропозиції Покупцю та істинності та вірності даних, зазначених в такій пропозиції. Окрім цього, разом із Ціновою пропозицією надано три інвойси. В другому інвойсі зазначено «плитка другого класу, вартість прес-форм не включається до вартості продукції». Проте, декларантом не надано жодного підтвердження про віднесення такої плитки до другого класу для достовірності визначення зазначеної митної вартості.

Відповідач зазначає, що як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, слугувало те, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, в тому числі неподання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Також відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із ціною позову. Дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значного проміжку часу, для такого високого розміру гонорару. Підготовка позовної заяви та сума гонорару оплаченої за її написання не є співмірною із категорією даної справи та не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

03.02.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛІТ ПРОМ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 43997906), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «МАРШАЛІТ ПРОМ» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю TECERA INTERNATIONAL TRADE CO., LIMITED, Китайська Народна Республіка (Покупець), зовнішньоекономічний контракт №1 від 20.05.2024, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, найменування, одиниця виміру, кількість та асортимент якого визначено специфікацією до контракту, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами визначеного контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №1 від 20.05.2024 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 08.07.2024 №PIW24050032-2. З метою митного оформлення вказаного товару 03.02.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230095839U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Керамічні вироби з твердістю, еквівалентною 9 за шкалою мооса, для технічного застосування.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230095839U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: сертифікат якості від 08.01.2024; пакувальний лист 08.07.2024; рахунок-проформу №PIW24050032-2 від 23.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №PIW24050032-2 від 23.05.2024; автотранспортну накладну №441079-2 від 09.10.2024; декларацію про походження товару №PIW24050032-2 від 23.05.2024; банківські платіжні документи №6 від 29.05.2024 та №8 від 16.07.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4595314 від 10.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 20.05.2024; договір про перевезення №01092022-1 від 01.09.2022.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталог, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: цінову пропозицію від 16.05.2024. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №24UA209230095839U2. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 17.10.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100525/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ) здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB Qindao», Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. В поданому до митного оформлення рахунку фактурі №LS-4595314 від 10.10.2024 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. При цьому, в рахунку фактурі №LS-4595314 від 10.10.2024, постачальником зазначено ТОВ «Ламан Шипінг», проте, будь-якого документу, який б вказував на відносини між ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Маршаліт Пром» надано не було. Окрім цього, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались. У графах 16 та 23 CMR №441079-2 зазначено перевізником ОСОБА_1 . Проте, будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Маршаліт Пром», декларантом митному органу не надавався. Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, і, відповідно - числового значення рівня митної вартості товару. Відповідно до п.4.1. Контракту від 20.05.2024, що укладений між Tecera International Trade Co.Limited, в особі Генерального директора Емі Чжао (Продавець) та ТОВ «Маршраліт Пром» (Покупець), Продавець зобов`язаний надати Покупцеві належним чином оформлені документи. Належним чином оформленими вважаються ті документи, що відповідають наступним вимогам: на всіх оригіналах документів, що видаються Продавцем мають стояти підпис та печатка Продавця, на всіх оригіналах документів, що видаються іншими організаціями, мають стояти підпис та печатка організації, яка видала документ, всі документи мають бути складені англійською та українською мовами. Продавець зобов`язаний надати Покупцеві такі документи: А) Інвойс, B) Пакувальний лист, C) Сертифікат про походження товару, виданий торгово-промисловою палатою Китаю, у 1 оригіналі та 1 копії на всю партію Товару, D) Сертифікат якості та технічних даних на кожний Товар, E) Експортна декларація, 1 копія на всю партію Товару, F) Страховий поліс, G) Коносамент, виданий перевізником, у 3 оригіналах на партії Товару, визначеного у Специфікації, H) Проформа-інвойс. При цьому, до митного оформлення декларантом не подано Сертифікат про походження товару, виданий торгово-промисловою палатою Китаю, Експортна декларація, Коносамент, виданий перевізником. Відповідно до положень ч.2. ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Проте, надані платіжні інструкції №6 від 29.05.2024, №8 від 16.07.2024 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі документи не є документами, що засвідчують факт переведення коштів. Окрім цього, подані платіжні інструкції не містять відтиску печатки банку, що є притаманним для такого роду документів, що, в свою чергу, не дає можливості перевірити істинність здійсненої транзакції, а відтак оплату за поставлений товар. В наданій Ціновій пропозиції від 16.05.2024 №QX240516-1 вказано, що продавцем від Tecera International Trade Co.Limited виступає Лідунь Цзи. При цьому, надалі по тексту Продавцем виступає пані ОСОБА_3 . Відтак, виникає питання наявності достатніх повноважень у зазначених осіб на надання цінової пропозиції Покупцю та істинності та вірності даних, зазначених в такій пропозиції. Окрім цього, разом із Ціновою пропозицією надано три інвойси. В другому інвойсі зазначено «плитка другого класу, вартість прес-форм не включається до вартості продукції». Проте, декларантом не надано жодного підтвердження про віднесення такої плитки до другого класу для достовірності визначення зазначеної митної вартості. Відповідно, у митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом повторно надано Цінову пропозицію від 16.05.2024. Будь-яких інших запитуваних документів не надано, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ. Зважаючи на вищевикладене, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст. 59 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №24UA209230095447U0 від 12.10.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,8025 дол. США за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.»

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003326. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 17.10.2024 №UA209000/2024/100525/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209230097107U7, та 17.10.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: сертифікат якості від 08.01.2024; пакувальний лист 08.07.2024; рахунок-проформу №PIW24050032-2 від 23.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №PIW24050032-2 від 23.05.2024; автотранспортну накладну №441079-2 від 09.10.2024; декларацію про походження товару №PIW24050032-2 від 23.05.2024; банківські платіжні документи №6 від 29.05.2024 та №8 від 16.07.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4595314 від 10.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 20.05.2024; договір про перевезення №01092022-1 від 01.09.2022.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Однією із причин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару стало те, що в рахунку фактурі про перевезення товару №LS-4595314 від 10.10.2024, постачальником зазначено ТОВ «Ламан Шипінг», проте, будь-якого документу, який би вказував на відносини між ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Маршаліт Пром» надано не було. Окрім цього, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались. У графах 16 та 23 CMR №441079-2 зазначено перевізником ОСОБА_1 . Проте, будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Маршаліт Пром», декларантом митному органу не надавався. Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, і, відповідно - числового значення рівня митної вартості товару.

Відповідно до підп.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

За змістом п.2 ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених транспортних витрат до митного оформлення було подано рахунок-фактуру №LS-4595314 від 10.10.2024, у якій міститься покликання на договір перевезення від 20.08.2023 №2008/23, укладений із ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ». Проте як вбачається із графи 31 ЕМД №24UA209230095839U2 та із картки відмови №UA209230/2024/003326 вказаний документ не подавався до митного оформлення. Крім того, відповідачем виставлялась пропозиція позивачу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте позивач вказаний договір на таку вимогу також не надав. Натомість, до митного оформлення було долучено договір про перевезення №01092022-1 від 01.09.2022, проте жодних інших документів, які б підтверджували стосунок вказаного документу до товару, який було ввезено на митну територію України, до митного оформлення не подавалось.

Крім того, позивач у позові на спростування позиції відповідача щодо недоліків заповнення автотранспортної накладної (CMR) зазначає, що відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування експедитор має право укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Відтак залучення ОСОБА_1 як перевізника було здійснено експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» з метою виконання зобов`язань перед замовником. Проте суд зазначає, що оскільки до митного оформлення не подавався договір перевезення від 20.08.2023 №2008/23, у відповідача була відсутня інформація щодо порядку виконання експедитором своїх зобов`язань за договором, у тому числі шляхом залучення інших осіб до його виконання.

Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до переконання, що декларантом позивача не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачена п.6 ч.10 ст.58 МК України.

За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Надані позивачем копії документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд також враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно зст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

При коригуванні митної вартості товарів було застосовано метод 2а (ст. 59 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №24UA209230095447U0 від 12.10.2024, де вартість такого товару становить 1,8025 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛІТ ПРОМ» (місцезнаходження: 91005, м. Харків, вул. Киргизька, 19; ЄДРПОУ: 43997906) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.