Рішення № 12610236, 18.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10                                                                                 Справа № 8/254

          За позовом Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство», смт. Станиця Луганська Луганської області,

до Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг», м. Лутугине Луганської області, -

про стягнення 41446 грн. 32 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Строганова М.В. - юрисконсульт, - довіреність № 599 від 26.08.10 року;

від відповідача –представник не прибув, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 36048,27 грн. (основний борг), 3% річних у сумі 1504,85 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3893,20 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №37 постачання лісопродукції, укладеного між сторонами 24.02.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.10.10 року до 08.11.10 року - у зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду; з 08.11.10 до 18.11.10 року - за клопотанням відповідача про надання йому часу для добровільного погашення боргу.

У судовому засіданні, яке мало місце 28.10.10 року, позивач подав клопотання (вих. №787 від 27.10.10 року) (а.с.70) про долучення до справи уточнених розрахунків та стягнення з відповідача:

інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 року по вересень 2010 року –у сумі 5081,18 грн.;

3% річних за період з 03.03.09 року по 28.10.10 року –у сумі 1651,78 грн. (а.с.72-73).

Суд, керуючись ст. 22 ГПК України, прийняв це клопотання та розрахунки.

До початку судового засідання 18.11.10 року позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі та подав до справи розрахунки сум 3% річних та інфляційних нарахувань (вих. №837 від 12.11.10 року), з яких вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача:

інфляційні втрати за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року у сумі 5186,42 грн.;

3% річних за період з 03.03.09 року по 18.11.10 року у сумі 1688,11 грн.

З цих же розрахунків вбачається, що станом на станом на час подання позову до суду (12.10.10 року) (а.с.64) відповідач добровільно сплатив частку основного боргу у розмірі 15000,00 грн. (36048,27 грн. –21048,27 грн.), у зв’язку з чим на день подання позову залишок основного боргу становив 21048,27 грн.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач не подав заяву про уточнення суми основного боргу (з 36048,27 грн. до 21048,27 грн.) загальна сума позову збільшилася до 42922,85 грн.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв це уточнення позовних вимог та врахував його при вирішенні спору по суті.

Згідно наданим документам вказані розрахунки позивач завчасно (11.11.10 року) спрямував на адресу відповідача, який їх не спростував та не оспорив.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи, наявних у ній доказів, визнання відповідачем позову суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але у судовому засіданні, яке мало місце 08.11.10 року, позов визнав та звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи з метою вжиття заходів до погашення боргу.

Згідно пояснень відповідача. а також наявних у справі доказів, у т.ч. довідки з ЄДР №7371025 від 25.10.10 року, відповідач є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна група «Імперія»»(а.с.67-69)

До судового засідання, призначеного на 18.11.10 року, відповідач не з’явився без пояснення причин, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.78;81).

Позивач заявив усне клопотання про вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

24.02.09 року між позивачем (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Імперія»», правонаступником якого є відповідач (покупець), укладено договір №37 постачання лісопродукції, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця лісопродукцію в асортименті та у кількості згідно специфікацій, які є невід’ємними частинами цього договору, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1).

Покупець зобов’язаний оплатити куплений товар (п.3.3) згідно рахунку-фактури продавця (п.6.1) з відстрочкою до 10 банківських днів (п.6.2), як готівкою, так і у безготівково (п.6.3).

Питання відповідальності покупця за порушення зобов’язань за договором сторонами не врегульовано.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав до справи документальні докази здійснення поставки товару на користь відповідача на суму, а саме:

товарно-транспортні накладні:

№180709 від 24.02.09 року на суму 2418,00 грн.; №180710 від 24.02.09 року на суму 509,40 грн.; №180781 від 24.02.09 року на суму 1320,72 грн.; №180662 від 24.02.09 року на суму 1268,64 грн.; №180730 від 26.02.09 року на суму 562,50 грн.; №180731 від 26.02.09 року на суму 1536,74 грн.; №180732 від 26.02.09 року на суму 1677,43 грн.; №180733 від 26.02.09 року на суму 1248,00 грн.; №180743 від 02.03.09 року на суму 3517,20 грн.; №180781 від 03.03.09 року на суму 1431,96 грн.; №180874 від 03.03.09 року на суму 2092,32 грн.; №180578 від 04.03.09 року на суму 3070,4 грн.; №180819 від 02.03.09 року на суму 5026,20 грн.; №180769 від 06.03.09 року на суму 2584,80 грн.; №180947 від 10.03.09 року на суму 1380,72 грн.; №180948 від 10.03.09 року на суму 1380,72 грн.; №180586 від 11.03.09 року на суму 564,00 грн.; №180587 від 11.03.09 року на суму 858,00 грн.; №180588 від 11.03.09 року на суму 1602,96 грн.; №180961 від 12.03.09 року на суму 4589,40 грн.; №181198 від 13.03.09 року на суму 2943,00 грн.; №181206 від 16.03.09 року на суму 3054,24 грн.; №180597 від 17.03.09 року на суму 1608,00 грн.; №180598 від 17.03.09 року на суму 1494,12 грн.; №181112 від 18.03.09 року на суму 1872,48 грн.; №181113 від 18.03.09 року на суму 1436,28 грн. (а.с.22-46);

довіреності на право отримання товару: № 7 від 24.02.09 року, №8 від 25.02.09 року, №9 від 02.03.09 року, №13 від 13.03.09 року(а.с.48-51).

Позивач надав до справи документальні докази часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару (а.с.52-53;75).

У зв’язку з несплатою відповідачем боргу позивач вжив заходів досудового врегулювання спору (а.с.11-19), у т.ч. спрямував на адресу відповідача претензію №418 від 24.06.09 року на суму 51048,27 грн. (а.с.17) та №354 від 03.06.10 року на суму 41048,27 грн. (а.с.18), запропонувавши сплатити його у 7-денний строк, однак, відповідач вжив заходів лише до часткової сплати боргу, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Оскільки неповна сплата вартості отриманого товару з боку відповідача мала місце, починаючи з квітня 2009 року по жовтень 2010 року, позивач, відповідно до періодів та сум виникнення боргу, нарахував:

інфляційні втрати за період з квітня 2009 року по липень 2010 року у сумі 3893,20 грн. (а.с.8);

3% річних за період з березня 2009 року по серпень 2010 року у сумі 1504,85 грн. (а.с.9-10).

З урахуванням уточнення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних нарахувань, яку позивач подав до справи 18.11.10 року, загальна сума позову збільшилася до 42922,85 грн., у т.ч.:

основний борг –36048,27 грн.;

інфляційні втрати за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року у сумі 5186,42 грн.;

3% річних за період з 03.03.09 року по 18.11.10 року у сумі 1688,11 грн., - які він просить стягнути з відповідача, який позов визнав, а вищезгадане уточнення до нього не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме:

          основний борг –стягненню у сумі 21048,27 грн.;

інфляційні втрати за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року - у сумі 5186,42 грн.;

3% річних за період з 03.03.09 року по 18.11.10 року - у сумі 1688,11 грн., - а разом у сумі 27922,80 грн. - з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, тобто:

державне мито у сумі 279,23 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 159,00 грн., - при цьому судом взято до уваги те, що на день подання позову до суду залишок суми основного боргу становив не 36048,27 грн., як вказано у позові, а 21048,27 грн., що підтверджено документами, наданими до справи самим же позивачем.

Крім того, судом встановлено, що позивач, збільшивши позовні вимоги до рівня 42922,85 грн., не доплатив державне мито до розміру 1% його вартості, визначеного п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито», сплативши державне мито за розгляд позову лише на суму 41446,32 грн., - тобто 414,46 грн. (платіжне доручення №1277 від 12.08.10 року (а.с.6), в той час, як слід було доплатити державне мито за розгляд спору на суму 42922,85 грн., - тобто до рівня 429,23 грн., - з огляду на що сума недоплати державного мита становить 14,77 грн. (429,23 грн. –414,46 грн.) та підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг», ідентифікаційний код 33846041, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка, 7, - на користь Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство», ідентифікаційний код 00993633, яке знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, вул. Букаєва, 4 Станично-Луганського району Луганської області, - основний борг у сумі 21048 (двадцять одна тисяча сорок вісім) грн. 27 коп., інфляційні нарахування у сумі 5186 (п’ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 42 коп., 3% річних у сумі 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 11 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 279 (двісті сімдесят дев’ять) грн. 23 коп.; на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          5.Стягнути з Державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство», ідентифікаційний код 00993633, як знаходиться за адресою: смт. Станиця Луганська, вул. Букаєва, 4 Станично-Луганського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк - ГУДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013. ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 14 (чотирнадцять) грн. 77 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області після набрання рішенням законної сили.

          На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 18.11.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 22 листопада 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа