Рішення № 126126952, 26.03.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/151/25

Провадження № 2/741/279/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 26 березня 2025 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року членами даного колгоспного двору були ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її чоловік ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, на належну йому на підставі державного акта серії IV-ЧН № 019144 земельну ділянку площею 0,3092 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства. Вона (позивач) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтв про право на спадщину на зазначене спадкове майно у зв`язку із відсутністю документів, необхідних для вчинення відповідної нотаріальної дії.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами;

- земельну ділянку, площею 0,3092 га, кадастровий номер 7423887000:01:001:2273, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 019144 від 21 лютого 2000 року.

У судове засідання позивач та її представник адвокат Гунько О.Ю. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі та участі позивача.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без її участі за наявними у ній доказами, рішення ухвалити на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 13).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належало по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за життя не зареєстрували у встановленому порядку право власності на належний їм житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її чоловік ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, що підтверджується копією спадкової справи № 294/2020 до майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 39-43).

Таким чином, ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_2 належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя набув право власності на земельні ділянки на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 019144 від 21 лютого 2000 року (а.с. 16).

З матеріалів справи (а.с. 45-49) вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, за її заявою Носівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 108/2024.

Таким чином, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельні діляни, які на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 019144 від 21 лютого 2000 року належали ОСОБА_3 , та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З копій постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 жовтня 2024 року (а.с. 28, 29) вбачається, що позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину:

- на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю на нього правовстановлюючого документа;

- на земельну ділянку, площею 0,3092 га, кадастровий номер 7423887000:01:001:2273, в зв`язку з тим, що державний акт серії IV-ЧН № 019144 від 21 лютого 2000 року виготовлений у порушення вимог чинного на той час земельного законодавства, а саме: державний акт був зареєстрований 21 лютого 2000 року, а рішення виконкому Червонопартизанської сільської ради Чернігівської області, на підставі якого передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки, прийнято 24 лютого 2000 року, тобто після реєстрації права власності, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 16).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а.с. 17-19).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1261, 1268 ЦК України, п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , у поряду спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності:

- на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 86,3 кв. м., житловою площею 34,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельну ділянку, площею 0,3092 га, кадастровий номер 7423887000:01:001:2273, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 019144 від 21 лютого 2000 року, належала ОСОБА_3 .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв