Рішення № 12611193, 25.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.10           Справа № 9/174-10. Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді Лущик М.С.,

секретаря судового засідання Сидорук А. І.,

розглядається справа

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс», м. Київ,

до Приватного підприємства «Синтекс», м. Суми,

про визнання права власності,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся з позовною заявою б/н від 12.11.2010 року, в якому просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі торгово-сервісного центру літ. А-1 - 7,8 кв.м, Б-1 – 7,9 кв.м, В-1 – 7,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 15.

Позивач в судове засідання не з’явився, проте подав пояснення б/н від 23.11.2010 року, в якому повідомляє, що свої позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов, розглянувши справу без представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте подав відзив б/н від 24.11.2010 р., в якому повідомляє, що станом на сьогодняшній день не має можливості виконати вимоги позивача через брак часу. Відповідач просить суд розглянути справу без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

03 листопада 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна - побутових будівель торгово-сервісного центру, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 15.

Як вбачається з матеріалів справи, майно розташоване на земельній ділянці, яка відповідно до Договору № 219 від 12.06.1998 р. передана Відповідачу на умовах оренди на 25 років.

Законність будівництва спільних приміщень підтверджується дозволом № 56 від 17.07.2004 року, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю та Управлінням архітектури та містобудування.

Актом, який погоджений Виконавчим комітетом Сумської міської ради, Сумською міською санітарно-епідеміологічною станцією та Державним пожежним наглядом України, встановлено, що закінчений будівництвом об’єкт, який знаходиться на вул. Черепіна, 15, м. Суми, готовий до експлуатації.

Крім того, факт відповідності закінченого будівництва спірного об’єкта підтверджується сертифікатом відповідності № СМ000373 від 29 вересня 2010 року, який виданий, на підставі акта готовності від 24 вересня 2010 року, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області.

Рішення про придбання вищезазначеного нерухомого майна було прийнято учасниками товариства і підтверджується протоколом загальних зборів від 02 липня 2010 року. Уповноваженою особою від Позивача виступив Миронов Руслан Валер’янович згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників товариства від 17 лютого 2010 року.

03 листопада 2010 року сторонами було укладено Акт приймання – передачі майна, а 08 листопада 2010 року повністю сплачено вартість майна. Договором передбачено, що право власності виникає з моменту повного розрахунку за придбане майно та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Як зазначає позивач, в усних бесідах відповідач неодноразово надавав пояснення щодо відтягування процедури посвідчення договору, мотивуючи це різними підставами. Але конкретних дій, направлених на посвідчення договору, з свого боку Відповідач не вчинив.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 202 ЦК України договори відносяться до правочинів.

Згідно ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В свою чергу, відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать право володіння, користування на розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ч.1. 649 ЦК України Вирішення переддоговірних спорів, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Отже, права та інтереси Позивача, пов’язані із захистом права власності на нежитлові будівлі торгово-сервісного центру, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 15 можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності Позивача на вказане нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за ТОВ «Сінтрекс» (код ЄДРПОУ 36994079, м. Київ, Оболонський р-н, пров. Балтійський, 20) право власності на нежитлові будівлі торгово- сервісного центру літ. А-1 - 7,8 кв.м, Б-1 – 7,9 кв.м, В-1 – 7,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 15.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Синтекс» (пр-т. Курський, 81, м. Суми, код ЄДРПОУ 21120518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс» (пров. Балтійський, 20, Оболонський р-н, м. Київ, код ЄДРПОУ 36994079) 501 грн. 26 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ М. С. ЛУЩИК

Суддя