Рішення № 12609113, 09.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2010 р. Справа 9/198-10

за позовом: Приватного підприємства "Баядєра", код ЄДРПОУ 13491057 ( вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21011)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 )

про стягнення 1927,32 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Стукальська Г.М. - представник за довіреністю;

відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Баядєра" 1927, 32 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07 жовтня 2010 року порушено провадження у справі № 9/198-10 та призначено її до розгляду на 26.10.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 26.10.2010р. відповідача та відсутністю витребуваних доказів, розгляд справи ухвалою суду від 26.10.10р. відкладено на 09.11.2010р.

В судовому засіданні 09.11.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач особисто не з"явився, уповноваженого представника в судове засідання 09.11.10р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 26.10.2010 року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 07.10.2010року - АДРЕСА_1, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20282333 від 26.10.10р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 26.10.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/198-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.09.2009року між Приватним підприємством "Баядєра" (постачальник)та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № б/н.

Згідно умов договору (п. 1.1.) постачальник зобов"язується передати, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі-товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видатковій накладній.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

На виконання умов договору поставки № б/н від 01.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11228,58 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними № 281192 від 08.09.2009р. на суму 395.88 грн.;

- видатковими накладними № 283631 від 17.09.2009р. на суму 324.00 грн.;

- видатковими накладними № 285886 від 26.09.2009р. на суму 224.04 грн.;

- видатковими накладними № 287757 від 06.10.2009р. на суму 436.74 грн.;

- видатковими накладними № 289573 від 13.10.2009р. на суму 386.22 грн.;

- видатковими накладними № 293461 від 28.10.2009р. на суму 487.62 грн.;

- видатковими накладними № 297919 від 14.11.2009р. на суму 613.50 грн.;

- видатковими накладними № 301648 від 30.11.2009р. на суму 397.02 грн.;

- видатковими накладними № 305233 від 14.12.2009р. на суму 427.02 грн.;

- видатковими накладними № 314606 від 26.01.2010р. на суму 615.96 грн.;

- видатковими накладними № 306582 від 18.12.2009р. на суму 120,60 грн.;

- видатковими накладними № 281925 від 10.09.2009р. на суму 193.02 грн.;

- видатковими накладними № 284434 від 22.09.2009р. на суму 270.60 грн.;

- видатковими накладними № 287210 від 02.10.2009р. на суму 310.74 грн.;

- видатковими накладними № 288658 від 08.10.2009р. на суму 232.92 грн.;

- видатковими накладними № 290624 від 16.10.2009р. на суму 397.26 грн.;

- видатковими накладними № 296122 від 07.11.2009р. на суму 429.66 грн.;

- видатковими накладними № 299263 від 20.11.2009р. на суму 391.74 грн.;

- видатковими накладними № 303155 від 08.12.2009р. на суму 573.96 грн.;

- видатковими накладними № 308197 від 24.12.2009р. на суму 656.58 грн.;

- видатковими накладними № 316207 від 30.01.2010р. на суму 397.14 грн.;

- видатковими накладними № 287475 від 03.10.2009р. на суму 181.68 грн.;

- видатковими накладними № 287487 від 03.10.2009р. на суму 837.36 грн.;

- видатковими накладними № 317677 від 06.02.2010р. на суму 366.60 грн.;

- видатковими накладними № 318855 від 12.02.2010р. на суму 721.26 грн.;

- видатковими накладними № 320490 від 22.09.2010р. на суму 839.46 грн.;

Однак, відповідач провів часткову оплату з позивачем на загальну суму 9301,26 грн. (8268.12 грн + 1033.14 грн.), згідно з прибутковими касовими ордерами.(а.с. 37-59).

Разом з тим, товар згідно видаткових накладних від 03.10.2009р. № 287475 на суму 181.68 грн. та від 03.10.2009р. № 287487 на суму 837,36 грн. повернуто відповідачем позивачу. Також 21.12.2009р. по видатковій накладній № 306582 від 18.12.2009р. на суму 120.60 грн., позивачу повернуто товару у розмірі 14.10 грн. В результаті чого залишок поставленого товару по вказаній накладній становить 106.50 грн. Тому, вартість товару повернутого відповідачем на користь ПП "Баядєра" становить 1033.14 грн.

Таким чином, станом на 09.09.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1927, 32 грн., відповідно до видаткових накладних № 317677 від 06.02.2010р. у сумі 366.60 грн., № 318855 від 12.02.2010р. у сумі 721.26 грн.; № 320490 від 22.02.2010р. у сумі 839.46 грн.(а.с 13-15).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.1. договору відповідач мав розрахуватися за поставлений товар протягом 14 календаних днів з дати поставки кожної партії товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 1927,32 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст.4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд.-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "Баядєра", код ЄДРПОУ 13491057 ( юр.адреса: вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька обл., 84601; адреса для листування: вул. 600 річчя, 17, м. Вінниця, 21011, п/р 26001050225010 у ВОФ АКБ "Уксоцбанк", МФО 302010) 1927,32 грн. - основного боргу, 102 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 листопада 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)