Рішення № 12609126, 09.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2010 р.           Справа 13/184-10

за позовом:Приватного підприємства "Трейдсервіс" (вул.Немирівське шосе,9/2, с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)

до:Приватного підприємства "Гранд" (вул.Драгоміра,б/н, с.Гибалівка, Шаргородський район, Вінницька область, 23507)

про стягнення 4659,71 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Богословський С.В., довіреність

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 15.10.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Трейдсервіс" до Приватного підприємства "Гранд" про стягнення 4659,71 грн. заборгованості, що включає в себе 4183,04 грн. - основної суми боргу; 300,11 грн. - пені; 52,25 грн. - 3% річних; 121,31 - інфляційних витрат та призначено до слухання на 27.10.2010 р., проте в зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання було відкладено на 09.11.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 28.10.2010 р. №11629р-11630р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №158/2010 від 12.05.2010 р. позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) купити автомобільні запчастини (товар) кількість та асортимент яких узгоджується та зазначається в рахунках -фактурах, видаткових та податкових накладних, що є невід"ємною частиною договору (п.1.1.).

На підставі п.2.1. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2. договору відповідач (покупець) підписуючи документи про відпуск товару виявляє згоду на прийняття тоавру відповідно до попередньої домовленості із позивачем (продавцем) та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності відпущеного товару за кількістю, номенклатурою,асортиментом,ціною. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від позивача (продавця) відповідач (покупець) автоматично уповноважує таку особу, у вигляді письмової довіреності скріпленої мокрою печаткою, підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар. На час дії даного договору увесь товар, що його придбає відповідач (покупець) у позивача (продавця) відпускається лише на умовах договору.

Позивачем, на виконання умов договору, було здійснено поставку товару на загальну суму 4183,04 грн., а відповідачем даний товар прийнятий, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними №ТС-0010108 від 13.05.2010 р. на суму 469,30грн., №ТС-0009785 від 07.05.2010 р. на суму 1045,00 грн. та №ТС-0009801 від 07.05.2010 р. на суму 2668,74 грн.

Умовами договору п.2.3 встановлено, що товар продається на умовах 100% передоплати. Проте в окремих випадках за усною домовленістю сторін можливе відстрочення платежу на термін, який зазначається у видатковій накладній при кожному відпуску товару.

Згідно умов договору по вказаним поставкам відстрочка платежу склала 7 днів. Останній строк оплати за автозапчастини сплив: по видатковій накладній №ТС-0010108 від 13.05.2010 р. - 20.05.2010 року, а по видатковим накладним №ТС-0009785 від 07.05.2010 р. та №ТС-0009801 від 07.05.2010 р. - 14.05.2010 р, проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов"язань по договору, оплата за отриманий товар здійснена не була.

Позивачем на адресу відповідача 06.07.2010 р. було направлено лист-вимогу №85 про сплату заборгованості в розмірі 4183,04 грн., що був ним отриманий 28.07.2010 р. (про що свідчить повідомлення про вручення), проте який відповідачем залишений без реагування.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 4183,04 грн.

Окрім того, позивачем, в судовому засіданні, в підтвердження наявності заборгованості відпповідача, було надано гарантійний лист про зобов"язання сплатити до 30.09.2010 р. заборгованість в сумі 4247,00, підписаний директором ПП "Гранд" Лозовим А.І. та скріплений печаткою.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 4183,04 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 300,11 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 300,11 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.2.3 договору укладеного між сторонами, де вказано, що процентна ставка пені за неоплату у вказаний термін, становить подвійну облікову ставку НБУ в останній день відстрочення платежу, тому є правомірно заявленою.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 52,25 грн. - 3% річних та 121,31 - інфляційних витрат, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 52,25 грн. - 3% річних та 121,31 - інфляційних витрат, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Приватного підприємства "Гранд" (вул.Драгоміра,б/н, с.Гибалівка, Шаргородський район, Вінницька область, 23507, код ЄДРПОУ 31870732) на користь Приватного підприємства "Трейдсервіс" (вул.Немирівське шосе,9/2, с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201, код ЄДРПОУ 30054626) 4183,04 грн. - основної суми боргу; 300,11 грн. - пені; 52,25 грн. - 3% річних; 121,31 - інфляційних витрат; 102- витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи, 2 - відповідачу