Рішення № 126085668, 21.03.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

21 березня 2025 року Справа № 926/155/25Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М. за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/155/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1)

До відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Еско (58023, м.Чернівці, вул.Руська, 219-е)

Про стягнення заборгованості за типовим договором останньої надії в сумі 17222,73 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Кемінь В.В. представник (дов. №30/08-2024 від 30.08.2024р.)

Від відповідача: Роскрут В.В. адвокат (ордер СЕ №1104060 від 04.02.2025р.)

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom".

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Еско про стягнення заборгованості за типовим договором останньої надії в сумі 17222,73 грн, з яких: 3 % річних в розмірі 1565,70 грн та пеня в розмірі 15657,03 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України та ОСББ Еско укладено типовий договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії», у відповідності до якого позивач поставив природній газ відповідачу за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року на загальну суму 1649626,02 грн, за який проведено оплату поза межами строку, який визначено договором, у зв`язку із чим позивач нарахував 3% річних в сумі 1565,70 грн та пеню в сумі 15657,03 грн, які просить стягнути з відповідача.

17.01.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№155, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2025 року.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№209).

31.01.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№460), в якому не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що ціна за поставку природнього газу за період з 2023 року по 2024 рік не відповідає гарантованій ціні природнього газу як для побутового споживача, а тому просить відмовити у завдоволенні позовних вимог.

06.02.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№565), в якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що відповідач погодився з цінами постачальника «останньої надії» та зі статусом непобутового споживача, і як наслідок оплатив вартість поставленого газу в повному обсязі за період з листопада по грудень 2023 року.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року відкладено судове засідання на 03.03.2025 року.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСББ Еско про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/3342/24 (вх.№665 від 26.02.2025р.) та відкладено судове засідання на 21.03.2025 року.

У судовому засіданні 21.03.2025 року представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року №880 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначена постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу": - оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); - споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до положень п.2 гл.5 роздл.4 Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з листопада по грудень 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 роздл.4 Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 гл.3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).

Таким чином, позивач як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до листа оператора ГТС від 12.09.2024 року №ТОВВИХ-24-14025, інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ZN9A9003; інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ; відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ZN9A9003 відповідача було внесено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За змістом пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила) постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (п.1.1 договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил, та є однаковими для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання та не потребує двостороннього підписання.

При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.п.1.2, 1.3 договору).

Як вбачається з долученого до матеріалів справи витягу з інформаційної платформи Реєстру споживачів останньої надії, наданого позивачу на його запит Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи", позивач почав постачати відповідачу природний газ з 02.11.2022 року.

Обсяг природного газу використаний споживачем у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "остання надія" ТОВ ГК "Нафтогаз України" за період з 17.11.2023 року по 30.11.2023 року в об`ємі 22,12623 тис.м3, в період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року в об`ємі 43,31553 тис.м3.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п.4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Водночас судом враховано, що з 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102.

З 01.12.2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/nеws/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

Так, відповідно до підпункту 4.2 розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора TTC та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п.4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Порядок здійснення оплати визначений п.4.4. договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГTC.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

За умовами п.11.1. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Позивач в обгрунтування свої позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору він з листопада 2023 року по грудень 2023 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 65,44176 тис.куб.м. на загальну суму 1649626,02 грн, яка була сплачена відповідачем поза межами строків визначених договором, а в період з 18.12.2023 року по 27.02.2024 року, у зв`язку із чим позивач нарахував останньому 3 % річних в сумі 1565,70 грн та пеню в сумі 15657,03 грн.

Відповідач в свою чергу, не заперечує проти факту отримання природнього газу в обсягах зазначених позивачем та проведення оплати, проте заперечує щодо здійсненого нарахування за тарифами визначеними для непобутових споживачів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.ст.173, 174 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Суд зауважує, що за правовою природною типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії", а також є договором приєднання, відтак до нього застосовуються положення ст.ст.633 та 634 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

В силу ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 ст.265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з ч.2 ст.265 ГК України та предмету договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст.ст.712, 655-697 ЦК України та ст.ст.264-271 ГК України.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язанням, за ст.509 ЦК України, є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Договір, згідно ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач факт отримання газу не спростовує, ціна газу була йому доведена, згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС в заявлений період позивач, як постачальник "останньої надії", здійснював постачання природного газу саме відповідачу.

При цьому, слід зазначити, що відповідач мав доступ до усієї необхідної інформації, був повідомлений про найменування постачальника, мав можливість розірвати договір та навіть мав обов`язок припинити використання природного газу за певних умов. Окрім того, ТОВ "Нафтогаз України" не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. Договір постачання між постачальником "остання надія" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "остання надія" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Щодо тверджень відповідача на рахунок невірного застосування статусу до нього, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у справі №904/1199/18 вказала, ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку у сфері захисту прав споживачів та діє від власного імені як позивач щодо господарських відносин з юридичною особою ПАТ «Дніпрогаз». Побутовими споживачами може бути виключно фізична особа, а відповідач у даному випадку є юридичною особою.

А відтак, суд вважає, що відповідач помиляється про наявність у нього статусу колективного споживача, так як ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що ОСББ має право виступати колективним споживачем житлово-комунальних послуг (чи їх частини) виключно за умови прийняття рішення загальних зборів, який в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, відповідач не довів належним чином, що він є побутовим споживачем, і до нього не можуть застосовуватись тарифи встановлені для непобутових споживачів.

У відповідності до ч.1 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У відповідності до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст.230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за період з 02.01.2024 року по 26.02.2024 року, судом було встановлено, що такий розрахунок у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 15657,03 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1565,70 грн за період з 02.01.2024 року по 26.02.2024 року, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, є арифметично вірним у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ: :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Еско (58023, м.Чернівці, вул.Руська, 219-е) про стягнення заборгованості в сумі 17222,73 грн, з яких: 3% річних в сумі 1565,70 грн та пеня в сумі 15657,03 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Еско (58023, м.Чернівці, вул.Руська, 219-е, код 35837369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код 40121452) заборгованість в сумі 17222,73 грн, з яких: 3% річних в сумі 1565,70 грн, пеня в сумі 15657,03 грн та 2422,40 грн судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 25.03.2025 року.

Суддя С.М. Гушилик