Вирок № 126088869, 24.03.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/22473/24

Провадження №1-кп/127/652/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2024 за № 12024020030000185, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Заміхів Новоушицького району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиноютретьою статті309Кримінального кодексуУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог статей 7, 12, 17, 25 Закону України « Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за невстановлених обставин, у невстановлений час та місці, але не пізніше 10.04.2024, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежений, канабіс та психотропну речовину, обіг якої обмежений, - амфетамін, які в подальшому незаконно зберігав при собі без мети збуту.

Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, 10.04.2024 близько 12:00 год., рухаючись на автомобілі Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 по перехрестю вулиці Юзвинської та провулку Міжнародного у місті Вінниці, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі УПП у Вінницькій області) з метою перевірки відповідно до статей 32, 34, 35 Закону України «Про Національну поліцію». У подальшому, працівники патрульної поліції повідомили ОСОБА_5 про необхідність покинути транспортний засіб для проведення поверхневої перевірки відповідно до статті 34 Закону України «Про Національну поліцію». Під час проведення поверхневої перевірки зазначеного транспортного засобу ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його злочинні дії, спрямовані на зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин будуть викриті, маючи на меті уникнення від кримінальної відповідальності, дістав із заднього сидіння білий поліетиленовий пакет, всередині якого знаходився наркотичний засіб та психотропна речовина, тримаючи його в руках, почав бігти через проїжджу частину у напрямку поля, де згодом викинув пакет на землю.

У ході проведення огляду місця події 10.04.2024 у період часу з 17:40 год. по 17:58 год. на ділянці території відкритої місцевості поблизу перехрестя вулиці Юзвинської та провулку Міжнародного було виявлено та вилучено білий поліетиленовий пакет, всередині якого заходились: електронний прилад, ззовні схожий на ваги, поліетиленовий пакет синьо-зеленого кольору, всередині якого був наявний прозорий пластиковий контейнер з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, полімерний прозорий пакет із zip-застібкою із вмістом білої порошкоподібної речовини та фрагмент фольги.

Вилучена речовина є наркотичним засобом - канабісом, масою (у перерахуванні на висушену речовину) 14,91 г.

У речовині, масою 75,0274 г, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежений, - амфетамін, масою 31,5640 г, а також пірацетам та цинаризин, які до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не відносяться.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та надав суду чіткі й послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому діяння, які узгоджуються з відомостями, зазначеними в обвинувальному акті (зі змінами). Зокрема, повідомив суду, що він придбав в Інтернеті заборонені речовини, а саме канабіс та амфетамін для власного вживання, забрав в обумовленому місці закладку, після чого видалив всю інформацію зі свого мобільного телефона. Придбав велику кількість, оскільки йому запропонували акційну ціну.

По дорозі додому його зупинили працівники патрульної поліції та вирішили провести поверхневий огляд. Він запанікував, схопив пакунок та почав тікати в бік поля. Поліцейський почав його наздоганяти, тому він викинув пакунок подалі від себе.

До його зупинки він встиг вжити придбані речовини, аби перевірити їхню якість.

Про вчинене він щиро шкодує, зробив належні для себе висновки та пройшов лікування від наркоманії.

На цей час він не вживає наркотичні речовини та відвідує психолога.

Допит обвинуваченого відбувся в судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Під час зазначеного допиту обвинувачений надав суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому діяння, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.

Відповідно до частини третьої статті 26 КПК на підставі заявлених сторонами кримінального провадження клопотань, суд дослідив й інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, а саме:

-протокол затримання від 10.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_5 10.04.2024 о 12:35 год. був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 Кримінального кодексу України (далі КК); під час затримання у ОСОБА_5 виявлений та вилучений мобільний телефон марки «Apple» в чохлі чорного кольору та ключ від автомобіля;

-протокол огляду від 10.04.2024, згідно з яким оглянута частина території на відкритій місцевості, що знаходиться неподалік перехрестя вулиці Юзвинська провулку Міжнародний в м. Вінниці; біля паркану коричневого кольору виявлений та вилучений білий поліетиленовий пакет, всередині якого знаходились електронний пристрій, схожий на ваги, поліетиленовий пакет синьо-зеленого кольору, в якому містилося пластикове відро з прозорим пакетом із зіп-застібкою з порошкоподібною речовиною білого кольору, фрагмент фольги та речовина рослинного походження зеленого кольору; під час огляду також було зроблено змиви;

-протокол огляду від 10.04.2024, відповідно до якого здійснений огляд автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 , який у подальшому був вилучений;

-протокол обшуку від 10.04.2024, згідно з яким проведений обшук у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлена та вилучена коробка з-під сірників із зернами невідомого походження;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/6951-НЗПРАП від 11.04.2024, згідно з яким надана на експертизу речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою 14,91 (у перерахунку на висушену речовину);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.05.2024, згідно з яким старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у період часу з 09:00 год. до 09:30 год. у приміщенні УПП у Вінницькій області за адресою: вул. Ботанічна, 23 в м. Вінниці ознайомилась та вилучила відеозаписи з нагрудних камер поліцейських;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7423-НЗПРАП від 13.05.2024, відповідно до якого в наданій на експертизу речовині, масою 75,0274 г, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежений, - амфетамін, масою 31,5640 г, а також пірацетам та цинаризин, які до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не відносяться;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7422-НЗПРАП від 24.04.2024, згідно з яким надане на експертизу насіння є дозрілим насінням рослини роду Коноплі, яке до наркотичних засобів не відноситься; маса насіння становить 0,95 г;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7424-НЗПРАП від 27.05.2024, відповідно до якого в нашаруванні речовини білого кольору, яке знаходилось на поверхнях електронних ваг, виявлено тетрагідроканабінол, канабінол, які є характерними канабіноїдами для наркотичних засобів, отриманих з рослин роду Коноплі; також в нашаруванні виявлено пірацетам та цинаризин, які до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не відносяться;

-протокол огляду від 21.05.2024, згідно з яким старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у період часу з 09:00 год. до 11:00 год. здійснила огляд відеозаписів з нагрудних камер поліцейських (вилучених у порядку тимчасового доступу в УПП у Вінницькій області) на яких зафіксована спроба втечі ОСОБА_5 від працівників поліції з поліетиленовим пакетом, який знаходився у машині, на якій він пересувався;

-протокол огляду від 21.05.2024, відповідно до якого старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у період часу з 12:00 год. до 13:00 год. здійснила огляд відеозаписів з нагрудних камер поліцейських (вилучених у порядку тимчасового доступу в УПП у Вінницькій області) на яких зафіксована спроба втечі ОСОБА_5 від працівників поліції з поліетиленовим пакетом, який знаходився у машині, на якій він пересувався;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.06.2024, згідно з яким старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у період часу з 09:00 год. до 09:30 год. у приміщенні лікарні ім Ющенка за адресою: вул. Пирогова, 109 в м. Вінниці ознайомилась та вилучила медичну документацію ОСОБА_5 ;

-протокол огляду від 27.06.2024 від 27.06.2024, згідно з яким старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у період часу з 09:00 год. до 09:30 год. здійснила огляд диску з файлами виявленими на мобільному телефоні «іPhone X», який належить ОСОБА_5 ;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7415-БД від 18.07.2024, відповідно до якого на поверхні наданого на дослідження пластикового відра (об?єкти №№ 1, 2, 3) виявлені клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні пластикового відра (об?єкти №№ 1, 2, 3). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні пластикового відра (об?єкти №№ 1, 2, 3) збігаються між собою та з ДНК-профілем зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_5 (об?єкт № 1 висновку експерта від 03.07.2024 № CE-19/102-24/7417-БД). Ймовірність походження даних ДНК-профілів від ОСОБА_5 (об?єкт № 1 у висновку експерта від 03.07.2024 № CE-19/102-24/7417-БД) становить не менше ніж 99,999 %;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7419-БД від 19.07.2024, згідно з яким на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги (об?єкти №№ 1, 2) виявлені клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги (об?єкт № 1) та генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги (об?єкт № 2), які є змішаними, належать більше ніж двом особам та є непридатними для подальшої ідентифікації. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги (об?єкт № 1) є змішаними, належать більше ніж двом особам та придатні для подальшої генетичної ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. При цьому встановлено, що ДНК-профіль особи, генетичні ознаки якої домінують в суміші генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги (об?єкт № 1) збігаються з ДНК-профілем зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об?єкт № 1 у висновку експерта від 03.07.2024 № CE-19/102-24/7417-БД);

-висновок експерта№ СЕ-19/102-24/7416-БДвід 18.07.2024,відповідно доякого на поверхні наданого на дослідження білого поліетиленового пакету (об?єкти №№ 1, 2, 3) виявлені клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження білого поліетиленового пакету (об`єкти №№ 1, 2, 3). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження білого поліетиленового пакету (об?єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об?єкт № 1 у висновку експерта від 03.07.2024 № CE-19/102-24/7417-БД). Ймовірність походження сліду від ОСОБА_5 становить не менше ніж 99,999 %. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження білого поліетиленового пакету (об?єкти №№ 1, 3) є змішаними, належать більше ніж двом особам та є придатними для подальшої генетичної ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. При цьому встановлено, що генетичні ознаки особи, яка домінує в змішаних генетичних ознаках клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження білого поліетиленового пакету (об?єкти №№ 1, 3) збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_5 ;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7418-БД від 19.07.2024, згідно з яким на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкти №№ 1, 2) виявлені клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкт № 2) та генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкт № 1), які є змішаними, належать більше ніж двом невстановленим особам та є непридатними для подальшої генетичної ідентифікації. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкт № 2) є змішаними, належать більше ніж одній особ, та є придатними для подальшої генетичної ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. При цьому встановлено, що генетичні ознаки особи, яка домінує в змішаних генетичних ознаках клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об?єкт № 1 у висновку експерта від 03.07.2024 № СЕ-19/102-24/7417-БД). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні наданого на дослідження фрагмента фольги (об?єкт № 1) є змішаними, належать більше ніж двом невстановленим особам та є непридатними для подальшої генетичної ідентифікації;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/7417-БД від 03.07.2024, відповідно до якого у результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об?єкт № 1). На змиві із поверхні поліетиленового прозорого пакету із zip-застібкою із вмістом білої порошкоподібної речовини (об?єкт № 2), виявлені клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві із поверхні поліетиленового прозорого пакету із zip-застібкою із вмістом білої порошкоподібної речовини (об?єкт № 2). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві із поверхні поліетиленового прозорого пакету із zip -застібкою із вмістом білої порошкоподібної речовини (об?єкт № 2) збігаються з ДНК-профілем зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об`єкт № 1). Ймовірність походження сліду від ОСОБА_5 (об?єкт № 1) становить не менше ніж 99,999 %.

Аналізуючи показання обвинуваченого, надані суду стороною обвинувачення докази, суд дійшов до такого висновку.

У судовому засіданні суд встановив, що 10.04.2024 до Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від працівників УПП у Вінницькій області про те, що ними був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , який під час проведення поверхневої перевірки дістав із заднього сидіння поліетиленовий пакет та почав тікати з ним у бік поля, де у подальшому його викинув.

Надалі, під час проведення огляду місця події на відкритій місцевості, що знаходиться неподалік перехрестя вулиці Юзвинська провулку Міжнародний в м. Вінниці, біля паркану коричневого кольору був виявлений та вилучений білий поліетиленовий пакет, всередині якого знаходились, зокрема пластикове відро з прозорим пакетом із зіп-застібкою з порошкоподібною речовиною білого кольору та речовина рослинного походження зеленого кольору.

За результатами проведення криміналістичних досліджень встановлено, що вилучена речовина рослинного походження є наркотичним засобом, канабісом, масою 14,91 (у перерахунку на висушену речовину), натомість у вилученій порошкоподібній речовині, масою 75,0274 г, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежений, - амфетамін, масою 31,5640 г.

ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначених обставин не заперечував, повідомивши, що вилучені під час досудового розслідування речовини дійсно належать йому, та що він зберігав їх без мети збуту для власного вживання. Суд також бере до уваги, що обвинувачений не заперечував тієї обставини, що вилучені у нього речовини є психотропною речовиною та наркотичним засобом, а також не заперечував їх хімічного складу та маси, які встановлені в ході досудового розслідування на підставі висновків відповідних експертних досліджень (висновків експертів).

Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 прокурор надала суду ряд протоколів огляду, відповідно до яких був здійснений огляд відеозаписів з нагрудних камер поліцейських (вилучених у порядку тимчасового доступу в УПП у Вінницькій області). Зазначені відеозаписи були предметом дослідження під час судового розгляду. На оглянутих судом відеозаписах зафіксований момент спроби втечі ОСОБА_5 від працівників поліції з поліетиленовим пакетом, який у подальшому був вилучений в ході огляду місця події.

Належність вилучених на місці події речовин саме ОСОБА_5 окрім його зізнавальних показань та вже наведених доказів також підтверджується висновками судових біологічних експертиз (№ СЕ-19/102-24/7415-БД від 18.07.2024, № СЕ-19/102-24/7419-БД від 19.07.2024, № СЕ-19/102-24/7416-БД від 18.07.2024, № СЕ-19/102-24/7418-БД від 19.07.2024, СЕ-19/102-24/7417-БД від 03.07.2024), відповідно до яких були проведені молекулярно-генетичні дослідження та встановлено наявність клітин з ядрами на пластиковому відрі, на поверхні приладу, зовні схожого на електронні ваги, на поверхні білого поліетиленового пакету, на фрагменті фольги, які збігаються з ДНК-профілем зразка букального епітелію ОСОБА_5 . При цьому ймовірність походження зазначених ДНК-профілів від ОСОБА_5 становить не менше ніж 99,999 %.

Суд також вважає слушним зауважити, що сторона обвинувачення у судовому засіданні після надання ОСОБА_5 показань відмовилась від допиту свідків, і така відмова була прийнята судом. При цьому сторона захисту не наполягала на допиті свідків, посилаючись на те, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи та не ставить під сумнів допустимість досліджених доказів.

Саме тому, суд дійшов до висновку, що в судовому засіданні підтверджений факт незаконного придбання та зберігання ОСОБА_5 наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту.

Вирішуючи питання щодо кримінально-правової кваліфікації діяння ОСОБА_5 , суд враховує, що відповідно до відомостей, викладених у таблиці ІІ «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 за № 188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за № 513/4734, вилучена у ОСОБА_5 психотропна речовина масою 31,5640 г становить особливо великий розмір.

Також суд враховує роз`яснення, надані в абзаці одинадцятого пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», згідно з якими злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 Кримінального кодексу України (далі КК), визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

При цьому суд вважає слушним наголосити, що відповідно до приписів статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_5 охоплюються складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 309 КК, за ознаками незаконного придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд (далі ВС) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже суд зазначив вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як зазначив ВС, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання», як зауважив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

У судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий злочин, винуватість у вчиненні якого визнав, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин його вчинення, при цьому у вчиненому розкаявся. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання скарг на останнього не надходило, має на утриманні неповнолітню дитину, а також батьків похилого віку, які є інвалідами.

Обвинувачений на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на цей час не перебуває, разом з тим у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 340 від 17.06.2024 в теперішній час виявляє психічний розлад у вигляді розладів психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, синдром залежності (F19.2), може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_5 на хронічний алкоголізм не страждає та не потребує відповідного лікування, однак страждає на наркоманію розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, синдром залежності (F19.2) та потребує відповідного лікування на загальних підставах. Суд при цьому бере до уваги те, що у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 добровільно пройшов курс стаціонарного лікування від наркотичної залежності.

Виступаючи із промовою в судових дебатах, захисник обвинуваченого послався на наявність в діях ОСОБА_5 такої обставини, що пом`якшує його покарання, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

У зв`язку із вказаною позицією сторони захисту, суд вважає за доцільне зазначити таке.

У своїй постанова від 07.04.2021 у справі № 263/15605/17 ВС зазначив, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, у постанові від 16.12.2021 (справа № 346/4094/20) ВС зауважив, що активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Це може бути повідомлення про всі відомі епізоди, обставини злочинного діяння, свідків, потерпілих, викриття інших співучасників кримінального правопорушення. Мінімальні вимоги, яким має відповідати позитивна посткримінальна поведінка у виді активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, полягають у добровільній дачі правдивих і повних свідчень про всі відомі особі обставини злочинного діяння. Активність сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає, що дії особи повинні мати високу інтенсивність, ефективність та значну процесуальну цінність. Визначення ступеня активності залежить від обставин конкретного кримінального провадження.

Зазначаючи про наявність в діях обвинуваченого ознак активного розкриттю кримінального правопорушення, захисник здійснив посилання на те, що ОСОБА_5 виявив бажання викрити осіб, які здійснили йому продаж наркотичних засобів та психотропних речовин. Разом з тим, такі доводи сторони захисту суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачений звернувся до правоохоронних органів з метою викриття осіб, які розповсюджують заборонені речовини на території області, суду надано не було.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 надав зізнавальні покази лише після зміни прокурором обвинувачення.

Зважаючи на наведені вище висновки ВС, суд дійшов до переконання, що повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому діяння та надання суду зізнавальних показів, не свідчить про наявність в його діях ознак активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Саме тому, доводи сторони захисту щодо наявності в діях ОСОБА_5 ознак активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення суд оцінює критично.

Отже, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого обставин, що обтяжують його покарання, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 21 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. При цьому, згідно з пунктом 13 частини першої статті 67 КК вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, при призначенні покарання визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій статті 67 КК обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

З-поміж інших доказів сторона обвинувачення надала суду довідку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» № 263 від 18.04.2024, відповідно до якої медичним оглядом, проведеним 10.04.2024 о 21:20 год., у ОСОБА_5 встановлено наркотичне сп`яніння внаслідок вживання канабісу та амфетаміну.

Захисник обвинуваченого в судових дебатах зауважив, що цю обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, слід виключити. Зокрема, як зазначив захисник, його підзахисний під час надання показань у судовому засіданні повідомив, що він спробував придбану психотропну речовину саме з метою перевірки її якості. Тому, на переконання захисника, перебування у стані наркотичного сп`яніння його підзахисного було не умовою, а наслідком вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння. Разом з тим, суд з такими доводами захисника погодитись не може. Зокрема, ОСОБА_5 пред`явлене обвинувачення, як у незаконному придбанні, так і незаконному зберіганні наркотичних засобів та психотропних речовин без мети їх збуту. За результатами судового розгляду суд встановив, що після придбання наркотичних та психотропних засобів ОСОБА_5 вжив частину придбаної ним психотропної речовини, після чого продовжив вчиняти діяння, яке охоплюється диспозицією закону про кримінальну відповідальність, зберігати придбану наркотичну та психотропну речовину.

Отже, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення в стані, викликаному вживанням наркотичних та інших одурманюючих засобів.

З огляду на викладене, аналізуючи надані суду матеріали, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, приписи статей 50, 65 КК, роз`яснення ВС, викладені у постанові від 17.04.2018, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо тривалості застосованого кримінального покарання (його міри), суд враховує таке.

Санкцією кримінального закону тривалість такого виду кримінального покарання як позбавлення волі визначена в межах від 5 до 8 років.

Захисник обвинуваченого, виступаючи з промовою у судових дебатах, прослав суд при визначенні ОСОБА_5 покарання застосувати до останнього положення статті 69 КК.

Враховуючи позицію сторони захисту, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до речення першого частини першої статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

ВС у постанові від 15.03.2018 (справа № 442/1887/16-к) звернув увагу на те, що застосування частини першої статті 69 КК можливе у випадку, коли пом`якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

У постанові від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18) ВС звернув увагу на те, що частина перша статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

ВС роз`яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Як вже суд зазначив вище, в судовому засіданні встановлена наявність лише однієї обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, що є недостатнім для застосування положень статті 69 КК. Також суд вважає, що конкретні обставини справи не свідчать про те, що призначення обвинуваченому покарання в межах санкції кримінального закону буде явно несправедливим. Крім того, встановлена обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого (щире каяття) жодним чином не впливає на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 діяння та, відповідно, не знижує ступінь тяжкості інкримінованих їй кримінальних правопорушень. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування при призначенні обвинуваченій покарання положень частини першої статті 69 КК.

Як суд зазначив вище, ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. У ході судового розгляду кримінального провадження належними, достатніми та допустимими доказами не доведено, що призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі на максимально дозволений санкцією кримінального закону строк не здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. Тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді позбавлення волі відсутні. Натомість, враховуючи обставини справи, думку сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 мінімально допустимий строк покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення його від відбування кримінального покарання з випробуванням суд приймає до уваги, висновки, викладені ВС в постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме відповідно до вимогстатті 75 ККякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вже зазначено судом, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд враховує обставини, зазначені вище, а саме те, що обвинувачений, хоча і вчинив умисний тяжкий злочин, однак винуватість у його вчиненні визнав, надав суду чіткі та послідовні показання щодо обставин його вчинення, при цьому у вчиненому розкаявся. Також під час допиту та виступу у судових дебатах ОСОБА_5 та його захисник просив суд вирішити питання щодо звернення частини, сплаченої за нього застави, в рахунок держави на потреби Збройних Сил України. Аналогічне клопотання надійшло на адресу суду від заставодавця.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 добровільно пройшов курс лікування від наркоманії.

З огляду на викладене, суд вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі відповідно до положень частини першої статті 75 КК.

Відповідно до частини четвертої статті 75 КК іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд враховує, що обвинувачений вчинив умисний злочин. Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає за доцільне з метою виконання приписів статей 50 та 65 КК та забезпечення виправлення обвинуваченого встановити йому максимально тривалий іспитовий строк.

Суд враховує, що частина перша статті 76 КК є імперативною нормою, якою передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Крім того, як вже суд зазначив вище, згідно з частиною другою статті 50 КК метою покарання визначено не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Тому з метою реалізації зазначеної мети суд вважає за доцільне покласти на обвинувачених додаткові обов`язки, передбачені кримінальним законом, зокрема пунктами 2 та 4 частини третьої статті 76 КК.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання.

Слід зауважити, що частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Тому, зважаючи на те, що судом прийняте рішення про доцільність звільнення обвинувачених від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, суд вважає, що іспитовий строк необхідно рахувати саме за правилами, встановленими частиною першою статті 165 КВК.

Разом зтим,суд враховуєприписи частинип`ятої статті 72 КК, відповідно до якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З наданих стороною обвинувачення доказів випливає, що ОСОБА_5 10.04.2024 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК та ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.04.2024 до останнього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави. Згідно з листом за підписом начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» ОСОБА_7 16.04.2024 був звільнений з-під варти під заставу. Тому відповідно до приписів частини п`ятої статті 72 КК строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 10.04.2024 по 16.04.2024 слід зарахувати до строку призначеного йому покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються також рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Як вже суд зазначив вище, з наданих стороною обвинувачення доказів виливає, що 12.04.2024 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 242240 грн., яка 16.04.2024 була сплачена ОСОБА_8 .

Згідно з частиною першою статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Слід зауважити, що реченням другим частини першої статті 182 КПК регламентовано, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Правові підстави для звернення застави у дохід держави визначені частиною восьмою статті 182 КПК, а саме у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки. У такому разі застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до частини одинадцятої статті 182 КПК застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Слід зауважити, що реченням другим частини одинадцятої статті 182 КПК визначено, що застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Заставодавець ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про перерахування частини внесеної за нього застави у сумі 50000 гривень на користь Збройних Сил України. Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник під час судових дебатів зазначену заяву підтримали та просили її задовольнити.

З огляду на викладене, враховуючи добровільну згоду заставодавця та обвинуваченого, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді застави після набрання вироком законної сили скасувати та перерахувати частину грошових коштів у сумі 50000 гривень, внесених в якості застави за ОСОБА_5 , на спеціальний рахунок Національного банку України на потреби Збройних Сил України для цілей оборони України.

Натомість іншу частину заставу у сумі 192240 гривень необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень статті 100 КПК.

Разом з тим, згідно з наданими представником сторони обвинувачення ухвалами слідчих суддів від 13.04.2024 та 15.04.2024 на речові докази у кримінальному провадженні, накладений арешт, який доцільно скасувати.

Згідно з частиною другою статті 124 КПК судові витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 309 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_5 до строку призначеного покарання строк його перебування під вартою з 10.04.2024 по 16.04.2024 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Згідно з частиною першою статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої та пунктів 2, 4 частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили - скасувати.

Частину застави в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій області ОСОБА_8 за ОСОБА_5 15.04.2024 на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.04.2024 (квитанції № 58074366), - перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України з такими реквізитами: Банк: Національний банк України МФО 300001 Рахунок № UA843000010000000047330992708 код ЄДРПОУ 00032106 отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України.

Частину заставив розмірі192240(стодев`яносто двітисячі двістісорок)гривень,яка булавнесена надепозитний рахунокТУ ДСАУкраїни уВінницькій області ОСОБА_8 за ОСОБА_5 15.04.2024 на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.04.2024 (код квитанції № 58074366), повернути ОСОБА_8 .

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Apple» в чохлі чорного кольору, який поміщений до спеціального пакету НПУ WAR 1186903 та переданий до камери речових доказів Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1 , який зберігається на території Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, та ключ від нього, який поміщений до спеціального пакету НПУ WAR 1186904 та переданий на зберігання до камери речових доказів Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- поліетиленовий пакет білого кольору, електронний прилад, схожий на ваги, речовину рослинного походження у поліетиленовому пакеті, прозорий поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, фрагмент фольги, змив, які поміщені до білих паперових конвертів, пластикове відро, яке поміщене до коричневого паперового конверту, коробку з-під сірників із зернами, яка поміщена до коричневого конверту, що передані на зберігання до камери речових доказів Відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- 2 DVD-диска, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на речові докази на підставі ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2024 та 15.04.2024, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 97240 (дев`яносто сім тисяч двісті сорок) гривень 04 (чотири) копійки витрат на залучення експертів.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: