Рішення № 126118484, 26.03.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/71/25

Провадження № 2/347/257/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

26 березня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Атаманюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони з 01 вересня 2020 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2024 року вони з відповідачем сімейні стосунки не підтримують і проживають окремо. При цьому, діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку кошти на утримання неповнолітніх дітей надавати не бажає та матеріально їх утримувати не допомагає. Відповідач є молодою працездатною фізично здоровою людиною, який здатний матеріально надавати допомогу на утримання дітей, тому вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 3500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, проте у позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.16, 21).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду на 24.02.2025 року.

Ухвалою від 24.02.2025 року судове засідання відкладено на 26.03.2025 року у зв`язку з неявкою відповідача.

Про судові засідання відповідач повідомлявся належним чином, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою «Укрпошти», що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа № 755/17944/18 (61-185св23)).

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/71/25 відповідача ОСОБА_2 (а.с.16, 21).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.04.2022 року та серії НОМЕР_2 виданого 16.02.2021 року, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4, 5).

Згідно довідки виданої Вербовецьким старостинським округом за №24 від 09.01.2025 року, позивач ОСОБА_1 має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 01.09.2020 року, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 01 вересня 2020 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому у Вербовецькій сільській раді Косівського району, про що було зроблено актовий запис №9 (а.с.7).

Відповідно докопії паспортау форміIDкартки виданої23.09.2020року органом2620,позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася в с. Вербовець, Косівського району (а.с.8) та зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади виданого 09.01.2025 року (а.с.9).

Копією платіжної інструкції від 11.12.2024 року підтверджується здійснення позивачем ОСОБА_1 батьківської плати за дитину ОСОБА_4 на рахунок відділу освіти Косівської МР, а саме, Косівська початкова школа у розмірі 540 грн.(а.с.10).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов`язку щодо утримання своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України).

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч.2 ст.182 цього кодексу, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.

Застосовані судомвищенаведені нормиправа регулюютьспірні правовідносинита визначаютьобсяг суб`єктивнихправ таюридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у шлюбі, в якому у них народилось двоє дітей, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з матір?ю, тобто позивачем ОСОБА_1 .

Водночас, батько дитини відповідач у справі ОСОБА_2 , матеріальну допомогу дітям не надає, тим самим ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку - утримання дитини.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дітей, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання його неповнолітніх дітей.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.

Отже,враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, та ч. 2 ст.182 СК згідно якої мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідноговіку іможе бутиприсуджений судому разідостатності заробітку(доходу)платника аліментів,суд доходитьпереконання,що позовслід задовольнитичастково тастягувати звідповідача накористь позивачааліменти наутримання неповнолітніхдітей урозмірі прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку,тобто по2563гривні,щомісячно накожну дитину,але неменше 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,до досягненнядітьми повнолітня.

На переконання суду такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулася із позовом до суду з 13 січня 2025 року.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1211,20 грн.).

На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2563 (дві тисячі п?ятсот шістдесят три) гривні щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону.

Стягнення аліментів розпочати з 13 січня 2025 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 березня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула