Рішення № 126109187, 25.03.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/11945/24

Провадження №2/463/38/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №8409109 від 21.01.2022 у розмірі 28214,28 гривень, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір №8409109, відповідно до умов якого Товариство надає Позичальнику кредит в розмірі 20000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

25.07.2024 було укладено договір №25-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №8409109. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №8409109.

Зокрема до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним вище договором в розмірі 28214,28 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18050 грн, заборгованосіть за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8164,28 грн, заборгованість за комісіями 2000 грн.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилась вказана вище заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою судді від 13 січня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, причин неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу за відсутності учасників процесу, ухваливши заочне рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

21.01.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір №8409109, відповідно до умов якого Товариство надає Позичальнику кредит в розмірі 20000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

25.07.2024 було укладено договір №25-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №8409109. Таким чином, ТОВ ««Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №8409109.

Зокрема до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним вище договором в розмірі 28214,28 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18050 грн, заборгованосіть за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8164,28 грн, заборгованість за комісіями 2000 грн, що підтверджується витягом до договору факторингу №25-07/2024.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно умов договору відповідач зобов`язався повернути позику, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.

За змістом норми ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За правилами ст.ст. 1050,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договорами кредиту заборгованість не погашена.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов`язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача, що стверджується наведеним вище кредитним договором.

На підставі наведеного вище договору факторингу, який підписано представниками сторін, позивач набув право грошової вимоги до відповідача, що також підтверджується витягом з відповідного реєстру боржників.

Під час розгляду даної справи суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі яка розглядається позовні вимоги до відповідача заявлено за невиконання договору про споживчий кредит №8409109 від 21.01.2022, в якому встановлено строк кредиту 15 днів, відповідно встановлено дату повернення кредиту 05.02.2022, встановлено суму до повернення: 25750.00 грн. Визначено складові частини сукупної вартості кредиту:

-комісія за надання кредиту: 2000 грн, нараховується одноразово за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту за договором;

-проценти за користування кредитом 3750 грн нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Тобто розмір відсотків за користування кредитом в сумі 3750 грн визначений у кредитному договорі, і такі слід нараховувати починаючи з дати укладення договору - 21.01.2022 по дату повернення кредиту 05.02.2022 (дані про вчинення відповідачем дій, які б свідчили про пролонгацію строку кредитування в порядку, передбаченому договором та умовами про надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан» матеріали справи не містять).

Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 3750 грн і саме в межах цих строків (з 21.01.2022 по 05.02.2022) нараховано відсотки при договору, відповідно стягненню підлягають відсотки у вказаному вище розмірі. Разом з тим, позивач нараховує відсотки на дату відступлення права вимоги, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, відповідно дост. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

Згідно ізЗаконом України «Про захист прав споживачів»послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

З урахуванням вимог ст.ст.549-552,625,1046,1048,1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію пов`язану з наданням кредиту, тобто за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 2000 грн. за кредитним договором, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню встановлена комісія, яка становить 2000 грн.

Відтак,суд приходитьдо висновкупро те,що позовпідлягає дозадоволення частково, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 18050 грн та заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 3750 грн, що разом становить 21800 грн, тому в цій частині позов підлягає до задоволення, відповідно в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимогст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн, що разом становить 11422,40 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 8825,61 грн

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №8409109 від 21.01.2022 у розмірі 21800 грн (двадцять одна тисяча вісімсот гривень), з яких: 18050 грн основний борг, 3750 грн проценти.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Факторинг Партнерс»8825,61грн (вісімтисяч вісімсотдвадцять пятьгривень шістдесятодну копійку)судових витрат.

Дата складання рішеннясуду -25 березня 2025 року.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач:Товариство зобмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.Б. Жовнір