Рішення № 126124531, 14.03.2025, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/45/20

номер провадження 2/695/43/25

14 березня 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у січні 2020р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, в якому просив стягнути на свою користь із ОСОБА_1 кошти в сумі 160221.70 грн. збитків, а з ПАТ «Страхова група «ТАС» 50000.00 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на думку позивача 28.09.2019р. в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області відбулася ДТП за участю автомобіля Audi А6, н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля Nissan Sunny, н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Так, рухаючись у напрямку м. Київ біля с. Софіївка на смугу руху автомобіля AudiА6 виїхав автомобіль Nissan Sunny, з метою уникнення аварії, позивач звернув праворуч та з`їхав з дороги. В наслідок цього автомобіль позивача отримав механічні пошкодження передньої частини та днища. Вина ОСОБА_1 підтверджується Європротоколом від 28.09.2019р. Відповідно до звіту №А10-12634 про оцінку автомобіля Audi А6, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 208721.70 грн.

Страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі висновку аварійного комісара ОСОБА_4 , який зазначив, що в діях позивача наявні порушення п. 12.1 та 12.3 ПДР, а в діях ОСОБА_1 наявне порушення ч. 4 ст. 122 КУпАП (створення аварійної ситуації), а не ДТП.

Позивач з такими доводами відмови у виплаті страхового відшкодування не погоджується, вказує, що норми чинного законодавства не встановлюють обмежень щодо складення Європротоколу, а відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є протиправною та не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому страхова компанія повинна виплатити суму страхового відшкодування в межах ліміту Європротоколу у розмірі 50000 грн..

За таких підстав, посилаючись на норми ст.,ст. 1188, 1192 та 1194 ЦК України, а також ст. 33.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив стягнути із відповідачів розмір вказаної вище заподіяної шкоди.

Ухвалою судді від 15.01.2020р. відкрито провадження по даній справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

У лютому 2020р. представник ВАТ «Страхова група «ТАС» надав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що для визначення причин настання страхового випадку було залучено аварійного комісара ОСОБА_5 , який у своєму висновку від 10.10.2019р. вказав, що в діях водія Нісан, н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 відсутні порушення ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку та привели до пошкодження автомобіля Ауді А6 н.з. НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 своїми діями створив аварійну ситуацію (ст. 122 ч. 4 КУпАП), а не ДТП (ст. 124 КУпАП). У зв`язку із вказаним, керуючись положеннями п. 32.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» відмовила ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування по вказаній події.

У лютому 2020 р. представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Пустовим Б.В. надано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає та вказує, що дійсно 28.09.2019р. о 10 год. 30 хв., ОСОБА_1 виконуючи маневр обгону не зміг вчасно повернутись на свою смугу руху та створив небезпечну ситуацію для позивача, який рухався на зустріч та був змушений з`їхати на узбіччя застосувавши гальмування. На місці зупинки транспортних засобів водії переконались, що постраждалих немає, транспортні засоби також не постраждали та не отримали ніяких пошкоджень та обмінявшись номерами телефонів роз`їхалися у своїх справах. Через два дні після події відповідачу зателефонував позивач та повідомив про наявність у нього пошкодженого бамперу, які він начеб то отримав після вказаної події, запропонував скласти Європротокол, оскільки пошкодження, за його словами, були незначними. Зустрівшись у м. Києві позивач та відповідач склали повідомлення про ДТП «Європротокол», який у подальшому подали до страхової відповідача. Представник ОСОБА_1 наполягає, що останній помилково підписав вказаний протокол, який був невірно складений та не визнає викладені у ньому відомості. Крім того вказував, що Звіт №А10-126 про оцінку автомобіля Audi складений через два місяці після обставин події, а вимоги позивача до ОСОБА_1 взагалі є безпідставними, оскільки у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховик відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а заявлена позивачем вартість відновлювального ремонту, згідно Звіту складає 43082.82 грн., отже не перевищує ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (100000 грн.), а тому підстави для застосування ст. 1194 ЦК України відсутні.

Як вбачається з відповіді на відзив, яка надійшла 04.03.2020р. представник позивача вказував, що стороною позивача надано достатньо доказів, які вказують на наявність у ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка завдана в наслідок винної дії відповідача. Висновок аварійного комісара ОСОБА_4 не може бути належним доказом, оскільки він є начальником центрального управління врегулювання страхових випадків страхової компанії «ТАС», що вказує на його службову залежність та викликає сумніви в його неупередженості.

Згідно відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 , яка отримана судом 23.06.2020р., позивач вказує, що відповідач є винуватцем події в наслідок якої йому заподіяно матеріальної шкоди, а тому він має право на звернення до суду із вказаним позовом. Відповідач невірно розуміє поняття «вартість відновлювального ремонту» та «матеріального збитку», які не є тотожними та не враховує висновки Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р., справа №755/18006/15-ц, відповідно до якої відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до додаткових пояснень ОСОБА_1 , які отримані судом 12.04.2024р. та 14.04.2024р., Європротокол, на який посилається позивач є неналежним доказом, оскільки він був складений не на місці події, а через два дні, останній містить невірні дані та до нього внесено зміни вже після подання останнього до страхової. Також неналежними є докази про виконані роботи з ремонту автомобіля, які були долучені позивачем.

У попередніх судових засідання представник позивача на задоволенні позову наполягав повністю, вказував, що відповідач ОСОБА_1 порушив ПДР України, а тому ОСОБА_3 змушений був з`їжджати з дороги в наслідок чого автомобіль отримав пошкодження від удару із ґрунтом в кюветі. Вина ОСОБА_1 підтверджується Європортоколом, який не був складений на місці, оскільки позивач поспішав в аеропорт, а розмір заподіяних збитків встановлено доданим до матеріалів справи звітом. В подальшому у судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак від останнього 02.08.2024р. надійшла заява у якій представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, які вказані у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях щодо поданих позивачем доказів по справі. Стверджував, що Європротокол був складений через два дні в м. Київ, зіткнення між автомобілями не було, на місці події пошкодження автомобіля були відсутні

Представник відповідача ПАТ «СГ «ТАС» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, які вказані у відзиві на позовну заяву, стверджував, що позивачем належно не доведено факту події ДТП та наслідків такої у вигляді пошкодження його автомобіля.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач наполягає, що 28.09.2019р. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Nissan Sunny, н.з. НОМЕР_2 здійснюючи маневр обгону виїхав на смугу зустрічного руху, де йому на зустріч їхав позивач, та з метою уникнення зіткнення змушений був застосувати екстрене гальмування та з`їхав з дороги. В наслідок вказаної події автомобіль позивача отримав пошкодження, а згідно Звіту №А10-12634 про оцінку автомобіля Audi A6 вартість такого ремонту становить 208721.70 грн..

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan Sunny, н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на момент ДТП, була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (далі - Страхова компанія) за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АО6102311.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 28.09.2019р. в даній дорожньо - транспортній пригоді винною особою є ОСОБА_1 .

Як вбачається із вказаного вище повідомлення про ДТП (Європротокол) від 28.09.2019 року, воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

АТ «СГ «ТАС» надало суду повідомлення ОСОБА_1 про ДТП від 02.10.2019р., відповідно до якого останній зазначав, що контакту із автомобілем Ауді не було .

Аналогічні пояснення вказані і в повідомленні про ДТП ОСОБА_3 від 07.10.2019р.

Відповідно до висновку аварійного комісара від 10.10.2019р. в діях водія автомобіля Nissan Sunny д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відсутні порушення правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку та привели до пошкодження автомобіля Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 . Водій автомобіля Nissan Sunny д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 своїми діями скоїв аварійну ситуацію, а не ДТП.

Також судом встановлено, що 28.10.2019р., тобто через місяць після події позивач, з метою визначення вартості матеріального збитку, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності № А10-126 від 11.11.2019 перелік результатів оцінки пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки «Ауді А6» д.н.з. НОМЕР_1 : ринкова вартість КТЗ до пошкодження 369 125,00 грн.; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,70; вартість відновлювального ремонту КТЗ 208721.70 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових становить 74936.45 грн.; вартість матеріального збитку 74936.45 грн.

Згідно поданого позивачем акту виконаних робіт №6 від 17.02.2021р. вартість відновлювального ремонту склала 209000 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

З набранням чинностіЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011p., яким внесено зміни та доповнення доЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до абз. 3п. 2.11 Правил дорожнього руху, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно дост. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.п. д) п. 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачено ст. 124 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у відповідному розмірі.

При цьому, згідно примітки цієї статті, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, за п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Крім цього, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачені ст. 124 КУпАП.

За пунктом 33.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 124 КУпАП.

Статтею 280 КУпАП передбачено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, за викладених обставин, суддя відповідного суду розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 124 КУпАП та встановлює обставини, передбачені ст. 280 КУпАП.

В той же час, ст. 33 Закону передбачено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди ( п.п. 33.1.1. п 33.1. ст. 33 Закону).

Разом з тим, відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону, який кореспондується з п. 2.11 ПДР, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

При цьому, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, враховуючи вище викладені обставини та вимоги чинного законодавства, водії транспортних засобів при настанні ДТП повинні були оформити дану пригоду одним із встановлених законодавством випадків, або шляхом повідомлення працівників національної поліції України або складенням на місці пригоди повідомлення про настання ДТП (європротокол), в разі якщо у обох водіїв є поліси і сума збитків не перевищує 50000.00 грн.

Однак відповідач ОСОБА_1 вказує, а позивач не заперечує, що на місці пригоди відповідний європротокол не складався, а останній був складений лише через декілька днів в м. Києві, куди приїхав відповідач за викликом позивача. Отже вказані вимоги були порушеними.

Водії не виконали вимог щодо оформлення ДТП, не викликали на місце пригоди поліцію, яка б зафіксувала учасників ДТП та пошкодження транспортних засобів, внаслідок чого, склала відповідні адміністративні матеріали щодо притягнення винної у скоєнні ДТП особи до відповідальності, а також, не скористались своїм правом для складення спільного повідомлення про ДТП (європротокол), в якому, також, зафіксували б обставини пригоди та пошкодження автомобілів, а безпідставно покинули місце події належно не зафіксувавши її обставини.

За таких обставин, Звіт № А10-12634, який наданий стороною позивача не є належним доказом у справі, оскільки, неможливо перевірити чи всі пошкодження зазначені в протоколі огляду та в калькуляції ремонтних робіт відносяться до даної ДТП, адже, як вже встановлено судом, сторони не оформили дану ДТП належним чином, як того вимагає закон, не викликали поліцію на місце пригоди яка б зафіксувала учасників та пошкодження та склала відповідний протокол про адміністративне правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності та не скористались, правом, передбаченим п. 33.2. ст. 33 Закону.

Складення вказаного Європротоколу через два дні після події порушує вимоги чинного законодавства, а тому такий не може розцінюватись судом як належний доказ.

Крім цього, зі змісту Звіту вбачається, що метою оцінки є визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ауді А6, в результаті його пошкодження, на дату оцінки КТЗ 11.11.2019, проте, не зазначено, під час якого саме ДТП автомобіль отримав зазначені пошкодження, враховуючи дату звернення позивача до суб`єкта оціночної діяльності.

Варто також наголосити і на тому, що позивач не звернув уваги на вимоги п. 13 вказаного повідомлення про ДТП, відповідно до якого необхіжно зазначити схему пригоди, коли сталося зіткнення. Однак у намальованій схемі вказаного повідомлення (Європротоколу) відомості про зіткнення транспортних засобів не зазначчено.

МТСБУ неоднорахово вказувало у своїх розясненнях, що Європротоколом можна скористатися при умовах, коли відбулось настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, шкода заподіяна майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, не заподіяна шкода життю та здоров`ю фізичних осіб, водії-учасники ДТП мають чинні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс чи іноземний страховий сертифікат «Зелена картка») наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин, у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов`язковим.

Вказана позиція щодо використання Європротоколу при настанні контактної (наявне зіткнення) ДТП в подальшому знайшла своє відображення в діючих нормах ПДР України, адже, відповідно до змін, внесених постановою Кабміну від 10 січня 2025 №19, абзац 3 пункту 2.11 ПДР викладено в такій редакції: «У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу…

Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування є правомірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 № 147/66/17 відступила від правового висновку ВСУ (зокрема, постанова ВСУ від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15) щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем, визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). При добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що вона вжила розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, а річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіянням шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

За п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з цим, за ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Під час розгляду цивільної справи № 686/1914/16-ц (постанова від 24.06.2020) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди, вина особи цивільно-правову відповідальність якої застраховано має бути доведена та встановлена.

Відповідно до ч.. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України позадоговірне, деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

На підтвердження вимог позивач надав суду повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке складено із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства тому таке повідомлення не може слугувати достатніми доказами на підтвердження зобов`язання ОСОБА_1 ..

Суд також звертає увагу, що звіт №А10-126 від 11.11.2019 про оцінку вартості матеріального збитку містить висновок про те, що «розмір матеріального збитку, завданого власнику «Ауді А6», н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 74936.45 грн», однак, у вказаному звіті відсутні посилання на обставини, за яких автомобіль зазнав пошкоджень, що не дає змоги вважати доведеним належними, допустимими та достатніми доказами факт завдання ОСОБА_1 позивачу матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, за ініціативою представника ПАТ « СГ «ТАС» у даній справі була проведена судова авто-технічна експертиза.

Згідно висновку експерта №29103/21-52 від 12.10.2023р. за відсутності наданих на дослідження матеріалах справи повного комплексу кількісних характеристик розвитку пригоди, що б описували траєкторії руху обох транспортних засобів (автомобілів Audi та Nissan) при проїзді ними даної діялянки дороги до моменту виїзду автомобіля Audi за межі проїздної частини (які встановити в рамках даного дослідження за наданим на дослідження обсягом матеріалів справи не можлдиво), в категоричній формі встановити чи створював виїзд автомобіля Nissan на зустрічну смугу руху по якій на той момент рухався автомобіль Audi, небезпеку для руху водію останнього транспортного засобу, та відповідно чи мав водій автомобіля Audi ОСОБА_3 технічну можливість уникнути даної пригоди (без виїзду керованого ним автомобіля Audi) за межі прлїздної частини),Ю зща наданим на дослідження обсягом матеріалів справи, не можливо. Крім того, за відсутності повного комплексу кількісних характеристик розвитку даної пригоди (швидкості руху обох транспортних засобів, їх розташування один відносно одного та елементів проїзної частини в процесі їх зближення, в тому числі й в момент виїзду автомобіля Nissan на смугу руху автомобіля Audi та відповідно повернення автомобіля Nissan на свою смугу руху, тощо) в категоричній формі оцінити дії водіїв автомобілів Audi та Nissan відносно вимог ПДР України , в тому числі й в контексті причинного зв`язку між їх діями та виникненням даної пригоди, за наданими на дослідження обсягом матеріалів справ, також неможливо.

Відповідно до п. 4 вказаного висновку експерта №29103/21-52 від 12.10.2023р. в категоричній формі встановити чи створював виїзд автомобіля Nissan на зустрічну смугу руху по якій на той момент рухався автомобіль Audi, небезпеку для руху водію останнього транспортного засобу, т та відповідно чи мав водій автомобіля Audi ОСОБА_3 технічну можливість уникнути даної пригоди (без виїхзщду керованого ним автомобіля Audi за межі проїзної частини) за наданим на дослідження обсягом матеріалдів справи, неможливо з причин наведених в дослідницькій частині.

Інші докази вини ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. При цьому суд зазначає, що в своїх поясненнях ОСОБА_1 вказує, що він визнає факт виїзду на смугу зустрічного руху та необхідність вчинення позивачем дій пов`язаних із уникненнмя зіткнення, однак заперечує, що наслідки такої пригоди призвели до заявленої позивачем шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач не виконав законодавчо покладених обов`язків, які є підставою для виплати страхового відшкодування, не надав суду доказів, які беззаперечно свідчать щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди, а в свою чергу і обов`язку ОСОБА_1 здійснити виплату на ремонт автомобіля позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, згідно з ч. 1ст.141 ЦПК Українивитрати зі сплаченого за подання позову судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись нормами ст.ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування збитків відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний головуючим 24 березня 2025 року.

Суддя : Середа Л.В.