Ухвала суду № 12610953, 19.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.10.2010 Справа № 18/66

по заяві Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни, пров. Комунарівської, 19/1, м. Лубни, Полтавська область, 37502

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дорожнє", вул. Радянська, 143, м. Лубни, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13939546

про визнання банкрутом

                    Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін:

від кредитора: Мірошніченко О.М. дов.№57/07-05 від 05.01.2010р.

від боржника: не з"явився

Розглядається заява УПФУ в м.Лубнах про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дорожнє", м.Лубни в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Представник боржника в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Ухвали суду від 19.07.2010р., від 20.09.2010р., що направлялася боржнику за його місцезнаходженням, повернулися з відміткою поштового відділення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи №18/66, заслухавши представника кредитора, встановив:

ухвалою господарського суду від 19.07.2010р. порушено провадження у справі про визнання боржника банкрутом в порядку, передбаченому ст. 52 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 2 ГПК України та ч.2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 (надалі Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою (даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.06.2010р. у справі №49/29-б).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ініціюючого кредитора грунтуються на:

- рішенні №273 від 25.10.2002р. про застосування штрафних санкцій за допущені арифметичні або методологічні помилки в поданому платником розрахунку зобов"язання зі сплати боргу на обов"язкове державне пенсійне страхування на суму 170,00 грн.;

- рішенні №105 від 01.04.2003р. про застосування штрафних санкцій за неподачу рахунку зобов"язання зі сплати боргу на обов"язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавстовм на суму 170,00 грн.;

- рішенні №179 від 17.04.2003р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов"язання на суму 1,25 грн.

Загальна сума заборгованості ТОВ фірми "Дорожнє", м.Лубни становить 188,75 грн. та складається зі штрафних санкцій.

При цьому слід зазначити, що згідно до положень абзацу 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов’язання - є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

Суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій згідно рішень УПФУ в м.Лубнах №273 від 25.10.2002р., №105 від 01.04.2003р., №179 від 17.04.2003р., не зараховуються до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Така правова позиція роз'яснена пунктом 17 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" №17 від 18.12.2009року Верховного Суду України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2.Копію ухвали направити сторонам, державному реєстратору (Лубенському міськвиконкому), сектору з питань банкрутства у Полтавській області.

Суддя                     Паламарчук В.В.