Рішення № 126096869, 25.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 рокуСправа №160/1518/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

16.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000010/1 від 04.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000011 від 04.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що оскаржувані рішення митного органу є не обґрунтованими, оскільки жодна з передбачених п. 1-4 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України обставина у них не зазначена. Жодного зауваження щодо проведеного ТОВ «Марафон» розрахунку митної вартості оскаржуване рішення від 04.01.2024 року не містить. Також, митним органом у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи не були надані декларантом, які саме числові складові мали бути підтверджені такими документами, а також яких відомостей, що підтверджують саме числову складову заявленої декларантом митної вартості, не вистачає у наданих ТОВ «ТД «Марафон» документах. Відповідно рішення відповідача від 04.01.2024 року не містить підстав неможливості застосування у цьому випадку основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору. Відомості щодо надходження інформації від митних органів інших країн у оскаржуваному рішенні від 04.01.2024 року також відсутні. Отже підстав для відмови у митному оформленні за митною декларацією № 24 UA110130000136U4 від 03.01.2024 року, що передбачені ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, в цьому випадку відсутні. Відповідно, винесені відповідачем 04.01.2024 року рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 18.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02.02.2024 року до суду надійшов відзив представника Дніпровської митниці, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, даних до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02.06.2016 року між компанією Tapadia Polyesters Pvt Ltd (Продавцем) та ТОВ «ТД «Марафон» (Покупцем) було укладено контракт № 16/26 (далі Контракт), згідно з п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує ПЕТ плівку.

Відповідно до пункту 4 Контракту ціна товару за марками та розмірами узгоджується та фіксується сторонами в специфікації окремо для кожної партії та не підлягає зміні впродовж постачання цієї партії товару. Ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування, оформлення та пересилки вантажних документів, оформлення телекс-релізу, а також доставку товару в порт призначення та морського страхування, що покриває 110% інвойсної вартості товару.

Покупець здійснює сплату за товар наступним чином:

- перша частина платежу попередня оплата в розмірі 10% від попередньої вартості партії Товару протягом 10 банківських днів з дня підписання специфікації;

- друга частина платежу балансовий платіж в розмірі різниці між фактичною інвойсовою вартістю партії товару та сумою сплаченої попередньої оплати за цю партію товару протягом 10 банківських днів після отримання від продавця копій всіх вантажних документів, відповідно до пункту 5.5 Контракту.

Пунктом 5.1 Контракту визначено, що умови поставки товару CIF-Одеса (Україна) відповідно до Інкотермс 2010.

03.01.2024 року з метою здійснення митного оформлення товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Марафон» було подано до Дніпровської митниці декларацію щодо оформлення ввезеного товару, яка того ж дня була прийнта митним органом з присвоєнням їй номеру 24UA110130000136U4, до якої було додано наступні документи:

- Сертифікати аналізу від 20.10.2023 року;

- Пакувальний лист від 20.10.2023 року;

- Проформа інвойс № 10-23/001 від 06.10.2023 року;

- Комерційний інвойс № TPLL/1544/23-24 від 20.10.2023 року;

- Коносамент № ONEYNAGD01069600 від 01.11.2023 року;

- CMR № 2292 від 19.12.2023 року;

- Супровідний документ 23PL322010NS6CVNU1 від 20.12.2023 року;

- Сертифікат походження № VIA REGD № F-1314 (N) від 04/11.2023 року;

- Декларацію про походження товару № TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023 року;

- Висновок лабораторії № 142000-3700-0362 від 14.09.2023 року;

- Платіжні доручення SWIFT на суму 10 264,00 дол. США від 10.10.2023 року та SWIFT на суму 15 878,82 дол. США від 06.11.2023 року;

- Рахунок на оплату № TG181223004 від 18.12.2023 року;

- Рахунок-фактура № СФ-116-2 від 26.12.2023 року;

- Довідка про транспортні витрати № 21 від 26.12.2023 року;

- Заявка № 1 від 18.12.2023 року;

- Комерційна пропозиція /прайс лист від 02.10.2023 року з перекладом;

- Висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1447 від 28.12.2023 року;

- Страховий поліс № SBG-MC-P11-59-V01-10-11 від 04.11.2023 року;

- Специфікація № 32 від 06.10.2023 року;

- Контракт № 16/26 від 02.06.2023 року та додатки до контракту;

- Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 010620 від 01.06.2020 року;

- Договір перевезення № 181223-1 від 18.12.2023 року;

- Замовлення № 46 від 29.11.2023 року;

- Разова перепустка № 133 від 03.01.2024 року;

- Заява № 03/01 від 03.01.2023 року;

- Експортна митна декларація № 4815998 від 21.10.2023 року.

03.01.2024 року митним органом було сформовано та направлено на адресу підприємства повідомлення, у якому митний орган зазначив про неможливість визначення митної вартості товарів, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом. Митним органом було зазначено наступне:

1. Відповідно до наданого інвойсу від 20.10.2023 № TPPL/1544/23-24 визначено умови поставки CIF GDYNIA (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойсу «Place of receipt» (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, «Place of loading» (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 04.11.2023 № № VIA REGD № F-1314 (N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більше, ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2010 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF (від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA);

2. Відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 26.12.2023 № СФ-116-2 зазначено вартість послуг з організації перевезення вантажів із залученням перевізника по маршруту Гдиня (Польща)-Дніпро 192 722 грн. відповідно до замовлення від 18.12.2023 Заявка №1 вартість послуг визначена у розмірі 194 722 грн. Слід зазначити, що у Порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробку вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 18.12.2023 № TG181223004 та замовленні від 18.12.2023 Заявка №1 відсутні. Зазначені послуги є складовими митної вартості у відповідності до положень статті 58 МКУ. Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні;

3. Рахунок на оплату транспортних послуг від 26.12.2023 № СФ-116-2 не містить посилання на заявку від 18.12.2023 Заявка №1, однак до митного контролю надана заявка 18.12.2023 Заявка № що може свідчити про наявність ознак підробки;

4. Відповідно до замовлення від 18.12.2023 Заявка №1 вартість послуг на умовах по факту відвантаження до 3 діб, але не зазначено в Гдині або в Дніпрі. Відповідно до Замовлення від 18.12.2023 Заявка №1 зазначено маршрут Гданськ Дніпро;

5. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 02.10.2023 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції;

6. Відповідно наданого експертного висновку Дніпровської ТПП від 28.12.2023 року № ГО-1447 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом №TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумнів;

Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 2-3 ст. 53 МКУ, митним органом було витребувано у декларанта наступні документи:

1. За наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

04.01.2024 року Дніпровською митницею прийнято рішення про відмову в оформленні митної декларації ТОВ «ТД «Марафон» № 24UA110130000136U4, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000011, після чого митним органом було прийнято рішення № UA110130/2024/000010/1 про коригування митної вартості.

Не погоджуючись з такими діями митного органу ТОВ «ТД «Марафон» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Господарського кодексу Українисуб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно із ч. 2ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюютьсяЗаконом України «Про міжнародне приватне право»та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XIIпередбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт)домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормамист. 692 Цивільного кодексу Україниоплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1ст. 693 Цивільного кодексу Україниякщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2ст. 530 Цивільного кодексу Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1ст. 50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ч. 1ст. 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8ст. 57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом зазначено, що відповідно до наданого інвойсу від 20.10.2023 № TPPL/1544/23-24 визначено умови поставки CIF GDYNIA (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойсу «Place of receipt» (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, «Place of loading» (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 04.11.2023 № № VIA REGD № F-1314 (N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більше, ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2010 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF (від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA).

Стосовно вказаного варто зазначити, що по-перше, сумніви податкового органу не є підтвердженням наявності у поданих ТОВ «ТД «Марафон» розбіжностей або відсутності даних, необхідних для визначення митної вартості. Що ж стосується суті твердження митного органу, то зі змісту проформи-інвойсу № 10-23/001 від 06.10.2023 та комерційного інвойсу № TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023 вбачається що порт відвантаження (Port of loading) «Any India port» (будь який порт Індії), «NHAVA SHEVA, INDIA», відповідно. Тобто, взаємовідносини між Продавцем та Покупцем починаються з моменту відвантаження товару у порту NHAVA SHEVA, INDIA. Відповідно, усі питання складових ціни товару мають місце з моменту відвантаження товару Продавцем на адресу Покупця. Переміщення Продавцем товару до порту відвантаження не є складовою взаємовідносин між Продавцем та Покупцем та не входить до сфери регулювання Контракту № 16/26 від 02.06.2016. Сертифікат про походження товару лише містить інформацію щодо походження товару. Проте, він не є документом, який регулює взаємовідносини між Продавцем та Покупцем. Водночас, контрактом № 16/26 від 02.06.2016 передбачено постачання лише морським транспортом, що відповідає даним, зазначеним у проформі-інвойсі № 10-23/001 від 06.10.2023 та комерційному інвойсі № TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023

Також митним органом зазначено, що у порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробки вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 18.12.2023 року № TG181223004 та замовленні від 18.12.2023 року заявка № 1 відсутні.

Суд відзначає, що митним органом не визначено, які саме послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження чи обробки вантажів (контейнерів) мали місце при постачанні товарів на адресу ТОВ «ТД «Марафон».

Термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Тобто питання «переходу товару через поручні судна» - розвантаження є сферою відповідальності та оплати Продавця. Документом, що підтверджує у цьому випадку вартість товару є комерційний інвойс № TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023 року, який містить дані, зокрема, щодо умови поставки товару і вартості товару.

Судом встановлено, що разом із митною декларацією № 24UA110130011827U5 від 23.05.2024 ТОВ «ТД «Марафон» було подано замовлення № 53 від 13.05.2024 до Договору від 01.06.2020 №010620, відповідно до п. 1.2 договору.

Таким чином, спростовується твердження митного органу про те, що замовлення до митного оформлення не надавалося, що в свою чергу унеможливлює перевірку вартості надання послуг компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на користь ТОВ «Торговий Дім «Марафон».

Також однією з підстав відмови стало те, що рахунок на оплату транспортних послуг від 26.12.2023 року № СФ-116-2 не містить посилання на заявку від 18.12.2023 року Заявка №1, однак до митного контролю надана заявка від 18.12.2023 року № що може свідчити про наявність ознак підробки.

Суд зазначає, що чинним законодавством України вимоги щодо форми та змісту рахунку не встановлені. Зокрема, це стосується інформації щодо заявки, яка має бути зазначена у рахунку. Також, що саме, на думку митного органу, може свідчити у спірному випадку про наявність ознак підробки і у чому така підробка полягає є незрозумілим.

Щодо зауваження митного органу про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 02.10.2023 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, в якій Верховний Суд вказує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другоїстатті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а також жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відповідно до наданого експертного висновку Дніпровської ТПП від 28.12.2023 року № ГО-1447 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом № TPPL/1544/23-24 від 20.10.2023 року, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумнів.

Стосовно вказаних зауважень митного органу варто зазначити, що до компетенції митних органів при оформленні імпорту товару не входить трактування наданих декларантом документів, які складені відповідними компетентними органами. Окрім цього, факт виникнення сумнівів у митного органу щодо змісту висновку Дніпровської ТТП не має жодного відношення до числового визначення заявленої ТОВ «ТД «Марафон» митної вартості та не є підставою для відмови митним органом.

Як зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: не надано платіжні документи на оплату товару до митного оформлення, що суперечить вимогам ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, а також відсутнє документальне підтвердження розміру витрат на транспортування.

Як встановлено з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000213/1 від 23.05.2024, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу Україниправо митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положеньМитного кодексу Українивикладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначено митним органом за другорядним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.

При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000010/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000011 є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський Суд з прав людини (даліЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2,5,6,9,72-77,90,139,242-246,250,255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16; ЄДРПОУ 34314692) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000010/1 від 04.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000011 від 04.01.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» судовий збір у сумі 2920,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко