Рішення № 126089330, 25.03.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

25.03.2025

Справа № 482/1686/24

Номер провадження 2/482/6/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2025 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., представника позивача Дяченка В.Є., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 36127,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652, та 17.02.2020 року отримано кредит згідно Заявки-анкети на отримання кредиту, на умовах Пропозиції (оферти) надання 3 траншу кредиту, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов договору.

Пропозиція (оферта) на отримання третього траншу згідно заявки-анкети №2628567946 від 17.02.2020 року в рамках договору про надання позики № 0687838652 від 06.10.2019 року підписана позичальником 17.02.2020 року електронним цифровим підписом.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти.

Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі Правилами надання грошових коштів у позику, та йому надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору кредиту.

14 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, що укладений із ОСОБА_2

10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, що укладений з відповідачем.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим станом на 21.07.2024 року у відповідача обліковується прострочена заборгованість в розмірі 53 556,75 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 50 556,75 грн.

Проте враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності товариство вважає за необхідне стягнути заборгованість у розмірі 36 127,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 127,00 грн.

Позивач просив стягнути із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652 від 06.10.2019 року в сумі 36 127,00 грн., судовий збір - 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу - 13 000,00 грн.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.08.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем завищено вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих після закінчення дії договору. Крім того, просив відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу, через завищення вартості правової допомоги.

13.09.2024 року представник позивача надіслала до суду письмові пояснення та просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

23.09.2024 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній просив у задоволенні позову відмовити частково, вказавши про не вірне нарахування позивачем відсотків та просив врахувати, що з 04.06.2021 року відповідач знаходиться на військовій службі у ЗСУ, підтвердивши даний факт копією військового квитка відповідача.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 03.10.2024 року представник позивача просив задоволити позов у повному обсязі, вказавши при цьому, що на момент укладення кредитного договору, відповідач не був військовослужбовцем.

Представник відповідача, у додаткових поясненнях у справі, сформованих в системі Електронний суд 05.10.2024 року, навів судову практику щодо відсутності правових підстав для нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.

У судовому засіданні 17.03.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позові та у додаткових поясненнях.

Представник відповідача, у судовому засіданні 17.03.2025 року просив у задоволенні позову відмовити частково, з підстав, викладених у відзиві на позов та у додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

06 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652, за умовами якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MONEYBOOM», а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами.

За пунктами 1.2-1.5 цього договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем). Мета отримання кредиту - для власних потреб. Кредит надається без умови його забезпечення. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000,00 грн.

Пунктом 1.6 цього договору передбачено, що в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) 20 000,00 грн, максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку (траншем) заборгованості 1,75 %.

Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Пунктом 1.9 передбачено, що дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строк дії договору.

За пунктами 1.10.2, 1.14 максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75%.

Пунктом 1.11 передбачено, що за продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем) позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

Згідно пункту 1.15 розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Пунктом 3.3. передбачено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі прострочених, та сплати пені (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги товариства про її сплату), на відповідний рахунок товариства.

Відповідно до пункту 7.6. підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір підписано ОСОБА_2 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором6d2j4u, він містить його паспортні дані, адресу, РНОКПП.

17.02.2020 року ОСОБА_2 підписав заявку-анкету на отримання кредиту, в якій викладені такі умови: сума кредиту - 3000,00 грн, термін кредиту - 30 днів, реквізити банківської картки НОМЕР_1 , ID НОМЕР_2 , підпис НОМЕР_3 .

17.02.2020 року ОСОБА_2 електронним підписом 6w0u5f також підписав пропозицію надання 3 траншу кредиту та акцепт оферти на отримання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628567946 від 17 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652 від 19.10.2019 року, за умовами яких розмір кредиту (траншу) 3 000,00 грн; строк користування кредитом (траншем) - 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652 від 19.10.2019 рок - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка - 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 1 575 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 638,75%.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», клієнт ОСОБА_2 , з яким укладено договір № 0687838652 від 19.10.2019 року ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», акцепт договору позичальником одноразовим ідентифікатором 6w0u5f, час відправки ідентифікатора позичальнику 17.02.2020 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380687838652.

Також матеріали справи містять квитанцію за сплату № 48958876 від 17.02.2020 року товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів «iPay.ua»), відповідно до якої 17.02.2020 року о 22:12 був здійснений переказ коштів, номер операції 48958876 на суму 3 000,00 грн з призначенням «зарахування на картку НОМЕР_4 ).

Окрім того, факт укладення кредитного договору та отримання траншу в розмірі 3000,00 грн. не заперечується представником відповідача.

14 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників.

Оплата за даним договором факторингу здійснена у відповідності до платіжного доручення від 14.07.2021 року.

З реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/2021 від 14 липня 2021 року вбачається, що, зокрема, відступлено право вимоги за договором позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, який укладено із ОСОБА_2 , дата закінчення договору 18.03.2020 року, сума виданого кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за процентами 26 984,25 грн, загальна сума заборгованості за кредитом 29984,25 грн.

Зі складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» розрахунку заборгованості за договором № 0687838652 від 06.10.2019 року вбачається, що станом на 14 липня 2021 року (дата продажу права вимоги) заборгованість ОСОБА_2 складала: 3000,00 грн за тілом кредиту, 26 984,25 грн за процентами. При цьому, 08 червня 2021 року погашено процентів на суму 0,75 грн.

У подальшому 10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, що укладений з відповідачем.

З реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року вбачається, що відступлено право вимоги за договором позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, що укладений з ОСОБА_2 , сума заборгованості за основним зобов`язанням - 3 000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 50 556,75 грн, загальна сума заборгованості - 53 556,75 грн.

З розрахунку, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», вбачається, що станом на дату початку розрахунку (14 липня 2021 року) заборгованість ОСОБА_2 складала: 3000,00 грн за тілом кредиту, 26 984,25 грн за процентами. За період з 14 липня 2021 року по 05 жовтня 2022 року нараховано 23 572,50 грн процентів за ставкою 1,75% на день. Отже, загалом заборгованість ОСОБА_2 склала: 3000,00 грн за тілом кредиту, 26 984,25 грн за процентами на дату відступлення права вимоги, 23 572,50 грн нараховані проценти, а всього 53 556,75 грн.

Разом з тим, товариство просить стягнути заборгованість у розмірі 36 127,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 127,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З договору надання позики № 0687838652 від 06.10.2019 року, заявки-анкети на отримання кредиту, пропозиції та акцепту оферти щодо надання 3 траншу кредиту від 17.02.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 вбачається,що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК Україниміж сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки договір укладено за допомогоюінформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_2 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу доінформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договірне був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже,відповідач уклав ізТОВ «Інфінанс»електронний договір та підписав такий у порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію»(електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Окрім того, як уже зазначалося вище, факт укладення кредитного договору та отримання траншу в розмірі 3000,00 грн. не заперечується представником відповідача.

Відступлення (продаж) прав вимоги за договором № 0687838652 від 06.10.2019 року не суперечить статті 514 ЦК України.

Оскільки вказана сума тіла кредиту ОСОБА_2 не повернута ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

В той же час суд не погоджується з розміром суми, яка підлягає стягненню, наданої позивачем в частині розрахунку суми боргу за відсотками за користування кредитом з таких підстав.

Як вбачається зі змісту договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652 від 06.10.2019 року, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках №1 та № 2 до договору при наданні першого траншу кредиту, та додатках № 3 та № 4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору, зокрема додатків № 3 і № 4 при наданні другого та наступних траншів (п.1.2 договору).

За змістом пунктів 1.6., 1.15, 3.1.1 договору також передбачено, що конкретні умови надання траншу кредиту, зокрема, його розмір, процентна ставка, строк користування, визначаються сторонами у додатках до договору та заявці-анкеті.

Водночас, будь-яких додатків до договору, зокрема № 3 чи № 4, позивачем до суду не надано.

Відповідно до п.1.6 договору сторони погодили, що максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 20 000,00 грн, максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %.

Водночас, у пропозиції надання 3 траншу кредиту та акцепті оферти від 17.02.2020 року, які підписані відповідачем як позичальником, сторонами визначені конкретні умови отримання цього траншу в межах основного договору, де вказано про строк кредитування 30 днів, відсоткову ставку 1,75% на день.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, № 912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, № 910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи наведене, оскільки заявкою-анкетою, пропозицією та акцептом оферти на отримання 3 траншу кредиту від 17.02.2020 року визначено конкретні умови надання траншу, його розмір; процентну ставку, в такому ж розмірі що і в основному договорі, строк користування траншем, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування в межах окремого траншу суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання товариства на те, що умовами договору передбачено, що право користування кредитом становить 36 місяців, а також передбачено сплату відсотків протягом усього строку користування кредитними коштами, суд відхиляє з огляду на таке.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту кредитного договору та відповідно до умов надання окремого траншу кредиту автоматичної пролонгації надання траншу кредиту умовами договору не передбачено, це можливо виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і простроченим (пункт 3.3 договору).

ОСОБА_2 не виконав зобов`язання з повернення чергового траншу та відсотків за користування траншем, що нараховані протягом визначеного строку користування траншем (30 днів). З огляду на те, що продовження строку користування траншем не відбулося, оскільки не було виконано умови про погашення відсотків, то відповідно з 31 дня заборгованість вважається простроченою, і кредитодавець втратив право нараховувати зазначені відсотки за користування кредитом.

36 календарних місяців це загальний строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0687838652 від 06.10.2019 року, тобто строк, упродовж якого позичальник може отримувати кошти із визначеного сторонами ліміту кредиту 20000,00 грн окремими траншами, з укладенням при цьому додатків до договору та із визначенням по кожному траншу строку користування ним, який є окремим від загального строку договору.

Узгоджений умовами договору 30-денний строк користування 3 траншем кредиту (строк кредитування) сторони не змінювали.

При цьому, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 33 127,00 грн., ТОВ «Коллект Центр» вказало, що ця сума є заборгованістю на дату відступлення прав вимоги. Проте судом встановлено, що зі складеного ТОВ «Інфінанс» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 14 липня 2021 року (дата продажу права вимоги) заборгованість ОСОБА_2 за процентами складала 26 984,25 грн. Наступним кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано ще відсотки у розмірі 23 572,50 грн. Однак суми в розмірі 33 127,00 грн., заявленої позивачем, у розрахунках, що містяться у матеріалах справи, немає.

На запитання суду щодо зазначення періоду за який нарахована така сума відсотків, представник позивача не зміг надати інформації.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками.

Відтак, надані позивачем докази (розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників до договорів) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у вищевказаній сумі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що із ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн та за процентами за користування кредитними коштами за 30 днів, виходячи із відсоткової ставки - 1,75% за один день, тобто 1574,25 грн (3000,00 грн х 1,75% х 30 днів 0,75 грн, що зараховані як погашення 08 червня 2021 року), а загалом 4574,25 грн.

У решті вимог за цим договором слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору № 07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», копію платіжної інструкції № 0446790000 від 12.07.2024 року про оплату ТОВ «Коллект Центр» послуг адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» згідно договору № 07-06/2024 від 07.06.2024 року, копію заявки на надання юридичної допомоги № 970 від 01.07.2024 року, копію витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 року.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, на 12,7%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 384,56 грн. (3028,00 х 12,7%) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1651,00 грн. (13 000,00 х 12,7%), понесені позивачем, підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст. ст.10,12,81,141,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44276926) заборгованість за договором №0687838652 від 06.10.2019 року в розмірі 4574,25 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири гривні 25 копійок) грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1574,25 грн. заборгованості за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44276926) 384,56 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1651,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.М. Кічула