Постанова № 12607954, 17.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2010 року Справа № 2а-6001/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача провідний фахівець сектору правової роботи ГУ МНС

України в Луганській області

Андреєв С.О. (довіреність від 09.07.2010 № 13/47/513)

від відповідача - головний спеціаліст юрисконсульт відділу правової

роботи Полякова І.О. (довіреність від 08.10.2010 № 9486)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Кремінського районного відділу

Головного управління МНС України в Луганській області

до контрольно-ревізійного управління в Луганській області

про визнання протиправним та скасування окремих положень пункту 5 вимоги від 22.04.2010 № 260-14/437,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Кремінського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги контрольно-ревізійного відділу у Кремінському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 22 квітня 2010 року № 260-14/437 в частині зобов`язання відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати та провести претензійно-позовну роботу з документальним їх підтвердженням у відповідності до діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

В період з 22.02.2010 по 29.03.2010 контрольно-ревізійним відділом у Кремінському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в Кремінському районному відділі Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області за період з 01.01.2007 по 01.02.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29 березня 2010 року № 260-21/007, на підставі якого винесено вимогу від 22 квітня 2010 року № 260-14/437 щодо усунення позивачем виявлених ревізією порушень законодавства. Так, позивач не згодний із пунктом 5 вимоги, в якому вказано відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати, та провести претензійно-позовну роботу з документальним їх підтвердженням у відповідності до діючого законодавства.

Позивач вважає, що вказаний пункт оскаржуваної вимоги відповідача за змістом не відповідає чинному законодавству, порушує законні права та інтереси позивача, а отже не підлягає виконанню з таких підстав.

Функцію з фінансування видатків на утримання відповідного складського приміщення (зокрема, оплату праці працівників, які забезпечують його схоронність) було в установленому порядку покладено на позивача за наказом начальника Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області від 20.01.2006 № 24 з метою забезпечення належного зберігання матеріально-технічних засобів і таке фінансування здійснювалося відповідно до кошторисів, затверджених Головним управлінням, за рахунок загального фонду державного бюджету. Також на виконання наказу МНС України від 11.12.2007 № 856, наказу начальника Головного управління від 28.12.2007 № 468 та з метою дотримання законодавства про працю і законних прав та інтересів працівників складу № 6 майна ІІ групи накопичення смт. Красноріченське МНС України, Головне управління і позивач належним чином виконали свій обовязок і в період з 01.01.2007 по 01.03.2008 профінансували видатки на оплату праці цих працівників і виплатили їм вихідну допомогу.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги від 22 квітня 2010 року № 260-14/437.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду заперечення на адміністративний позов від 03 вересня 2010 року б/н, в яких посилається на таке (арк. справи 51-52).

У відповідності із статтею 51 Бюджетного кодексу України кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобовязання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Бюджетне зобовязання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. До того ж, згідно Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати обєктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ. Тому, кожна установа має здійснювати свої видатки на власне утримання відповідно до затвердженого їй кошторису, незважаючи на те, що всі ці обєкти належать до системи МНС та фінансуються з одного бюджету.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги незаконними та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України. Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах (стаття 4 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Згідно із статтею 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах, серед іншого, надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За приписами частини 2 статті 15 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Кремінський районний відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області зареєстрований у якості юридичної особи Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області 04 лютого 2005 року за № 1 366 105 0001 000229, ідентифікаційний код 08783102 (арк. справи 34, 35).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, контрольно-ревізійним відділом у Кремінському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області у період з 22.02.2010 по 29.03.2010 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Кремінського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області за період з 01.01.2007 по 01.02.2010, результати якої оформлено актом від 29 березня 2010 року № 260-21/007 (арк. справи 8-20).

В ході ревізії, серед іншого, встановлено, що до 01.03.2008, відповідно до затвердженого кошторису Кремінського РВ ГУ МНС, проводились видатки на виплату заробітної плати працівникам, що забезпечують охорону складу № 6 смт. Красноріченське (далі склад № 6), який за даними бухгалтерського обліку на балансі Кремінського РВ ГУ МНС не обліковується. Вказаний склад разом з товарно-матеріальними цінностями значився на балансі Головного управління МНС України в Луганській області.

З метою упорядкування роботи Кремінського РВ ГУ МНС, забезпечення належного зберігання матеріально-технічних засобів, відповідно до наказу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області від 20.01.2006 № 24 «Про порядок фінансування складів другої групи накопичення та ремонтно-градуювального пункту» Кремінським РВ ГУ МНС був прийнятий на фінансування склад № 6 смт. Красноріченське. Пунктом 2 даного наказу передбачено зарахувати на фінансове забезпечення з 01.01.2006 склади ІІ групи накопичення. На підставі наказу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області від 24.02.2006 № 58 затверджено з 24.02.2006 штатний розпис складів ІІ групи накопичення та ремонтно-градуювального пункту. Штатний розпис на 2006 рік складу № 6 затверджено у кількості 5 штатних одиниць (цивільних працівників). На підставі наказу Головного управління від 28.02.2008 № 52 працівники складу № 6 були звільнені у звязку зі скороченням штату.

Таким чином, в порушення пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за рахунок асигнувань загального фонду кошторису за період з 01.01.2007 по 01.03.2008 проведено касові та фактичні видатки по сплаті заробітної плати працівникам сторонньої організації за КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту» у сумі 56735,24 грн., нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів у сумі 20538,15 грн. Крім того, за період з 01.01.2007 по 01.03.2008 Кремінським РВ ГУ МНС проведено списання вугілля в кількості 4263 кг на суму 2121,84 грн. та дров у кількості 10,0 куб. м. на суму 900,30 грн. на опалення складу № 6, тобто проведені видатки по сплаті за комунальні послуги сторонньої організації за КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту» (арк. справи 14).

За результатами проведеної ревізії на підставі пункту 7 статті 10, статті 15 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійний відділ у Кремінському районі Луганської області направив Кремінському районному відділу Головного управління МНС України в Луганській області вимогу від 22 квітня 2010 року № 260-14/437 про усунення порушень, у пункті 5 якої зобовязав відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати, та провести претензійно-позовну роботу з документальним їх підтвердженням у відповідності до діючого законодавства (арк. справи 28-29).

Суд вважає, що Кремінським районним відділом Головного управління МНС України в Луганській області не вчинялося порушення, зазначене в акті ревізії від 29 березня 2010 року № 260-21/007, - в порушення пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за рахунок асигнувань загального фонду кошторису за період з 01.01.2007 по 01.03.2008 проведено касові та фактичні видатки по сплаті заробітної плати працівникам сторонньої організації за КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту» у сумі 56735,24 грн., нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів у сумі 20538,15 грн., проведені видатки по сплаті за комунальні послуги сторонньої організації за КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту» на суму 2121,84 грн. та на суму 900,30 грн., а тому вимога контрольно-ревізійного відділу у Кремінському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 22 квітня 2010 року № 260-14/437 «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» щодо відображення дебіторської заборгованості за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати, та провести претензійно-позовну роботу з документальним їх підтвердженням у відповідності до діючого законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 16.02.2004 № 73 начальників територіальних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідних обласних державних адміністрацій зобовязано до 25.03.2004 передати, а начальників головних управлінь МНС України в областях прийняти матеріальні цінності хіміко-радіометричних лабораторій та ремонтно-градуювальних пунктів, згідно з переліком підрозділів, які підлягають прийому-передачі. Начальникам головних управлінь МНС України в областях наказано зарахувати на фінансове забезпечення з 01.03.2004 склади ІІ групи, хіміко-радіометричній лабораторій та ремонтно-градуювальні пункти (в складі фактичної чисельності працівників згідно зі штатами та штатними розписами, затвердженими МНС, без звільнення з посад) та до 01.03.2004 затвердити встановленим порядком штатні розписи складів ІІ-ї групи та ремонтно-градуювальних пунктів, зарахованих на фінансове забезпечення. (арк. справи 36).

Серед переліків підрозділів, які підлягають прийому-передачі відповідно до наказу від 16.02.2004 № 73, зазначено також Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області.

У подальшому, Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області видано наказ від 20.01.2006 № 24 «Про порядок фінансування складів другої групи накопичення та ремонтно-градуювального пункту», яким зобовязано фінансово-економічне управління Головного управління до 25.01.2006 передати, а начальникам міських (районних) управлінь Головного управління та аварійно-рятувального загону спеціального призначення прийняти на фінансування склади другої групи накопичення та ремонтно-градуювальний пункт, згідно з переліком підрозділів. Відповідно до переліку підрозділів, які підлягають прийму-передачі склад № 6 смт. Красноріченське у кількості 6 робітників передано до Рубіжанського міського відділу (арк. справи 111-112).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.12.2007 № 856 внесено зміни до наказу МНС від 16.02.2004 № 73, а саме, виключено з 01.01.2008 з абзацу третього пункту 2 слова «зарахувати на фінансове забезпечення з 01.03.2004 склади ІІ групи» (арк. справи 37).

Тобто, згідно зазначеного наказу з 01.01.2008 припинено фінансування складів другої групи.

Разом з цим, на виконання наказу МНС України від 11.12.2007 № 856 Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області видано наказ від 28.12.2007 № 468, яким прийнято рішення про скорочення чисельності працівників складів ІІ групи накопичення Головного управління на 43 особи з 28.02.2008 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (арк. справи 113-115).

Згідно з пунктом 2 додатку № 2 до наказу МНС України від 02.03.2006 № 117 «Про визначення прав керівників та начальників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України у сфері роботи з персоналом» та пунктом 2 додатку № 2 до наказу МНС від 07.02.2008 № 90 «Про затвердження номенклатури посад для призначення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» до повноважень начальників Головного управління МНС в областях віднесено право призначати на посади, переміщувати, звільняти осіб рядового і начальницького складу, робітників і службовців органів та підрозділів, які підпорядковані головному управлінню (арк. справи 80-92, 94 101).

Таким чином, рішення про звільнення працівників складу № 6 ІІ групи накопичення смт. Красноріченське мав право приймати лише начальник Головного управління МНС України в Луганській області, таким правом не наділена жодна посадова особа Кремінського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області.

Як вбачається з матеріалів справи, Кремінський районний відділ Головного управління МНС України в Луганській області діє на підставі Положення, є підпорядкованим підрозділом Головного управління МНС України в Луганській області. Штат районного відділу затверджується та вводиться в дію наказом МНС України. Розроблення кошторисів витрат, їх затвердження та фінансування здійснює Головне управління МНС України в Луганській області. Згідно з пунктом 6.6 Положення начальник районного відділу розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання районного відділу та його підпорядкованих підрозділів (арк. справи 30-33).

Відповідно до пункту 32 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 цього Порядку.

Згідно кошторисів на 2007 рік та на 2008 рік Кремінського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області, затверджених Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області 06.03.2007 та 04.03.2008 відповідно, до витрат на оплату праці включено заробітну плату працівників складу № 6 ІІ групи накопичення смт. Красноріченське (арк. справи 67-68, 69-70, 75-76, 77-78).

У свою чергу, до кошторисів Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області на 2007 рік та 2008 рік, затвердженого заступником Міністра 28.02.2007 та 29.02.2008 відповідно, включено витрати на виплату заробітної плати працівникам складів ІІ групи накопичення по всій Луганській області (арк. справи 63-64, 65-66, 71-72, 73-74).

Пунктом 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати обєктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обовязковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Таким чином, Кремінський районний відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області, виплативши заробітну плату працівникам складу № 6 ІІ групи накопичення за період з 01.01.2007 по 01.03.2008, здійснив видатки в межах кошторису, затвердженого керівником вищестоящої установи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Кодексу законів про працю України у випадку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників власник повинен повідомити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 5 статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» регламентовано, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Отже, вивільнивши працівників складу № 6 ІІ групи накопичення смт. Красноріченське лише після попередження про попереднє звільнення за два місяці, позивач уникнув додаткових витрат.

Стосовно проведення Кремінським районним відділом Головного управління МНС України в Луганській області списання вугілля в кількості 4263 кг на суму 2121,84 грн. та дров у кількості 10,0 куб. м. на суму 900,30 грн. на опалення складу № 6 ІІ групи накопичення смт. Красноріченське, суд зазначає, що зазначені витрати також здійснювались позивачем відповідно до кошторисів на 2007 рік та на 2008 рік, затверджених 06.03.2007 та 04.03.2008 відповідно Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області як головним розпорядником бюджетних коштів за кодом програмної класифікації видатків 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту».

Крім того, суд погоджується з позивачем, що проведення Кремінським районним відділом Головного управління МНС України в Луганській області витрат на опалення складу № 6 ІІ групи накопичення смт. Красноріченське було обумовлено необхідністю належного функціонування цього обєкту державної власності, яке належить до категорії сил і засобів цивільного захисту, адже воно призначене для зберігання майна державного матеріального (мобілізаційного) резерву, яке використовується для захисту населення при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також потребою у забезпеченні належних та безпечних умов праці робітникам позивача, які на цьому складі працювали в осінньо-зимовий період до моменту їх вивільнення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 листопада 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги контрольно-ревізійного відділу у Кремінському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 22 квітня 2010 року № 260-14/437 "Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії" щодо зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати та провести претензійно-позовну роботу з документальним їх підтвердженням у відповідності до діючого законодавства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кремінського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області (ідентифікаційний код 08783102, місцезнаходження: 92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, буд. 165) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 листопада 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська