Вирок № 126086600, 25.03.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8047/21

№ 1-кп/183/408/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши усудовому засіданнів залісуду кримінальнепровадження,внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №12021041350000727 від 01.11.2021 р. за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2021 року приблизно о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_4 знаходився поблизу буд. №29 по вул. Сучкова в м. Новомосковську Дніпропетровської області, разом з раніше йому знайомим ОСОБА_5 . В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_5 , шляхом обману.

Реалізуючи злочинний умисел направлений на заволодіння мобільним телефоном, 18 жовтня 2021 року приблизно о 10 годині 43 хвилини ОСОБА_4 , знаходячись поблизу буд. №29 по вул. Сучкова в м. Новомосковську Дніпропетровської області, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, а останній у свою чергу будучи впевненим у добросовісних намірах ОСОБА_4 , передав йому мобільний телефон марки «РОСО М3» жовтого кольору вартістю 4 410 гривень.

Після цього, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з чужим майном пішов, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4 410 гривень.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке кваліфікується як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст.349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст.66КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставиною, яка згідно зі ст.67КК України обтяжує покарання обвинуваченому є рецидив злочину.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дочку, працевлаштована, раніше судимий.

Призначаючи покаранняобвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої обставини, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком від 21.09.2021 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та йому призначене покарання у виді обмеження волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік.

Також обвинувачений ОСОБА_4 вироком від 24.03.2023 р. Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та йому призначене покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 ч. 1 п. 1 «б» КК України, ОСОБА_4 остаточно визначене покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, невідбутої частини покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2021, що складає два роки обмеження волі, у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

На підставі зі ст. 62 КК України, ОСОБА_4 замінене покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, тобто призначене остаточне покарання у виді одного року шести місяців тримання у дисциплінарному батальйоні.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вироком від 19.07.2023 р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та йому, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку три роки.

Також судом ухвалено, що вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2023 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням положень ст. ст. 62, 69, 71 КК України, до покарання у виді одного року шести місяців тримання у дисциплінарному батальйоні виконувати самостійно.

Судом встановлено, що інкримінований обвинуваченому у справі, що розглядається, злочин вчинений 18.10.2021 р., тобто в період іспитового строку, визначеному вироком від 21.09.2021 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. В подальшому покарання, яке призначене вироком від 21.09.2021 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було складене з покаранням, призначеним вироком від 24.03.2023 р. Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими встаттях 71,72цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими устатті 70цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті (ч. 5 ст. 71 КК України).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71, п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком у виді позбавлення волі слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 24.03.2023 р. Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв`язку з цим процесуальні витрати слід стягнути з обвинувачених на користь держави.

Запобіжний західстосовно обвинуваченогоне обиравсята підставдля йогообрання немає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71, п.п.«а» п.1ч.1ст.72 ККУкраїни за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком від 24.03.2023 р. Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з часу його добровільного з`явлення до установи виконання покарань для відбування покарання, або з часу його затримання в порядку виконання вироку.

Вирок від 19.07.2023 р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в частині призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 на корить держави витрати на проведення експертизи в сумі 342,22 грн. (триста сорок дві грн.. двадцять дві коп.).

Речові докази:

-сім карту, яка має напис « НОМЕР_1 » та коробку від мобільного телефону «РОСО М3», які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , залишити у останнього та вважати переданими за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1