Постанова № 126125901, 25.03.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/949/25

3/758/1490/25

Категорія 208

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 березня 2025 року

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює директором ТОВ «Екосвітенерджі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2024 року при перевірці ТОВ «Екосвітенерджі», розташованому за адресою: м. Києві на вул. Електриків, 26, що у Подільському районі м. Києва, встановлено, що ОСОБА_1 будучи директором ТОВ «Екосвітенерджі»,, порушив порядок ведення податкового обліку, а саме: вимоги п.п. «г» п. 198.5, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2024 року на 286 523 грн, до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2024 року у сумі 581 458 грн., заниження податку на додану вартість за жовтень 2024 року на загальну суму 53 945 грн.; вимог п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 № 137/28267, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за жовтень 2024 року на суму ПДВ 921 926 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Екосвітенерджі», своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.163-1КУпАП порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

25.03.2025 року до суду через систему канцелярію суду надійшло клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Панамаренка Д.М. про закриття провадження у справі.

В обгрунтовання клопотання зазначено, що протокол відносно ОСОБА_1 складено на підставі акту перевірки №133978/ж5/26-15-07-01-02-20/44180443 від 26.11.2024 року. Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14 висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Згідно до п. 54.3.ст.54ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України). Пунктом 58.1.статті 58ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно достатті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу Vцього Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому, статтями 55-56ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України). Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу VПК України контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

24.01.2025 року Головним управління державної податкової служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення № 005225001, 0052330701, 0052300701, 00523800701 по ТОВ «Екосвітенерджі». Дані повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки №133978/ж5/26-15-07-01-02-20/44180443 від 26.11.2024 року.

Адвокат Панамаренко Д.М. вказав, що до Київського окружного адміністративного суду ТОВ «Екосвітенерджі» була подана позовна заява про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 24.01.2025 року № 005225001, 0052330701, 0052300701, 00523800701. Наразі відкрите провадження в адміністративній справі, у зв`язку з фактом оскарження ТОВ «Екосвітенерджі» результатів перевірки за наслідками якої складено протокол такі порушення не можуть вважатися достатніми та належними доказами порушення порядку ведення податкового обліку.

За вказаних обставин, адвокат паламаренко Д.М. вважає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання адвоката Панамаренка Д.М., суд приходить наступних висновків.

Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.

Частиною першою ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері оподаткування.

Загальні положення щодо обліку платників податків встановлено главою 6 розділу 2 Податкового кодексу України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є:

а) відсутність податкового обліку;

б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Зокрема, правопорушення у вигляді відсутності податкового обліку вчиняється у формі бездіяльності і полягає у нездійсненні передбачених законодавством України заходів щодо ведення податкового обліку.

А правопорушення у вигляді порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України вчинюється у формі активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку або у формі бездіяльності шляхом неподання аудиторських висновків.

Суб`єкт адміністративного проступку - керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема, головні бухгалтери тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 5894/Апр/26-15-07-01-02 від 26 грудня 2025р.; актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екосвітенерджі» від 26.12.2024 року ;

Вказані докази суд приймає до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи.

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, письмові доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Панамаренка Д.М., зазначені у письмовому клопотанні, суд до уваги не приймає та розцінює їх як правомірну лінію захисту, спрямовану на уникнення притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки вони не підтверджуються жодними належними доказами по справі, та зводяться до незгоди платника податків (в даному випадку ним є юридична особа - ТОВ «Екосвітенерджі») із висновками податкового органу щодо встановлення факту, на підставі чого відповідним податковим органом має прийматись податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, а також процедури оскарження юридичною особою відповідного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, протокол про адміністративне правопорушення № 5894/Апр/26-15-07-01-02 від 26.12.2024р складено саме відносно ОСОБА_1 , як посадової особи відповідної юридичної особи (платника податків), за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки якої податковим органом встановлено факт порушення ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Екосвітенерджі», встановленого порядку ведення податкового обліку.

Натомість, жодних доводів та належних доказів в спростування факту порушення ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Екосвітенерджі», встановленого порядку ведення податкового обліку захисником, у тому числі спростування обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення суду не було надано.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що посилання у клопотанні адвоката Панамаренка Д.М. на п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України щодо процедури адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків є недоречним, оскільки предметом розгляду даної справи не є невиконання ОСОБА_1 , як керівником (директором) ТОВ «Екосвітенерджі» грошового зобов`язання, сума якого може визначена у відповідному податковому повідомленні-рішенні податкового органу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1КУпАП - порушення керівником підприємства встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З урахуванням встановлених обставин справи та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, доведена повністю.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень у майбутньому, суд вважає, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час винесення судом рішення становить 605,60 грн., в зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 163-1, 221, 283, КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,0 грн. (сто сімдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Н. М. Ларіонова