Рішення № 126119661, 26.03.2025, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11867/24

№ провадження 2-др/646/22/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2025 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Святолуцької К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Андрія Олександровича до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Лисенка А.О. надійшла заява, в якій він просить суд вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат у цивільній справі, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначала, що судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази щодо витрат за надання правової допомоги, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно дост.246ЦПК України,якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог . У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України в п.3 ч.1 передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що 13.03.2025 рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 01 листопада 2017 року за реєстровим № 18112 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь АТ КБ«Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.02.2012 у розмірі 147931,59 грн, таким, що не підлягає виконанню, стягнуто зАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Проте в рішенні не вирішено питання судових витрат про надання правової допомоги, понесених позивачем.

В позовній заяві позивачем зазначено орієнтовну суму судових витрат на правову допомогу 7000,00 гривень та зазначено про подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат в строк, визначений ч. 8ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1статті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту2 частини2 статті137 ЦПК Українинеобхідною умовою розподілу витрат на адвоката є надання доказів, які підтверджують їх здійснення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті137, частини8 статті141 ЦПК Українирозмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката суд встановлює і розподіляє згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі наявності відповідних доказів(договорів, рахунків, тощо) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком А.О. було укладено договір про надання правничої допомоги від 18.10.2024, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є надання послуг клієнту, а саме: представництво інтересів у справі про захист прав споживачів.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 17.03.2025, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору; підготовка та подання до суду позовної заяви про захист прав споживачів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву про захист прав споживачів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви щодо судового збору. Вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до товарного чеку від 11.03.2025 ОСОБА_1 сплатила 7000 грн. за правничу допомогу.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним (постанова ВС від 28.12.2020 р., справа №640/18402/19, р.№93859342). Фіксований розмір гонорару Адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання Адвоката, на що також витрачається робочий час Адвоката, коли він не може займатися іншою оплачуваною роботою (п.38 постанови ВС від 26.10.2022р., справа №910/4277/21, р.№107100592). Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На вказаному наголошено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20 (п.94 постанови від 02.12.2021 року, р.№101608848). Згідно висновку КЦС ВС від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 (пр.№61-10459св20, р.№97700586) визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Факт надання правової допомоги Клієнту підтверджується Актом виконаних робіт та товарним чеком про сплату за послуги.

В той же час, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та пропорційність до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4 000 грн..

Керуючись п.3 ч. 1 ст.270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Андрія Олександровича до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Лисенко Андрій Олександрович, адреса для листування: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатського діяльністю серії ДП №3576 від 15.12.2017, ордер серії АХ №1216713 від 25.10.2024.

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, нежилі прим. З № 1 по № 5 ( група прим. №31) ( в літ. А, офіс 31).

Третя особа Куп`янський відділ державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 41430620, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Куп`янськ, пров. Куп`янський, 4.

Суддя А.О. Шиховцова