Рішення № 126089217, 20.03.2025, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/260/25 Пров. №2/478/178/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2025 смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 10440,00 грн., судового збору у розмірі 2422,40 та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн.

Позовна заява обгрунтована тим, що 24 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» (далі ТОВ «ЗАЙМЕР») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184994 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Станом на 04.12.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10440,00 грн та складається з 2000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою (тілом) кредиту, 8440,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 24 березня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту № 184994.

Згідно п. 1.1 договору про надання фінансового кредиту (далі - договір) Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума виданого кредиту 2000,00 грн. строком на 30 днів: до 22.04.2021 року (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5 договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Згідно п. 1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п. 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3 кредитного договору встановлено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Відповідно до п. 3.4., п.п. 3.4.2. договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, встановленому договором.

Згідно з п. 4.3 у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку (ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Додатком № 1 до договору додано графік розрахунків.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором та розрахунку заборгованості, станом на 04 грудня 2024 року (фактично на 28 жовтня 2021 року) загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10440,00 грн та складається з 2000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 8440,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 10 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у сумі 2000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , номер транзакції 31657-82059-40794, код авторизації 347612 Емітент платіжної картки PRIVAT BANK.

Згідно довідки про ідентифікацію договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор: АV7500, дата відправки ідентифікатора позичальнику 24.03.2021 року за вказаним відповідачем номером телефону НОМЕР_2 .

Отже, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом позову, в установленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 10440,00 грн. яка складається з 2000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою (тілом) кредиту, 8440,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

На адресу відповідача позивачем була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 184994 від 24.03.2021 року, проте станом на дату звернення з позовною заявою до суду зазначена вимога була залишена відповідачкою без виконання. На підтвердження до позовної заяви додано список згрупованих поштових відправлень про надіслання вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 18.02.2025 року на адресу відповідача.

Доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки за кредитним договором № 184994від 24.03.2021 року та доводили б повне виконання боржником кредитних зобов`язань відповідачем суду не надано.

Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулюють кредитні правовідносини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено матеріалами справи Договір про надання фінансового кредиту № 184994 від 24 березня 2021 року укладено між сторонами в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (AV7500).

Установивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір не був би укладений сторонами, суд доходить висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним Договором. Отже, у суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 було перераховано визначену умовами договору позику, що підтверджується вищенаведеними доказами, та не спростовано відповідачем, яка будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляла. Відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості за кредитом на спростування розрахунку позивача.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень ст. ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Доказів виконання обов`язку попередньому кредитору, зокрема і після надходження справи до суду, відповідач не надав.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд вважає, що позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, було надано достатні та допустимі докази щодо перерахування відповідачеві кредитних коштів на картковий рахунок, що був зазначений особисто нею у Договорі про надання фінансового кредиту № 184994 від 24 березня 2021 року.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним Договором про надання фінансового кредиту № 184994 від 24.03.2021 року за період з 24.03.2021 року по 04.12.2024 року, становить 10440,00 грн., яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 2000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 8440,00 грн.

Договором про надання фінансового кредиту № № 184994 від 24 березня 2021 року (п. 1.2. Договору) визначено строк повернення кредиту - 30 днів з моменту його отримання (до 22.04.2021 року), а також порядок сплати процентів за користування кредитом протягом вказаного періоду.

У разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення кредиту та процентів в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку (ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів, 90 календарних днів, що передбачено п. 4.3 Договору.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 184994 від 24 березня 2021 року, яка за період часу з 24.03.2021 року по 04.12.2024 року, становить 10440,00 грн., яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 2000,00 грн, та заборгованості за нарахованими відсотками - 8440,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; копію додаткової угоди за № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року та орієнтовний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правової допомоги за позовом ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» щодо стягнення кредитної заборгованості, наведений у позовній заяві, на загальну суму 10500 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що заявлена позовна вимога щодо стягнення кредитної заборгованості становить 10440 грн., що дорівнює заявленим витратам на правову допомогу - 1055 грн. з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу 10500 грн. не є спів мірною.

Враховуючі викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки ані позивачем, ані представником позивача не долучено до матеріалів справи Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) а також відповідних доказів (відповідні квитанції) про сплату за послуги надання правової допомоги (гонорару).

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 35035 від 10 лютого 2025 року. .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 184994 від 24 березня 2021 року у розмірі 10440 (десять тисяч чотириста сорок) грн., яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000 (дві тисячі) грн; заборгованості за простроченими відсотками - 8440 (вісім тисяч чотириста сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на правову допомогу, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Повний текст рішення складено 20.03.2025 року.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місце знаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. № 82, офіс 7, Код ЄДРПОУ 3295813574.

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: Х.В. Іщенко