Рішення № 126132181, 25.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 рокусправа № 380/21816/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (адреса: вул. Городоцька, 242, м. Львів; 79022; код ЄДРПОУ - 43078049) (далі - позивач) з позовом до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1,м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 43971343) (далі - відповідач) з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900628/2 від 30.07.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900736/2 від 01.10.2024 року.

Позов обґрунтований тим, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як 30.07.2024 разом із митною деклараціє. №24UA209170062188U3, та 30.09.2024 разом з митною декларацією №24UA209170081511U7 декларантом до митного оформлення товарів, задля підтвердження митної вартості (за ціною контракту) Львівській митниці надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900628/2 від 30.07.2024 року та № UA209000/2024/900736/2 від 01.10.2024 року скасувати.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності та розбіжності. Відповідач вказує, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено розбіжності, зокрема відмінність у вазі, а також те, що у графі 43 відповідних митних декларацій вказувався код методу визначення вартості 6 (резервний), що свідчить про коригування митницею відповідної вартості. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Більше того, декларантом позивача було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 28 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (позивач) та компанія «POLMOstrow Sp.z.o.o», Польща уклали зовнішньоекономічний Контракт №1/2019 від 07.10.2019 року, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом постачальник постачає і передає у власність покупця глушники, випускні труби та їх частини, а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів виставлених Постачальником в рамках цього контракту, і будучи його складовою частиною.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1/2019 від 07.10.2019 р., згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE105/WY/2024 від 29.07.2024 р. покупець придбав у продавця товар вартістю 48 827, 52 євро.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 30.07.2024 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170062188U3 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019 року; Додаток №1 від 20.10.2020 до контракту №1/2019 від 07.10.2019 року; Рахунок-фактура (інвойс) №FE105/WY/2024 від 29.07.2024 р.; Специфікація №105 до рахунку-фактури №FE105/WY/2024 від 29.07.2024 р.; Договір про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7 від 29.07.2024; Автотранспортна накладна CMR №б/н від 29.07.2024; Довідка-лист б/н від 29.07.2024; Прайс-лист б/н від 29.07.2024; Копія експортної декларації країни відправлення № 24PL394010E0703421 від 29.07.2024; Видаткові накладні.

На вимогу митного органу позивач надав витребувані документи: прайс-лист від виробника б/н від 29.07.2024 р., банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за попередню партію № MUR 90 від 27.06.2024 р., рахунок на перевезення № 7 від 29.07.2024, копію митної декларації країни відправлення, підтвердження коштів транспорту б/н від 29.07.2024, видаткові накладні від 30.07.2024, ухвала від 18 липня 2024 р. у справі № 380/12651/23.

Опрацювавши надані документи, 30.07.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900628/2. Відмову у митному оформленні задекларованого товару відповідач оформив Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2024/002393. З метою випущення товару у вільний обіг, декларант подав митну декларацію №24UA209170062409U8 від 31.07.2024, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами:

- Декларантом для підтвердження складової митної вартості надано рахунок, №7 від 29.07.2024 складеного ФОП ОСОБА_1 . При цьому, із наданого документа неможливо встановити на підставі яких договірних відносин складений даний рахунок. У той же час, у гр. 44 митної декларації декларантом зазначено про наявність у митного органу документа №25 від 09.09.2019 про надання транспортних послуг укладеного з ФОП ОСОБА_1

- Відповідно до п. 1.2 Договору про надання транспортних послуг № 25 від 09.09.2019 року. передбачено, що найменування, вид, кількість, характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, назва митного переходу на кордоні України. Термін доставки, контактні особи ті їх телефони, вартість послуг та порядок розрахунків та інші додаткові умови перевезення зазначаються Замовником у письмовій Заявці, що узгоджується з Виконавцем і оформлюється на кожне перевезення. А згідно з п. 1.3 Договору, підписана Сторонами та скріплена печатками заявка є обов?язковою до виконання і є невід?ємною частиною договору. Слід зазначити, що відповідно до п. 4.1 договору оплата за отримані послуги повинна бути здійснена на умовах Заявки. Однак декларантом до митного оформлення Заявки на конкретне перевезення, яка відповідає умовам договору, не подана. Таким чином, відсутність заявки на перевезення унеможливлює визначення терміну оплати транспортних послуг, умови оплати та погоджену вартість послуг. Платіжні документи що підтверджують факт оплати транспортних послуг декларантом до митного оформлення не надавались;

- При цьому, відповідно до п. 1.1 контракту №1/2019 від 07.10.2019 (надалі - Контракт) на постачання запасних частин для автомобілів, покупець приймає й оплачує товар, згідно асортименту та цін, вказаних в інвойсах виставлених Постачальником в рамках цього контракту і є його невід`ємною частиною Однак, декларантом не надано документа, який складено відповідно до Контракту та підтверджує числові значення вартості товару, що узгоджена відповідно до умов Контракту. Декларантом під кодом 0380 (Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice)) надано фактуру експортну № FE 105WY/2024 від 29.07.2024 яку неможливо ідентифікувати, що такий складений відповідно до Контракту, оскільки відсутнє будь-яке посилання на такий, а відтак, що відомості, що містить така фактура, про числові значення вартості товару, стосуються саме оцінюваного товару, та що такий поставляється згідно укладеного Контракту. З наданих документів не вбачається, що оцінюваний товар, митна вартість по якому заявлена за основним методом, поставляється саме на виконання зовнішньоекономічного договору, що наданий до митного оформлення. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53. МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не в об?єктом купівлі-продажу).

- у експортній декларації країни відправлення 24PL3940100703421 від 29.07.2024, вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № FE 105/WY/2024 від 29.07.2024. Вартість, що зазначена в експортній декларації становить 213226,00 PLN, при цьому сума, що зазначена у фактурі 208849,9512 (48827,52 EUR * 4,2773 (курс у фактурі)) та враховуючи довідку щодо транспортних витрат в експорті, які становлять 330 EUR (1411.509 PLN), що в сумі становить 210261,4602, яка на 2964,5398 (693.0867 EUR) менше вартості експортної.

Також на виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1/2019 від 07.10.2019 р., згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE131/WY/2024 від 24.09.2024 р. покупець придбав у продавця товар вартістю 40 660, 03 євро.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 30.09.2024 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170081511U7 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019 року; Додаток №1 від 20.10.2020 до контракту №1/2019 від 07.10.2019 року; Специфікація № 131 від 24.09.2024 р.; Рахунок-фактура (інвойс) №FE131/WY/2024 від 24.09.2024 р.; Договір про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №10 від 24.09.2024; Автотранспортна накладна №б/н від 24.09.2024 р.; Довідка-лист б/н від 24.09.2024; Прайс-лист б/н від 24.09.2024; Копія експортної декларації країни відправлення № 24PL394010E0901644 від 24.09.2024.

На вимогу митного органу позивач надав витребувані документи: прайс-лист від виробника б/н від 24.09.2024; Рахунок на перевезення №10 від 24.09.2024 р.; Банківський документ що підтверджує оплату за попередню партію № (МUR) 91 від 09.08.2024 р.; Копія експортної декларації країни відправлення №24PL394010E0901644 від 24.09.2024.

Опрацювавши надані документи, 01.10.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900736/2. Відмову у митному оформленні задекларованого товару відповідач оформив Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002851. З метою випущення товару у вільний обіг, декларант подав митну декларацію №24UA209170082230U9 від 01.10.2024, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами:

- Декларантом для підтвердження складової митної вартості надано рахунок, №10 від 24.09.2024 складеного ФОП ОСОБА_1 . При цьому, із наданого документа неможливо встановити на підставі яких договірних відносин складений даний рахунок. У той же час, у гр. 44 митної декларації декларантом зазначено про наявність у митного органу документа №25 від 09.09.2019 про надання транспортних послуг укладеного з ФОП ОСОБА_1

- Відповідно до п. 1.2 Договору про надання транспортних послуг № 25 від 09.09.2019 року. передбачено, що найменування, вид, кількість, характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, назва митного переходу на кордоні України. Термін доставки, контактні особи та їх телефони, вартість послуг та порядок розрахунків та інші додаткові умови перевезення зазначаються Замовником у письмовій Заявці, що узгоджується з Виконавцем і оформлюється на кожне перевезення. А згідно з п. 1.3 Договору, підписана Сторонами та скріплена печатками заявка є обов?язковою до виконання і є невід?ємною частиною договору. Слід зазначити, що відповідно до п. 4.1 договору оплата за отримані послуги повинна бути здійснена на умовах Заявки. Однак. декларантом до митного оформлення Заявки на конкретне перевезення, яка відповідає умовам договору, не подана. Таким чином, відсутність заявки на перевезення унеможливлює визначення терміну оплати транспортних послуг, умови оплати та погоджену вартість послуг. Платіжні документи що підтверджують факт оплати транспортних послуг декларантом до митного оформлення не надавались.

- При цьому, відповідно до п. 1.1 контракту №1/2019 від 07.10.2019 (надалі - Контракт) на постачання запасних частин для автомобілів, покупець приймає й оплачує товар, згідно асортименту та цін, вказаних в інвойсах виставлених Постачальником в рамках цього контракту і є його невід`ємною частиною Однак, декларантом не надано документа, який складено відповідно до Контракту та підтверджує числові значення вартості товару, що узгоджена відповідно до умов Контракту. Декларантом під кодом 0380 (Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice)) надано фактуру експортну № FE 131WY/2024 від 24.09.2024 яку неможливо ідентифікувати, що такий складений відповідно до Контракту, оскільки відсутнє будь-яке посилання на такий, а відтак, що відомості, що містить така фактура, про числові значення вартості товару, стосуються саме оцінюваного товару, та що такий поставляється згідно укладеного Контракту. З наданих документів не вбачається, що оцінюваний товар, митна вартість по якому заявлена за основним методом, поставляється саме на виконання зовнішньоекономічного договору, що наданий до митного оформлення. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53. МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не в об?єктом купівлі-продажу).

- у експортній декларації країни відправлення 24PL394010Е0901644 від 24.09.2024, вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № FE 131/WY/2024 від 24.09.2024. Вартість, що зазначена в експортній становить 175761,00 PLN, при цьому сума, що зазначена у фактурі 173963,9383 (40660,03 EUR * 4,2785 (курс у фактурі)) та враховуючи довідку щодо транспортних витрат в експорті, які становлять 330 EUR (1411.905 PLN), що в сумі становить 175375,8433, яка на 385,1567 (90.02 EUR) менше вартості експортної.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 розділу ІІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 кожного оскарженого рішення про коригування митної вартості вказано номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржених рішень.

Проаналізувавши положення ст. 53 МК України та подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України. В той же час, відповідачем не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Проаналізовано, що майже у всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались позивачем, у графі 43 відповідних митних декларацій вказувався код методу визначення вартості 6 (резервний), що свідчить про коригування митницею відповідної вартості. Безсумнівним є те, що чим більша партія товару, то тим меншою є вартість за одиницю. Відповідачем жодним чином не було спростовано згадані невідповідності в деклараціях, використаних ним як джерела інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності» (постанова від 02.07.2020 у справі №826/23118/15);

- «… Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

… встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами» (постанова від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724).

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17);

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», (постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/17);

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Суд зазначає, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/2014/17.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд керується такими міркуваннями:

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

-обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

-причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за другорядними методами є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують тому який застосований.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України. Натомість відповідач вказав у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості ряд зауважень до поданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900628/2 від 30.07.2024.

Стосовно заявки-замовлення на перевезення та банківського платіжного документа, що стосується транспорту.

Суд зауважує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Більше того на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Що ж до твердження про не подання до митого контролю платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, необхідно зазначити, що Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд звертає увагу, що вказаний наказ Міністерства фінансів України, по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а, по-друге, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг. Таким чином вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. На обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано договір на перевезення, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги та автотранспортну накладну.

Суд бере до уваги долучену до позову заявку на перевезення вантажів № 23.07-3 від 23.07.2024 р. як належний та допустимий доказ.

Щодо змісту та форми рахунку-фактури.

Суд наголошує, що законодавством не встановлено вимог щодо змісту та форми рахунку-фактури та щодо обов`язкового посилання у рахунку-фактурі на номер зовнішньоекономічного контракту на підставі, якого така фактура була видана.

Судом встановлено, що рахунок-фактура № FE 105WY/2024 від 29.07.2024 містить вагу, кількість, ціну та асортимент товару, відповідного продавця та покупця товару, що дає змогу ідентифікувати дану поставку. До того ж, фактурна вартість товарів у рахунку-фактурі співпадає з фактурною вартістю зазначеною у митній декларації. Додатковим доказом те, що відповідна фактура виставлялась згідно зовнішньоекономічного договору № 1/2019 є банківський платіжний документ № MUR 91 від 09.08.2024 р., в якому є посилання і на контракт, і на відповідний рахунок фактуру.

Щодо експортної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що статистична вартість, вказана в експортній декларації означає приблизну теоретичну вартість товарів на час і в місці ввезення на територію держави-члена, де вони знаходилися на момент випуску в митну процедуру («імпортуюча держава-член»). Статистичне значення стосується цієї держави-члена. Таким чином, статистична вартість включає (внутрішню) вартість товарів і витрати на транспортування та страхування, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до пункту в`їзду в цю державу-член.

Згідно довідки відправника, середня орієнтовна вартість транспорту на внутрішній ділянці кордону від Wysocko Wielkie до України становить 330 євро, що по відповідному курсу у липні 2024 року становить 1431, 408 польських злотих. Таким чином, у митній декларації країни відправлення №24PL394010E0703421 від 29.07.2024 р. до фактурної вартості товарів 48 827, 52 Євро (211 794, 251 польських злотих) були додані витрати на транспортування в розмірі 330 Євро (1431, 408 польських злотих), і як наслідок, у ній вказана ціна у польських злотих, а саме, 213 226 польських злотих (округлено до польського злотого).Відповідно у митній декларації країни відправлення №24PL394010E0703421 від 29.07.2024 р. вказана статистична вартість у сумі 213 226 польських злотих.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900736/2 від 01.10.2024.

Суд бере до уваги долучену до позову заявку на перевезення вантажів № 19.09-1 від 19.09.2024 р. та банківський платіжний документ № MUR 92 від 04.10.2024 р., як належні та допустимі доказ.

Іншим підставам для коригування як зауваження щодо заявки-замовлення на перевезення, реквізитів рахунку-фактури та експортної декларації країни відправлення, суд надав оцінку вище, що не потребує повторення.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо безпідставності та неправомірності коригування відповідачем заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Авто Вектор».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900628/2 від 30.07.2024 р. та №UA209000/2024/900736/2 від 01.10.2024 р. не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (адреса: вул. Городоцька, 242, м. Львів; 79022; код ЄДРПОУ - 43078049) до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1,м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900628/2 від 30.07.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900736/2 від 01.10.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ - 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (адреса: вул. Городоцька, 242, м. Львів; 79022; код ЄДРПОУ - 43078049) судовий збір у сумі 5148, 02 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна