Рішення № 126122291, 26.03.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2025 Справа № 917/102/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу розмірі 105 802,84 грн та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАКСІ", вул. Сумська, 33/75, кв. 40, м. Харків, 61002

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОЦВІТАННЯ", вул. Зінківська, 14, кв. 67, м. Полтава, 36008

про стягнення 862 545,69 грн

Без виклику учасників справи

встановив:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/102/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАКСІ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОЦВІТАННЯ" про стягнення 862 545,69 грн заборгованості за договором купівлі - продажу №01/04-02 від 01.04.2023 року, з яких: 550 000,00 грн - основна заборгованість, 217 816,63 грн - пеня, 72 713,25 грн - інфляційні нарахування та 22 015,81 грн - 3% річних (вх. № 102/25).

Розгляд справи № 917/102/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 13.03.2025 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОЦВІТАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАКСІ" 550 000 грн основного боргу, 95 584,39 пені, 22 015,81 грн 3% річних та 72 713,25грн інфляційних та 8 883,76 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

17.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 105 802,84 грн та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року).

Ухвалою суду 18.03.2025 року було прийнято вищезазначену заяву представника позивача (вх. № 3560 від 17.03.2025 року) до розгляду; запропоновано відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на зазначену заяву представника позивача в строк до 24.03.2025 року та надати їх суду та відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали від 18.03.2025 року - 19.03.2025 року о 00:50 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (міститься в матеріалах справи).

Станом на дату ухвалення додаткового рішення до суду не надходило від відповідача заперечення на заяву про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 105 802,84 грн та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року).

При вирішенні заяви позивача про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 105 802,84 грн та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року), суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 р. зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести такі судові витрати: 12 938,19 грн - витрати зі сплати судового збору, 129 381,85 грн - витрати на професійну правничу допомогу (86 254,57 грн - фіксована частина гонорару, 43 127,28 грн - гонорар успіху, який становить 5% від суми задоволених позовних вимог).

Відповідно до заяви (вх. №1907 від 12.02.2025 року), позивач повідомив суд, що докази здійснення ним судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі (а. с. 48, 49).

Відповідно до заяви про відшкодування понесених судових витрат та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року) позивач зазначив, що пропорційно до задоволених позовних вимог (85,83%) з відповідача підлягає стягненню 105 802,84грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 105 802,84 грн підтверджується наступними доказами: ордером серія АХ № 1232366 від 10.01.2025 року, договором про надання правничої допомоги №2024-12-25 від 25.12.2024 року, рахунком №100012024 від 25.12.2024 року, платіжною інструкцією № 3275 від 04.02.2025 року, рахунком №20250000103 від 13.03.2025 року, актом виконаних робіт №20250000103 від 13.03.2025 року, платіжною інструкцією №3325 від 13.03.2025 року, рахунком №20250000113 від 13.03.2025 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача у справі здійснювалось адвокатом Сичовим А. Ю. на підставі ордеру серія АХ № 1232366 від 10.01.2025 року та договору про надання правничої допомоги №2024-12-25 від 25.12.2024 року (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору за надання правничої допомоги за цим договором сторони встановили оплату:

- фіксована частина гонорару - 10% від суми позовних вимог, що становить 86 254,57 грн;

- гонорар успіху - 5% від суми задоволених позовних вимог.

За наслідками виконання цього договору (або окремих етапів) сторони можуть підписувати акт наданої правничої допомоги. Сторони погодили, що акти наданої правничої допомоги, а також інші документи можуть передаватися електронними засобами зв`язку, у тому числі із застосуванням електронного цифрового підпису через сервіс "Вчасно" (https://vchasno.ua) (п. 2.6 договору).

Отже сторони договором визначили фіксовану форму гонорару.

Відповідно до Акту виконаних робіт №20250000103 від 13.03.2025 року адвокатом Сичовим А. Ю. надані наступні послуги з правової (правничої ) допомоги:

- вивчення наданих клієнтом ТОВ "АГРОМАКСІ" матеріалів щодо дебіторської заборгованості ТОВ "АГРОПРОЦВІТАННЯ" (25.12.2024 року, 2 год.);

- вивчення судової практики, визначення розміру заборгованості, підготовка розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, визначення розміру судового збору, підготовка проєкту позовної заяви (27.12.2024 року, 5 год.);

- підготовка позовної заяви, впорядкування документів, направлення копії позовної заяви разом з додатками відповідачеві, подання позовної заяви до Господарського суду Полтавської області (10.01.2025 року, 3 год.);

- вивчення клопотання відповідача про призначення судового почеркознавчої експертизи. Вивчення заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (05.02.2025 року, 1 год.);

- підготовка та подання до суду заперечень проти клопотання відповідача про призначення судового почеркознавчої експертизи та заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (08.02.2025 року, 2,5 год.);

- підготовка та подання до суду заяви щодо розподілу судових витрат (11.02.2025 року, 0,5 год.).

Відповідно до вказаного акту вартість робіт з надання правової (правничої) допомоги становить 86 254,56 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року по справі 910/9714/22 зазначено:

"6.36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

6.37. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6.38. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

6.39. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

6.40. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.41. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.44. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

6.45. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6.46. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

6.47. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

6.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

6.49. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.50. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги."

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання представника відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем.

При цьому, суд зазначає, що такі послуги, як: вивчення наданих клієнтом ТОВ "АГРОМАКСІ" матеріалів щодо дебіторської заборгованості ТОВ "АГРОПРОЦВІТАННЯ" (25.12.2024 року, 2 год.); вивчення судової практики, визначення розміру заборгованості, підготовка розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, визначення розміру судового збору, підготовка проекту позовної заяви (27.12.2024 року, 5 год.) охоплюється поняттям підготовка позовної заяви, а направлення копії позовної заяви разом з додатками відповідачеві; подання позовної заяви до Господарського суду Полтавської області - не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно, не підлягають відшкодуванню.

Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як підготовка та подання до суду заяви щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).

Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат відповідача за таку послугу як підготовка та подання до суду заяви щодо розподілу судових витрат.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Зазначена позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі N 910/3547/21 від 27.09.2022.

Отже, заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума як гонорар успіху не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі за рахунок відповідача. Наразі судом враховано, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Також, під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката суд враховує, що даний спір для представника позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

Отже, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (105 802,84 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, вивчивши надані документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 105 802,84 грн та постановлення додаткового судового рішення у справі №917/102/25 (вх. № 3560 від 17.03.2025 року) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОЦВІТАННЯ" (вул. Зінківська, 14, кв. 67, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 41197386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАКСІ" (вул. Сумська, 33/75, кв. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 32673704) 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення складено та підписано 26.03.2025 р.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко