Рішення № 12610713, 24.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 8/41-10-3986

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача не зявився,

розглянув позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” про стягнення 40030,30 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2010 р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду, порушено провадження у справі № 8/41-10-3986, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 04.10.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2010 р., у судовому засіданні 18.10.2010 р. на 08.11.2010 р., у судовому засіданні 08.11.2010 р. оголошено перерву до 15.11.2010 р., у судовому засіданні 15.11.2010 р. до 24.11.2010 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2010 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2010 р. за правилами ч.2 ст.106 ГПК України повернуто апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” на ухвалу від 18.10.2010 р. в частині відмови в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2010 р. згідно із ч.3 ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду спору до 30.11.2010 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (далі ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської дирекції) 21052,43 грн. страхового відшкодування, 1170,50 грн. пені, 3% річних у сумі 294,16 грн., 317,21 грн. інфляційних втрат, 8800,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 10000,00 грн. моральної шкоди, а також інших матеріальних втрат, повязаних з неправомірною поведінкою відповідача, а саме вартості: юридичних послуг у сумі 2400,00 грн., послуг аудитора в сумі 300,00 грн., послуг евакуатора в сумі 500,00 грн., дублікату автомобільного номера в сумі 300,00 грн., послуг розвалу-сходження коліс у сумі 90,00 грн., автомобільних щіток у сумі 230,00 грн., автомобільного сигналу в сумі 250,00 грн.

В подальшому позивачем декілька разів уточнювались вимоги. Остаточна редакція останніх викладена в доповненнях до позову, зареєстрованих канцелярією господарського суду Одеської області 23.11.2010 р. за № 31341, згідно яких ФОП ОСОБА_2 просить стягнути з ВАТ НАСК „Оранта” 21052,43 грн. страхового відшкодування, 1170,50 грн. пені, 3% річних у сумі 294,16 грн., 317,21 грн. інфляційних втрат, 4206,00 грн. коштів, сплачених за договором кредитування, 10000,00 грн. моральної шкоди, 2400,00 грн. вартості юридичних послуг, 500,00 грн. вартості послуг евакуатора, 90,00 грн. вартості послуг розвалу-сходження коліс (всього 39236,30 грн.: 40030,30 грн. за мінусом франшизи в сумі 794,00 грн.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 посилається, зокрема, на положення ст.ст.22,23,549,611,625,997 ЦК України, ст.ст.20,25 Закону України „Про страхування”, умови, в т.ч. п.2.7.5, договору добровільного страхування транспортного засобу від 21.04.2009 р. № 2009/32/388, ремонтну калькуляцію від 26.01.2010 р. № 14/10 тощо.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст.59 ГПК України не подав. При цьому його представники в судових засіданнях усно просили провадження у справі припинити, вказуючи на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, т.я.: позов заявлено до Одеської дирекції ВАТ НАСК „Оранта”, яка не є юридичною особою; ОСОБА_2 укладала договір добровільного страхування транспортного засобу від 21.04.2009 р. № 2009/32/388 як фізична особа-громадянин, а не субєкт підприємницької діяльності. Крім того, страхова компанія вважає, що листом від 25.06.2010 р. № 12-09/1756 нею правомірно відмовлено в задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування з посиланням на п.8.8 Правил добровільного страхування наземного транспортну (крім залізничного) від 13.03.2007 р. № 100, яким передбачено припинення дії договору страхування з 24 години 00 хвилин дня закінчення періоду страхування, за який платіж фактично сплачений.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.04.2009 р. між ВАТ НАСК „Оранта” (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) на умовах Правил добровільного страхування наземного транспортну (крім залізничного) від 13.03.2007 р. № 100 (Правила) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (автобус І-VAN A07A1, 2008 р.в., номер кузова (шасі) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1) № 2009/32/388 (Договір), відповідно до умов якого:

-термін дії Договору з 22.04.2009 р. до 21.04.2010 р. (п.1.9 Договору);

-вигодонабувачем за Договором є ЗАТ „Альфа-Банк”;

-до страхових ризиків відносяться дорожньо-транспортні пригоди (п.1.2.1 Договору);

-франшиза за ризиком ДТП складає 100,00 $. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується Страховиком. Розмір страхового відшкодування за пошкоджений, знищений, втрачений застрахований транспортний засіб визначається за вирахуванням розміру франшизи, обумовленої Договором (п.п.1.3, 2.6.1, 2.12.5.3 Договору);

-вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначається на підставі висновків аварійного комісара Страховика... відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів (п.п.1.5, 2.12.4.1 Договору);

-до керування транспортним засобом допущені всі особи без обмежень щодо віку та стажу керування (п.1.7 Договору);

-страхова сума складає 171000,00 грн., страховий тариф 4,18%, страховий платіж 7147,80 грн. (п.1.8 Договору);

-страховий платіж сплачується частинами, а саме: перша частина в сумі 5000,00 грн. 21.04.2009 р. (з 22.04.2009 р. по 21.07.2009 р.), друга частина в сумі 2147,80 грн. до 22.07.2009 р. (з 22.07.2009 р. по 21.04.2010 р.) (п.1.10 Договору);

-у разі сплати Страхувальником страхового платежу, визначеного п.1.8 та п.1.10 Договору не в повному обсязі незалежно від причин, Страховик несе зобовязання відносно виплати страхового відшкодування протягом дії Договору пропорційно співвідношенню розміру фактично сплаченого страхового платежу до розміру страхового платежу, визначеного у п.1.8 Договору (п.2.7.5 Договору);

-страховик зобовязаний після складання страхового акту, провести виплату страхового відшкодування в терміни, встановлені п.2.11.4 та п.2.11.5 Договору. При несвоєчасній виплаті страхового відшкодування Страховик сплачує пеню за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати (п.2.9.4.3 Договору);

-у можливий найкоротший строк, але в будь-якому випадку не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник або довірена особа зобовязані повідомити Страховика про обставини події та подати Страховику письмову заяву про страхову виплату (п.2.10.2 Договору);

-крім заяви, передбаченої п.2.10.2 Договору, для врегулювання страхового випадку... Страхувальник та/або довірена особа зобовязані надати Страховику достовірну інформацію і документальні докази, необхідні для підтвердження факту, причин та обставин настання страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування (п.2.11.1 Договору). Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку: оригінал Договору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (і талон, що додається до цього посвідчення); довідка... органів внутрішніх справ або інших компетентних органів про факт настання події, що має ознаки страхового випадку...; акт огляду застрахованого транспортного засобу, підписаний представником Страховика та Страхувальником (п.2.11.2 Договору);

-із врахуванням обставин конкретного страхового випадку Страховик має право вимагати, а Страхувальник повинен надати на вимогу Страхувальника також інші документи, що підтверджують причини та обставини страхового випадку, розмір збитків та виконання Страхувальником умов Договору... (п.2.11.3 Договору);

-протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків Страховик: складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 (пятнадцяти) робочих днів здійснює його виплату (п.2.11.4.1 Договору) або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування і в строк до 15 (пятнадцяти) робочих днів з моменту прийняття надсилає його Страхувальнику (п.2.11.4.2 Договору);

-за Договором підлягають відшкодуванню: прямі збитки, заподіяні Страхувальнику внаслідок настання страхового випадку (п.2.12.1.1 Договору); витрати на евакуацію або буксирування на відстань до 50 км від місця настання страхового випадку, якщо в результаті настання страхового випадку застрахований транспортний засіб був неспроможний рухатись самостійно, якщо інше не передбачено в п.1.7 Договору (п.2.12.1.3);

-виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком згідно з Договором страхування на підставі заяви Страхувальника про страхову виплату та страхового акту (п.2.13.1 Договору);

-якщо Страхувальником призначений вигодонабувач Страховик сплачує страхове відшкодування вигодонабувачу. Інший порядок сплати страхового відшкодування... визначається на підставі окремого листа вигодонабувача (п.2.13.3 Договору);

-строк дії Договору зазначений в п.1.9 Договору. Договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, вказаного у п.1.9 Договору як дата початку дії Договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати Страхувальником страхового платежу на користь Страховика, якщо інше не передбачено п.1.7 Договору (п.2.14.2 Договору);

-дія Договору припиняється за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії з 24 години 00 хвилин дня, вказаного у п.1.9 Договору як день закінчення дії Договору; виконання Страховиком зобовязань перед Страхувальником у повному обсязі; в інших випадках, передбачених законодавством України та положеннями Договору (п.2.15.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

21.04.2009 р. Страхувальником сплачено першу частину страхового платежу в сумі 5000,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією № 477171.

07.11.2009 р. у м. Одесі по вул. Богдана Хмельницького в районі дома № 24 за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 сталось ДТП, внаслідок чого автобус І-VAN A07A1, 2008 р.в., номер кузова (шасі) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

09.11.2009 р. Страхувальником сплачено другу частину страхового платежу в сумі 2147,80 грн., про що свідчить розрахункова квитанція № 095958.

Того ж дня Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про страхове відшкодування, яка зареєстрована за номером № 9/3249. До заяви додано увесь визначений п.2.11.2 Договору пакет документів, окрім акту огляду застрахованого транспортного засобу, який підписано представником Страховика та Страхувальником 10.11.2009 р.

Завдана зіткненням матеріальна шкода дорівнює 30096,40 грн. Розмір шкоди, який сторонами не оспорюється, визначено на підставі ремонтної калькуляції від 26.01.2010 р. та звіту про автотоварознавче дослідження від 04.02.2010 р. № 9/3249, оформленого аварійним комісаром Центру врегулювання збитків ООД НАСК „Оранта” Козловим В.В., який має вищу технічну освіту та кваліфікацію аварійного комісара (свідоцтво від 10.06.2005 р. № 774 Українського центру післяаварійного захисту „Експерт-сервіс”). Під час проведення розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, використовувались приписи Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, як-то встановлено п.2.12.4.1 Договору.

Листом від 25.06.2010 р. № 12-09/1756 Страховик відмовив у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування, пославшись на п.п.8.7,8.8 Правил, де передбачено існування у Страховика зобовязань в період, за який сплачено страховий платіж та припинення дії договору страхування з 24 години 00 хвилин дня закінчення періоду страхування, за який платіж фактично сплачений, якщо інше не передбачено Договором, а також те, що друга частина страхового платежу сплачена після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Вважаючи, що заява від 09.11.2009 р. № 9/3249 про страхове відшкодування підлягає частковому задоволенню, Страхувальник звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою та доповненою позовною заявою про стягнення зі Страховика 21052,43 грн. страхового відшкодування на підставі п.2.7.5 Договору, 1170,50 грн. пені згідно із п.2.9.4.3 Договору, 3% річних у сумі 294,16 грн. та 317,21 грн. інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦК України, реальних збитків за правилами ст.22 ЦК України: 2400,00 грн. (вартість юридичних послуг), 4206,00 грн. (кошти, сплачені за договором кредитування), 500,00 грн. (вартість послуг евакуатора), 90,00 грн. (вартість послуг розвалу-сходження коліс) та 10000,00 грн. моральної шкоди на підставі приписів ст.23 ЦК України (за мінусом франшизи в сумі 794,00 грн. всього 39236,30 грн.).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ідентичне визначення міститься в ст.16 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами)).

За змістом п.2 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування”, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (ст.981 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 988 ЦК України до обовязків страховика відносить, зокрема: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обовязки страховика.

Страхувальник зобовязаний, в т.ч.: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обовязки страхувальника (ст.989 ЦК України).

Аналогічні обовязки страховика та страхувальника містяться в ст.ст.20,21 Закону України „Про страхування” відповідно.

Умови та порядок здійснення страхової виплати врегульовано в ст.990 ЦК України. Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За правилами ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку...; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Ті ж саме передумови для відмови у виплаті страхового відшкодування зазначено в ст.26 Закону України „Про страхування”.

Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після предявлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором (ч.ч.1,2 ст.997 ЦК України).

Крім того, в ч.1 ст.28 Закону України „Про страхування” закріплено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії; виконання страховиком зобовязань перед страхувальником у повному обсязі; несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня предявлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору; ліквідації страхувальника юридичної особи або смерті страхувальника фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених ст.ст.22,23,24 цього Закону; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Між сторонами по даній справі виникли господарські зобовязання, підставою яких є Договір письмова угода майнового страхування.

Договір, який містить усі істотні умови, передбачені ч.1 ст.982 ЦК України, набрав чинності з 22.04.2009 р. відповідно до ст.983 ЦК України та п.2.14.2 Договору. Умовами Договору встановлено внесення страхового платежу частками.

Страхувальником частково виконано обовязки, покладені на нього ст.989 ЦК України, ст.21 Закону України „Про страхування” та Договором, а саме своєчасно внесено першу частину страхового платежу в сумі 5000 грн., надано Страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, повідомлено Страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений Договором, подано Страховику письмову заяву про страхову виплату та документальні докази, необхідні для підтвердження факту, причин та обставин настання страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування (оригінал Договору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, довідку органів ДАІ про факт настання події, що має ознаки страхового випадку..., акт огляду застрахованого транспортного засобу, підписаний представником Страховика та Страхувальником; інші документи в порядку п.2.11.3 Договору Страховик не витребував) тощо, в звязку з чим на підставі п.2.7.5 Договору у Страхувальника виникло право вимагати виплату страхового відшкодування в розмірі, пропорційному частці страхового платежу, внесеній на момент настання страхового випадку.

В свою чергу в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,979,988,990 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, ст.ст.16,20 Закону України „Про страхування” та умов Договору Страховик, отримавши усі необхідні для цього дані та пакет документів, прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, не дивлячись на те, що правових підстав для такого рішення не мав, зокрема, з огляду на ненастання обставин, визначених правилами ст.991 ЦК України, ст.26 Закону України „Про страхування” та Договором як передумови для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також господарський суд вказує, що в даному випадку не відбулось й припинення договору страхування, т.я. названі в ч.1 ст.997 ЦК України та ч.1 ст.28 Закону України „Про страхування” події матеріалами справи не підтверджуються, в т.ч. предявлення Страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, наявність якої є обовязковою передумовою для припинення страхової угоди через прострочення внесення Страхувальником страхового платежу.

Що стосується відмови, викладеної у листі від 25.06.2010 р. № 12-09/1756, то позиція Страховика, обґрунтуванням якої являється п.п.8.8,8.9 Правил, не враховує можливість припинення угоди на цій підставі лише у випадку непередбачення іншого в Договорі.

Інше закріплено в п.2.7.5 Договору, за змістом якого у разі сплати Страхувальником страхового платежу, визначеного п.1.8 та п.1.10 Договору не в повному обсязі незалежно від причин, Страховик несе зобовязання відносно виплати страхового відшкодування протягом дії Договору пропорційно співвідношенню розміру фактично сплаченого страхового платежу до розміру страхового платежу, визначеного у п.1.8 Договору.

Вказане положення Договору суд тлумачить наступним чином неповна сплата страхового платежу з будь-яких причин має наслідком виплату страхового відшкодування протягом дії Договору пропорційно співвідношенню фактично внесеного та загального розміру страхового платежу.

При цьому п.2.7.5 Договору необхідно тлумачити в сукупності з п.2.15.1 Договору, згідно із яким припинення дії Договору може бути виключно за згодою сторін, у разі закінчення строку дії, виконання Страховиком зобовязань перед Страхувальником у повному обсязі та в інших випадках, передбачених законодавством України та положеннями Договору, тобто Правила (з урахуванням того, що ними регулюються виключно ті відносини, які не врегульовано Договором) на питання щодо припинення дії Договору не розповсюджуються, а Договір такої умови припинення його дії як невнесення чергової частини страхового платежу не містить.

Правильність такої думки підтверджують умови інших договорів страхування транспортних засобів, укладених між сторонами по даній справі, в яких існує аналогічний п.2.15.1 договору, однак у п.п.2.7.5, 2.7.6 зазначено, що при сплаті страхового платежу частинами Страховик несе зобовязання по виплаті страхового відшкодування тільки за тими подіями, що мають ознаки страхового випадку, що трапилися в період дії договору в частині зобовязань Страховика, за який сплачена частина страхового платежу відповідно п.1.12 договору; при несплаті чергової частини страхового платежу (незалежно від причин) дія договору страхування припиняється з 24 години 00 хвилин дня закінчення періоду дії договору в частині зобовязань Страховика, за який сплачена частина страхового платежу відповідно п.1.12 договору. Пункт 1.12 цих угод кореспондується з п.1.10 Договору.

Враховуючи наведене та той факт, що вигодонабувач за Договором ЗАТ „Альфа-Банк” на теперішній час у звязку із закриттям кредитного договору претензій до Страхувальника не має, про що свідчать довідки від 14.09.2010 р. вих. № 491 та від 22.11.2010 р. вих. № 559, а, отже, не може виступати належним отримувачем коштів, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 20253,43 грн., виходячи з розрахунку:

1)Х/30096,40 грн. = 5000,00 грн./7147,80 грн., де: Х розмір страхового відшкодування без вирахування франшизи; 30096,40 грн. розмір збитків, встановлений аварійним комісаром згідно із ч.ч.1,2 ст.25 Закону України „Про страхування”; 5000,00 грн. фактично сплачений страховий платіж; 7147,80 грн. страховий платіж, визначений у п.1.8 Договору;

2)Х = 21052,91 грн., проте позивач просить 21052,43 грн., що є його правом;

3)21052,43 грн. (мінус) 799,00 грн. = 20253,43 грн., де 799,00 грн. розмір франшизи в сумі 100,00$ по курсу НБУ на момент виникнення зобовязання провести виплату страхового відшкодування.

Визначаючи дату виникнення у Страховика зобовязання провести виплату страхового відшкодування, господарський суд враховує положення п.2.11.4.2 Договору, в якому закріплено, що виплата здійснюється в строк до 15 (пятнадцяти) робочих днів з дня складання страхового акту. Примірник останнього представником Страховика з невідомих причин не надано, проте інформація щодо дати акту (08.02.2010 р.) міститься в описі до страхової справи, деякі копії документів з якої представлено на виконання ухвал господарського суду. Пятнадцятим робочим днів з 08.02.2010 р. являється 01.03.2010 р., тому перший день прострочки 02.03.2010 р.

Не приймаються до уваги доводи представників відповідача про непідвідомчість справи господарським судам у звязку з заявленням первісного позову до Одеської дирекції ВАТ НАСК „Оранта”, яка не є юридичною особою, оскільки таке твердження зроблено без урахування того, що під час вирішення питання про те, до кого заявлено позов, слід перш за все зважати на прохальну частину позовної заяви, а також того, що первісна редакція позовної заяви, на яку вказує відповідач, в прохальній частині містить вимогу до ВАТ НАСК „Оранта”, тобто до юридичної особи. З огляду на викладене та ту обставину, що інтереси ВАТ НАСК „Оранта” в м. Одесі представляє його Одеська дирекція, господарський суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі згідно із п.1 ч.1 ст.80 ГПК України або передачі справи за підсудністю відповідно до ч.4 ст.17 ГПК України.

Правове обґрунтування відмови в задоволенні іншого клопотання відповідача про припинення провадження у справі, заявленого з посиланням на укладення ОСОБА_2 Договору як фізичною особою-громадянином, а не субєктом підприємницької діяльності, наведено в ухвалі господарського суду Одеської області від 18.10.2010 р.

Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що в разі, якщо на момент вчинення правочину фізична особа зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, незазначення про це у договорі не є тим вирішальним чинником, яким потрібно однозначно керуватись, визначаючи статус фізичної особи. Обставини в цій частині є предметом доказування.

Надані до матеріалів справи копії свідоцтв від 15.03.2002 р. серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про сплату єдиного податку від 01.01.2006 р. серії НОМЕР_3 (вид діяльності здача автотранспорту в оренду), укладених між сторонами договорів добровільного страхування інших транспортних засобів від 22.01.2009 р. № 2009/32/074, від 21.01.2008 р. № 2008/32/032, від 04.12.2007 р. № 2007/32/534, від 14.04.2008 р. № 2008/32/309, від 04.12.2008 р. № 2008/32/1144, укладених між СПД ОСОБА_2 та ВАТ „Югтранс” договорів про умови використання автобусного маршруту, в т.ч. від 16.03.2009 р. № 07/8-864 на транспортний засіб, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, наказу по особовому складу ВАТ „Югтранс” від 02.11.2009 р. № 120-к, яким ОСОБА_3 (особа, яка керувала транспортним засобом під час ДТП) прийнято на роботу водієм із закріпленням за ним застрахованого транспортного засобу, безумовно підтверджують те, що обєкт страхування поряд з іншими автобусами використовувались ОСОБА_2 не для особистих потреб громадянина, а для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, господарський суд відзначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_2 виступає саме як фізична особа-субєкт підприємницької діяльності, тому вправі посилатись на Договір, заявляючи в господарському суді вимоги про стягнення передбачених ним страхових виплат.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобовязання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Страховик зобовязаний після складання страхового акту, провести виплату страхового відшкодування в терміни, встановлені п.2.11.4 та п.2.11.5 Договору. При несвоєчасній виплаті страхового відшкодування Страховик сплачує пеню за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати (п.2.9.4.3 Договору).

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань за Договором по виплаті страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що Страховик має сплатити:

-пеню в сумі 951,50 грн. за період з 02.03.2010 р. (перший день прострочки виконання зобовязання) по 31.08.2010 р. (дата, визначена позивачем), у т.ч.: 557,39 грн. за період з 02.03.2010 р. по 07.06.2010 р. (98 днів), облікова ставка НБУ 10,25%; 152,87 грн. за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. (29 днів), облікова ставка НБУ 9,5%; 150,93 грн. за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. (32 дня), облікова ставка НБУ 8,5%; 90,31 грн. за період з 10.08.2010 р. по 31.08.2010 р. (21 день), облікова ставка НБУ 7,75%;

-3% річних у сумі 234,72 грн. за період з 02.03.2010 р. (перший день прострочки виконання зобовязання) по 20.07.2010 р. (дата, визначена позивачем) (141 день);

-інфляційні втрати в сумі 182,28 грн. за березень 2010 р. (індекс інфляції 1,009), в період з квітня по червень 2010 р. інфляції не було.

Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами 1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Притягнення особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе за наявності складу правопорушення, а саме: збитків (шкоди); неправомірної поведінки заподіювача шкоди; причинного звязку між неправомірною поведінкою та шкодою; вини заподіювача шкоди. Відсутність одного з названих чинників унеможливлює стягнення збитків.

З тексту остаточного варіанту позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_2 в якості збитків просить стягнути 2400,00 грн. вартості юридичних послуг, 4206,00 грн. коштів, сплачених за договором кредитування, 500,00 грн. вартості послуг евакуатора, 90,00 грн. вартості послуг розвалу-сходження коліс.

При цьому повний склад цивільного правопорушення доведено лише за вимогою про стягнення 2400,00 грн. вартості юридичних послуг, а саме:

-неправомірність поведінки Страховика як заподіювача шкоди несвоєчасна виплата страхового відшкодування;

-наявність шкоди оплата юридичних послуг на користь ОСОБА_1, тобто особи, яка їх надала, про що свідчать відповідний договір від 20.06.2010 р., розписка щодо отримання коштів, диплом юриста та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та сплату ним єдиного податку в сфері надання консультацій з питань комерційної діяльності;

-причинний звязок між неправомірною поведінкою та шкодою протиправні дії Страховика призвели до вимушеного звернення до суду та до оплати послуг спеціаліста в галузі права;

-вина відповідач порушував умови Договору, будучи обізнаним про свій обовязок виплатити страхове відшкодування.

Вимога відносно стягнення 4206,00 грн. коштів, сплачених за договором кредитування, та 90,00 грн. вартості послуг розвалу-сходження коліс у причинно-наслідковому звязку з неправомірною поведінкою ВАТ НАСК „Оранта” не перебуває, оскільки господарські зобовязання за кредитною угодою повинні виконуватись незалежно від надходження доходів з інших джерел, у той час як надання послуг розвалу-сходження коліс могло бути зумовлено й іншими факторами або власною ініціативою ФОП ОСОБА_2

Що стосується стягнення вартості послуг евакуатора в сумі 500,00 грн., то в цій частині відшкодування збитків за п.2.12.1.3 Договору відбувається за умови доведення евакуації або буксирування на відстань до 50 км від місця настання страхового випадку та неспроможності застрахованого транспортного засобу рухатись самостійно. В підтвердження технічної несправності автобуса позивачем надано довідку СПД ОСОБА_5, докази обєктивності та технічної кваліфікації якого не представлено. Отже, в позові про стягнення вартості послуг евакуатора суд відмовляє.

Окрім цього, позивачем не доведено будь-яким документами, що неналежне виконання відповідачем зобовязань призвело до завдання ФОП ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. Посилання на необхідність погашення кредиту у сумі 4206,00 грн. та 1000,00 грн. послуг вартості за договором про умови використання автобусного маршруту прямо в жодний спосіб моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру не підтверджують.

Про обовязкове урахування наведеного йдеться в постанові пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами).

За таких обставин, у задоволенні позову про стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди слід відмовити.

Згідно із ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 00034186) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) 20253/двадцять тисяч двісті пятдесят три/грн. 43 коп. страхового відшкодування, 951/девятсот пятдесят одна/грн. 50 коп. пені, 234/двісті тридцять чотири/грн. 72 коп. 3% річних, 182/сто вісімдесят дві/грн. 28 коп. інфляційних втрат, 2400/дві тисячі чотириста/грн. 00 коп. вартості юридичних послуг, 240/двісті сорок/грн. 22 коп. державного мита та 144/сто сорок чотири/грн. 49 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 29.11.2010 р.

Суддя