Рішення № 12610141, 19.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2010 р. Справа № 8/134-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом підприємства споживчої кооперації «Фастівський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації, ідентифікаційний код: 01561195, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. 25 жовтня, 9,

до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

про стягнення 9907,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Озарків І.Д., яка діє на підставі довіреності від 20.10.2010 року за №01-94;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

підприємство споживчої кооперації «Фастівський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті за користування торговельним місцем на ринку в сумі 9907,20 грн. і судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови договору найму торговельного місця №172 Фастівського ринку, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по оплаті за користування цим місцем у сумі 9907,20 грн.

Відповідно до ухвали від 11.10.2010 року порушено провадження у справі №8/134-10 та призначено її розгляд на 22.10.2010 року. Явку представників сторін в судове засідання визнано обовязковою.

22.10.2010 року в судове засідання зявився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 11.10.2010 року шляхом надання суду документів, які у нього витребовувались даною ухвалою, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду від 11.10.2010 року не виконав, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. У звязку з цим, розгляд справи відкладено на 05.11.2010 року.

05.11.2010 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач у судове засідання не зявився, вимог ухвал суду від 11.10.2010 року та від 22.10.2010 року не виконав, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. У звязку з цим, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 05.11.2010 року розгляд справи відкладено на 19.11.2010 року.

19.11.2010 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач у судове засідання не зявився, вимог ухвал суду від 11.10.2010 року, від 22.10.2010 року та від 05.11.2010 року не виконав, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами. Після їх дослідження та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.11.2010 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, та заслухавши представника Позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вказаний Кодекс у п. 1 ст. 759 передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Крім того, Цивільний кодекс України в ст. 762 передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року за N 57/188/84/105, (далі за текстом: Правила) у п.п. 2, 3 передбачають, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі за текстом: ринок). Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.

Ці ж Правила у п. 13 передбачають, що торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Згідно із п.п. 15, 16, 19 Правил, спеціалізовані зони, ряди прилавків (столів) та майданчики обладнуються наочними позначеннями про їх призначення. Усі торговельні місця позначаються номерами. У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем). За окрему плату продавцям можуть надаватися послуги у вигляді бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, утримання торговельного місця в належному стані, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог п. 20 Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

У 1-му півріччі 2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 759 Цивільного кодексу України, був укладений договір найму торговельного місця за №172 на Фастівському ринку (далі за текстом: Договір) у спрощений спосіб шляхом початку здійснення Відповідачем торгівельної діяльності з цього місця при відсутності заперечень Позивача щодо такої діяльності Відповідача, внаслідок чого Відповідач даними діями підтвердив прийняття на себе зобовязань по сплаті коштів за найм торговельного місця.

За умовами даного Договору, Відповідач зобовязувався сплачувати Позивачу за кожен день користування торговельним місцем 28,80 грн. (двадцять вісім гривень 80 коп.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За твердженням Позивача, умови Договору були виконані ним у повному обсязі, проте, в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, Відповідач в період з 21.07.2009 року по 06.10.2010 року не сплачував Позивачу плату за користування торговельним місцем за №172 на Фастівському ринку, що підтверджується актами комісії, створеної дирекцією Фастівського ринку, від 07.09.2010 року та від 06.10.2010 року, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. У звязку з цим, у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість по оплаті за користування торговельним місцем за період з 21.07.2009 року по 31.08.2010 року, за який Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість, у сумі 9907,20 грн. (девять тисяч девятсот сім гривень 20 коп.).

Станом на 19.11.2010 року заборгованість Відповідачем не погашена.

Судом встановлено, що з боку Відповідача повідомлень про порушення умов Договору найму торгового місця та заявок про їх усунення на адресу Позивача не надходило.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання по оплаті за користування торговельним місцем за №172 на Фастівському ринку у сумі 9907,20 грн. (девять тисяч девятсот сім гривень 20 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені оригінали актів комісії, створеної дирекцією Фастівського ринку, від 07.09.2010 року та від 06.10.2010 року можуть вважатися письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобовязання, взятого ним, відповідно до умов Договору найму торговельного місця, укладеного у спрощений спосіб.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений.

Витрати по сплаті державного мита, відповідно до статті 49 Господарського кодексу України, та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов підприємства споживчої кооперації «Фастівський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором найму торговельного місця, укладеного у спрощений спосіб, у сумі 9907,20 грн., - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь підприємства споживчої кооперації «Фастівський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації, ідентифікаційний код: 01561195, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. 25 жовтня, 9, заборгованість за Договором найму торговельного місця, укладеного у спрощений спосіб, у сумі 9907,20 грн. (девять тисяч девятсот сім гривень 20 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник