Рішення № 12611387, 26.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2010 Справа № 3/37-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариство "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції " Райффайзен Банк "Аваль", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс", м. Херсон

про стягнення 1834919 грн. 18 коп.

за участю представників

позивача: Колібабчук О.А., ю/к, дов. від 05.11.09 р.,

відповідача: Уланівський С.Є. - представник (в судове засідання 26.11.10 р. не з'явився).

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс" (відповідач) заборгованості в розмірі 1834919 грн. 18 коп., з яких: 1421800,00 грн. заборгованість за кредитом, 342794,07 грн. заборгованість по відсотках, 20815,38 грн. пеня за невчасне повернення кредиту, 49508,73 грн. пеня за невчасну сплату відсотків.

Ухвалою від 08.04.2010 року господарський суд зупиняв провадження по справі до розгляду справи №2-2313/2010 рік Комсомольським районним судом міста Херсона за позовом ТОВ «Тара-Сервіс»до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 18.09.2007 року.

Ухвалою від 04.11.2010 року суд поновив провадження по справі та призначив її розгляд на 16.11.2010 р.

16 листопада 2010 року представник позивача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору, передбаченого ст.69 ГПК України.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Представник відповідача був присутній в судовому засіданні 25.11.2010 року і повідомлений про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.11.2010 р. до 9-00, що підтверджується розпискою. За таких обставин суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні 25.11.2010 року оголошувалась перерва до 9-00 26 листопада 2010 року, після чого розгляд справи було продовжено.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»відповідно до п.1.3. Статуту, зареєстрованого 05.11.2009 року.

Між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(далі позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»(далі відповідач, поручитель) укладено Договір поруки від 18.09.2007 року (далі договір поруки). За умовами Договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника ОСОБА_1, які виникають з умов Кредитного договору №010/04-02/1692 від 18 вересня 2007 року (далі кредитний договір), укладеного між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 (далі позичальник).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі кредитного договору Банк надав позичальнику - громадянці ОСОБА_1 кредит в сумі 1421800,00 грн. строком до 17.09.2022 року. Надання кредитних коштів проводилося Херсонською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»згідно вимог п.1.7.1. кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом 2 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України та статті 1056 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до п.1.1., п.1.5.1. кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно встановленого графіку погашення кредиту. Крім того, позичальник зобов'язався сплачувати Банку відсотки за користування кредитними коштами щомісячно у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до кредитного договору) шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в кредитному договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Невиконання суб'єктом господарських відносин свого зобов'язання за договором у встановлений строк є підставою для застосування його контрагентом відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.1.1. кредитного договору у випадку порушення позичальником графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Причому пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянкою ОСОБА_1 не виконуються належним чином зобов'язання по сплаті кредиту, погашенні відсотків, пені по кредиту та пені по відсотках. Станом на 01.02.2010 року заборгованість за кредитним договором складає 1421800,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків становить 342794,07 грн., пеня по кредиту становить 20815,38 грн. та пеня по відсотках складає 49508,73 грн.

Судом встановлено, що 1 лютого 2010 року Банк звертався до поручителя фізичної особи ОСОБА_1 - ТОВ «Тара-Сервіс»(а.с.27, 28) з вимогою погасити заборгованість.

Статтею 554 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України.

За приписами ст..543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор вправі вимагати виконання обов'язку частково так і в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і з кожного з них окремо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

18 листопада 2010 року позивач надав суду заяву про вжиття запобіжних заходів, в якій просить накласти арешт на все майно, що належить ТОВ «Тара-Сервіс». Суд залишає його без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей про майно боржника, так і ймовірність його зникнення.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

З огляду на неявку представників відповідачів, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України суд відносить судові витрати у справі на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»(73000, м.Херсон, вул..Садова, 28, р/р невідомий, код ЄДРПОУ 31917754) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль»в особі Херсонської обласної дирекції (м.Херсон, вулЧервонофлотська, 17, кор..рахунок №29095653 в ХОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 22761811) 1421800,00 грн. заборгованості по кредиту, 342794,07 грн. нарахованих відсотків по кредиту, 20815,38 грн. пені за невчасне повернення кредиту, 49508,73 грн. пені за невчасну сплату відсотків, 18349,19 грн. компенсації по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підпису рішення 1 грудня 2010 року