Ухвала суду № 126101429, 25.03.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

25 березня 2025 року № 520/1163/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати період навчання ОСОБА_1 в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет "ім. Ярослава Мудрого") з 01.09.1988 р. по 30.06.1991 р. стажем державної служби;

- зобов`язати Харківську обласну прокуратуру зарахувати ОСОБА_1 період його навчання в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет "ім. Ярослава Мудрого") з 01.09.1988 р. по 30.06.1991 р. до стажу державної служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 по справі №520/1163/24 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №420/7317/24.

04.11.2024 ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі № 520/1163/24.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі №520/1163/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії.

27.11.2024 до Харківського окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний Суд» позивачем було подано заяву, в якій він просив:

- поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами передбачений п. 1) ч. 1 ст. 363 КАС України;

- задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у адміністративній справі № 520/1163/24 та ухвалити нове рішення - задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повністю;

- визнати період навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет «ім. Ярослава Мудрого») з 01.09.1988 р. по 30.06.1993 р. стажем державної служби;

- зобов`язати Харківську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02910108) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період його навчання в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет «ім. Ярослава Мудрого») з 01.09.1988 р. по 30.06.1993 р. до стажу державної служби;

- судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 968,98 грн. та 1453,44 грн. за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення, за подання до суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами -1162,77 грн. тобто у загальній сумі - 3585,19 грн. стягнути на користь позивача з відповідача;

- справу розглянути у загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відхилено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - повернуто заявникові без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 по справі №520/1163/24 - скасовано.

Справу № 520/2263/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 10.03.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001) про зобов`язання вчинити певні дії.

Призначено судове засідання на 25.03.2025 року о 14:00 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судового засідання № 3. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

24.03.2024 засобами системи «Електронний суд» позивачем було подано заяву, в якій він просив розглядати справу №520/1163/24 25 березня 2025 року о 14:00 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судового засідання № 3 за його відсутності.

Суд, розглянувши заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 КАС України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

За правилами ч.2 ст.368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведених положень норм права, а також обставин, викладених позивачем у заяві про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та розгляду справи за відсутності позивача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за правилами спрощеного провадження у порядку письмово провадження.

24.03.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він просив:

- у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду за нововиявленими обставинами відмовити повністю та залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/1163/24.

25.03.2025 позивачем до суду подано відповідь на заперечення відповідача, в яких позивач зазначив про необґрунтованість заперечень представника відповідача на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Суд, розглянувши заяву позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, дослідивши доводи заперечення представника відповідача та відповідь позивача на заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначені статтею 361 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст.361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи (ч.3 ст.361 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, за змістом наведених норм процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.

Суд зазначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Разом з тим, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів, тощо.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Зі змісту заяви вбачається, що підставами для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами позивач вважає, зокрема, помилковий, на його думку, розгляд справи судом у порядку спрощеного позовного провадження. На його переконання, це призвело до порушення його конституційних прав, передбачених пунктами 1, 3, 6 частини 2 статті 129 Конституції України.

Позивач також посилається на порушення судом п.п. 1, 2, 3, 4, 7 ч. 3 ст. 2 КАС України, як основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Так, позивач у заяві зазначає, що під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції він заявляв клопотання (з яким не мав можливості звернутися до суду першої інстанції внаслідок того, що проводилось спрощене провадження без виклику сторін у судове засідання): витребувати у відповідача - Харківської обласної прокуратури і дослідити в судовому засіданні бухгалтерські документи, які свідчать про те, що період навчання в Українській Юридичній Академії зараховувався позивачу для отримання процентної надбавки до заробітної плати в органах прокуратури за вислугу років з 08.08.1994 - дати присвоєння класного чину. Вказані обставини підтверджувались відповіддю Харківської обласної прокуратури від 18.07.2023 № 27-189ВИХ-23, яку суд, як письмовий доказ, не прийняв до уваги. У задоволенні клопотання про витребування у відповідача бухгалтерських документів позивачу було відмовлено з посиланням на необгрунтування вжиття заходів для самостійного отримання цих доказів.

Позивач посилається на те, що самостійно звернувся до Харківської обласної прокуратури з запитом щодо надання інформації з цього питання.

Згідно відповіді Харківської обласної прокуратури від 24.10.2024 №27-165вих., надбавка до заробітної плати за вислугу років ОСОБА_1 нараховувалась з червня 1995 року по липень 2000 року. З неї проводилось утримання страхових внесків на обов`язкове пенсійне страхування згідно з чинним законодавством.

Позивач також посилається на інформацію щодо помісячних та загальних сум утримань із заробітної плати ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України (обов`язкове пенсійне страхування) з 1994 по 2000 роки.

Таким чином, позивач вважає, що Харківська обласна прокуратура листом від 24.10.2024 р. № 27-165 вих. підтвердила нарахування надбавки до заробітної плати за вислугу років на підставі Положення про порядок виплати процентних надбавок за вислугу років до заробітної плати працівникам органів прокуратури, затвердженого Указом Президента України від 20.12.1991 р. № 11/91, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 19.08.1992 р. № 424/92; проведення утримання страхових внесків на обов`язкове пенсійне страхування з надбавки за вислугу років ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України з червня 1995 року по липень 2000 року.

На думку позивача, дані, викладені у вказаних листах, являються нововиявленою обставиною, яка не досліджувалась судом і, яка має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, виникли істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, які являються підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, позивач посилається на те, що у своєму позові він послався як на підставу своїх позовних вимог на пункт д ст. 56 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. № 1788-XII (який діяв під час його навчання у вищому учбовому закладі - в Українській Юридичній Академії у період з 01.09.1988 р. по 30.06.1993 р. і весь час подальшої його роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників з 14.07.1993 р. по 17.07.2000 р. і на всіх інших посадах в Харківському районному суді Харківської області до виходу у відставку 01.08.2018 р. і продовжує діяти і зараз) до виду трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи який дає право на трудову пенсію зараховується: «навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі»).

Той факт, що саме це законодавство підлягає застосуванню, на думку позивача, підтверджується пунктом 2.3.2. рішення Конституційного суду України (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) справа № 3-132/2018(5462/17) від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, де вказано: «Із 1 січня 1992 року пенсійне забезпечення всіх осіб, зокрема осіб, які перебували на службі в органах державної влади, внормовано Законом України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII».

Так, позивач посилається на те, що він навчався в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет «ім. Ярослава Мудрого») з 01.09.1988 р. по 30.06.1993 р., тобто правовідносини регулюються пункт д ст. 56 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. № 1788-XII.

Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Судом під час розгляду справи по суті заявлених позивачем позовних вимог встановлено, що наказом прокурора Харківської області від 14.07.1993 року №388 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста помічника прокурора Московського району м. Харкова.

Наказом прокурора Харківської області від 03.08.1994 року №449 призначено на посаду помічника прокурора Московського району м. Харкова.

Наказом Генерального прокурора України від 08.08.1994 року №420к відповідно до статті 47 Закону України "Про прокуратуру" присвоєно класний чин юрист 3 класу.

У подальшому наказом прокурора Харківської області від 17.07.2000 №813 позивач звільнений із займаної посади та з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням.

Позивач наголошує, що період навчання в Українській Юридичній Академії (нині Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого) з 01.09.1988 р. по 30.06.1991 р., який був зарахований до стажу державної служби, та, за який, працюючи в органах прокуратури, позивач отримував процентну надбавку до заробітної плати в органах прокуратури за вислугу років з 08.08.1994 р., зараз не зараховується до стажу державної служби.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ №283 від 03.05.1994 року, на яку посилається позивач зазначено, що до стажу державної служби зараховується лише робота (служба), період навчання не зараховується.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 по справі №520/1163/24 - залишив без змін.

Під час розгляду справи суди виходили з положень Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який визначає механізм обчислення стажу державної служби.

Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VІІІ.

Статтею 46 Закону № 889 визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У пункті 6 Порядку № 229 також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, з урахуванням положень вищезазначених норм права та наявних у матеріалах справи доказах, суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що до 1 травня 2016 року право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягали певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року у відповідності до статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приведених положень законодавства, відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ №283 від 03.05.1994 року, зазначено, що до стажу державної служби зараховується лише робота (служба), період навчання не зараховується.

Стосовно посилання позивача у заяві на відповідь Харківської обласної прокуратури від 24.10.2024 №27-165вих. та інформацію щодо помісячних та загальних сум утримань із заробітної плати ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України (обов`язкове пенсійне страхування) з 1994 по 2000 роки, як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає, що вказана відповідь та інформація не є нормативним актом, та не спростовує тих обставин, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до положень зазначених вище правових норм, є саме вік, стаж державної служби або стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як зазначалося, з урахуванням положень вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин та наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог та на час розгляду даної заяви позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням наданих заявником відповіді та інформації, до стажу державної служби зараховується лише робота (служба), період навчання не зараховується.

Крім того, судом була надана оцінка посиланням позивача на п. 109 Положення «Про порядок призначення та виплати державних пенсій», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 щодо зарахування спірного періоду навчання до стажу державної служби, відповідно до якої зазначена норма передбачала зарахування навчання у вищих навчальних закладах до загального стажу роботи, а не до стажу державної служби.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленим обставинами, а також під час розгляду даної заяви, відповідачем не надано доказів виникнення істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, які являються підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, посилання позивача у заяві на те, що судом помилково, на думку заявника, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, а також на порушення судом інших вимог КАС України, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки такий перегляд є особливим видом провадження та на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на час прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом від 01.07.2024 по справі №520/1163/24, у суду були відсутні можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Як зазначалося, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд під час розгляду справи дав оцінку твердженням позивача, викладеним ним у адміністративному позові та з рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 по справі №520/1163/24 вбачається, що вказані обставини були предметом дослідження у цій справі, відтак судами надано їм оцінку.

Наведені обставини спростовують твердження заявника про те, що викладені ним у заяві обставини є нововиявленими обставинами, про які йому не було відомо та не могло бути відомо на час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які заявник уважає нововиявленими, в силу приписів частини 4 статті 361 КАС України не є такими, а отже не можуть бути підставою для перегляду рішення суду.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 826/13811/16, не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

Як убачається із рішення ЄСПЛ у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що, в першу чергу, відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» проти України», заява № 10640/05).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цій справі.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 250, 256, 293-295, 297, 361, 368, 369 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях