Рішення № 12611126, 21.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.10.2010р.                                                                                          Справа №14/195

          за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Полтавазовнішмагістраль", вул. Старий Поділ, 3, м. Полтава, 36022

про стягнення 1135,46 гривень

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н., дов. № 19/1111 від 18.05.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних в сумі 2171,68 гривень, з яких сума основного боргу 1036,22 гривень, пеня 1036,22 гривень, збитки від інфляції 78,27 гривень та 3% річних 20,97 гривень.

          В судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 25.10.2010 р.

          Представником позивача в судове засідання заява про зменшення позовних вимог № 19/195 від 19.10.2010 р. (вхід. № 12603д від 21.10.2010 р. канцелярії суду) до суми 1135,46 гривень, з яких пеня 1036,22 гривень, збитки від інфляції 78,27 гривень та 3% річних 20,97 гривень, та припинення провадження у справі в частині стягнення 1036,22 гривень основного боргу у зв'язку із сплатою вказаної суми відповідачем (а. с. 20). Суд подану заяву прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши її до матеріалів справи.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, а. с. 18), поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 20.09.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 15 жовтня 2007 р. року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтавтеплоенерго", м. Полтава (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Полтавазовнішмагістраль", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 2516 про відпустку теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір) (а. с. 8 - 9).

          Відповідно до п. 1 Договору, Теплопостачальна організація (Позивач у справі) бере на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (Відповідач у справі) до межі розподілу будівель по вул. Старий Поділ, 3 - офісне приміщення..

          10.04.2009 р. до Договору було підписано Додаткову угоду № 3 (надалі Додаткова угода) (а. с. 10), згідно із умовами якої було змінено пп. а) п. 13 Договору та внесені зміни до розділу "Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити".

          Згідно із п. 14. Договору, всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного Теплопостачальною організацією (Позивач у справі) Споживачу (Відповідач у справі).

          Пунктом 15. Договору визначено, що Споживач (Відповідач у справі) зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа звітного місяця.

          Взяті на себе за Договором зобов'язання Позивач виконав належним чином, в повному обсязі та у визначені строки.

          Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань в частині оплати за надані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого за період із 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р. у нього утворилась заборгованість в сумі 1036,22 гривень.

          Згідно із наданою Позивачем Довідки б/н б/д (а. с. 21) Відповідач сплатив суму основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 1036,22 гривень, що підтверджується:

          - платіжним дорученням № 60 від 04.08.2010 р. в сумі 300,00 гривень;

          - платіжним дорученням № 64 від 11.08.2010 р. в сумі 136,22 гривень;

          - платіжним дорученням № 66 від 02.09.2010 р. в сумі 100,00 гривень;

          - платіжним дорученням № 71 від 15.10.2010 р. в сумі 500,00 гривень.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 1135,46 гривень, з яких пеня 1036,22 гривень, збитки від інфляції 78,27 гривень та 3% річних 20,97 гривень

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до статей 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 16 Договору передбачено, що у випадку не оплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999 р.

          Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 1036,22 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 5). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховані Відповідачу збитки від інфляції за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2010 р. в сумі 78,27 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 7) та 3% річних за період з 01.11.2009 р. по 25.07.2010 р. в сумі 20,97 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 6). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму пені в розмірі 1036,22 гривень, збитки від інфляції в сумі 78,27 гривень та 20,97 гривень 3% річних.

          Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1036,22 гривень на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 55,33 гривень та 123,40 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

           В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1036,22 гривень на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Полтавазовнішмагістраль", вул. старий Поділ, 3, м. Полтава, 36022 (код ЄДРПОУ 21041598) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтавтеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008 (р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) пеню в сумі 1036,22 гривень, збитки від інфляції в сумі 78,27 гривень, 20,97 гривень 3% річних, суму державного мита в розмірі 55,33 гривень та 123,40 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 25.10.2010 р.