Рішення № 126126166, 10.03.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 363/4879/23

Провадження № 2-а/761/211/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по адміністративній справ, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по адміністративній справ, відповідно до якої позивач просив суд: скасувати Постанову серії постанова № ЕГА 1011239 виданий 30.03.2023, винесену інспектором патрульної поліції ГУНП в Київської області Вишгородського РУП про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП та закрити провадження по адміністративній справі відносно неї.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в ніч на 28.03.2023 року, ОСОБА_1 , почула дуже гучний гуркіт у себе в оселі на горищі, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач почула, що хтось протизаконно проник до неї на горище. Після цього вона почала почувати страх за своє життя та емоційні хвилювання, на підставі цього вона була змушена викликати поліцію, згодом з кімнати позивач побачила, що хтось бігає, за зовнішнім виглядом, неідентифікована особа була схожою на сусіда позивача. Згодом, позивач вибігла на вулицю та побачила як, особа поспішно покидає територію позивача. Після цього приїхала поліція, проте повернувшись до свого будинку та піднявшись з співробітниками поліції на горище там вже нікого не було, проте позивач звернула увагу, що було повішено мотузку, яку позивач не вішала.

Позивачкою вказано, що працівники поліції прибувши до житлового будинку позивача не виявивши нікого в житловому будинку позивача (не провівши повного та всебічного огляду житлового будинку, не дослідивши та не зібравши доказів щодо проникнення в житлове приміщення) заспокоїли позивача, також працівниками поліції було повідомлено, щоб позивач не переймалась, та викликала поліцію у подібних випадках. Після цього, працівники поліції не опитували, не збирали інформацію та фактично жодним чином, не займались справою за зверненням позивача.

У позовній заяві вказано, що 18.08.2023 за допомогою мобільного застосунку «ДІЯ» позивач дізналась, що стосовно неї Державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич 21.07.2023 виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження №72314625, підставою для відкриття виконавчого провадження стала: постанова № ЕГА 1011239 видана 30.03.2023 винесена ГУНП в Київській області Вишгородське РУП.

Позивач вважає, що постанова № ЕГА 1011239 від 30.03.2023 винесена ГУНП в Київській області Вишгородське РУП з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою, оскільки під час винесення постанови взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи.

Позивач, вважає дії, вчинені вказаним інспектором протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням законодавства, тому прошу суд, визнати дії інспектора поліції по складанню вказаної постанови незаконними і скасувати цю постанову, закрити провадження в адміністративній справі поліції проти позивача.

З поміж іншого, у позовній заяві вказано, що для висновків про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи. Істотне значення має та обставина, що у вказаний в постанові інспектором день і час позивач у вказаний період часу здійснювала виклик спеціальних служб по телефону 102, але в неї не було ніякого умислу чи «завідомо» робити це неправдиво.

У зв`язку із викладеним позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.10.2023 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП серії ЕГА №1011239 від 30.03.2023 року та закриття провадження по адміністративній справі - передано Шевченківському районному суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

15.10.2024 на виконання ухвали суду від 29.02.2024 у вказаній справі, від Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла до суду належним чином завірена копія постанови серії № ЕГА 1011230 від 30.03.2023, винесену інспектором патрульної поліції ГУНП в Київській області Вишгородського РУП.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав копію позовної заяви та ухвалу суду від 29.02.2024.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2023 року інспектором патрульної поліції ГУНП в Київській області Вишгородського РУП винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії №ЕГА № 1011230 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені статтю 183 КУпАП.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, необхідно встановити, що він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу Національної поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 30.10.2023 , в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано те, що позивач, здійснив неправдивий виклик спеціальних служб, а саме: зателефонував по лінії «102» та повідомив інформацію, що не знайшло свого підтвердження.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, також у встановлений строк відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подав.

В даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ст. 183 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 30.03.2023 обставин, оскільки відсутні докази вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких інспектором поліції зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення.

Оскаржувана постанова не містить зазначення, яке конкретно повідомлення позивача було неправдивим, відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було викликано поліцію, наперед знаючи про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною статті 183 КУпАП.

Стосовно належного відповідача у даній адміністративній справі, необхідно зауважити наступне.

В силу положень частин першої та другої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно із ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною статті 183 КУпАП.

Враховуючи все вищевикладене, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останню було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії № ЕГА 1011239 від 30.03.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку і про задоволення позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 183, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по адміністративній справ, - задовольнити.

Постанову від 30 березня 2023 року серії ЕГА № 1011230, винесену інспектором патрульної поліції ГУНП в Київській області Вишгородського РУП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 30.03.2023 серії ЕГА № 1011230.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київської області, код ЄДРПОУ: 40108616, адреса: 01601, м. Київ. вул. Володимирська, буд. 15.

Третя особа: Державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвіл Олег Бічікоєвич, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б.

Суддя: