Ухвала суду № 126076909, 24.03.2025, Личаківський районний суд м.Львова

463/2694/25

1-кс/463/2859/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу тримання під вартою

24 березня 2025 року місто Львів

Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , підозрюваногоОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,розглянувши клопотаннястаршого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025140110000241 від 23.01.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дорогочівка, Чортківського району, Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 4 ст. 408 КК України,

встановила:

Старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора,звернувся зклопотанням прозастосування допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Клопотаннямотивує тим,що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України укримінальному провадженні№62025140110000241 від 23.01.2025.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що солдат ОСОБА_4 у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 15-24 год 17.12.2024 самовільно залишив місце служби - територію ІНФОРМАЦІЯ_3 заадресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами місця служби, проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував до моменту його затримання 19.03.2025 о 19-30 год прикордонним нарядом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності.

Правовакваліфікація кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого підозрюєтьсяособа,із зазначеннямстатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність: частина 4 статті 408 Кримінального Кодексу України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України, яке інкримінується ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

24.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Ураховуючи характервчиненого підозрюванимзлочину татяжкість покарання,що загрожуєйому уразі визнаннявинуватим увчиненні інкримінованогозлочину,є підставивважати,що останнійможе переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята суду,окрім цьогопідозрюванийОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, навівши мотиви, зазначені у ньому, просив його задовольнити та зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.408 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, є недоцільним.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти поданого клопотання заперечив, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, посилаючись на позитивну характеристику підозрюваного, наявність у ього на утриманні дитини - інваліда.

ОСОБА_4 проти поданого клопотання заперечив, підтримав думку захисника.

Заслухавшидумку прокурора,який вважаєза необхіднеобратиОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку захисника, підозрюваного, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст.176КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу».

Слідчою суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140110000241 від 23.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України /а.с. 1/.

Останнє розпочато за фактом дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

При розглядіклопотання встановлено,щосолдат солдат ОСОБА_4 у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 15-24 год 17.12.2024 самовільно залишив місце служби - територію ІНФОРМАЦІЯ_3 заадресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами місця служби, проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував до моменту його затримання 19.03.2025 о 19-30 год прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності.

Також встановлено, що 24.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та роз`яснено процесуальні права та обов`язки підозрюваного /а.с. 2-6/.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

За змістом ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Прирозгляді даногоклопотання прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюслідча суддядійшла висновку,що слідчийта прокурордовели обґрунтованістьпідозри,висунутоїОСОБА_4 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України/, про що свідчать, зокрема: матеріалами службового розслідування /а.с.12-58/ та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.

Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконновпливати напотерпілого,свідків уцьому жкримінальному провадженні; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Окрім того,відповідно дост.178КПК Українислідча суддявраховує,щоОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Слідчою суддею враховуючться обставини, які наведені захисником у судовому засіданні на обгрунтування заперечень щодо клопотання, однак вважає такі не спроможними. Так, маючи дитину-інваліда на утриманні, яка проживає з матір`ю у Тернопільській області, ОСОБА_4 було затримано при спробі перетину державного кордону України у Закарпатській області, що може свідчити про намагання його ухилитися від слідства, та спростовує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 залишив місце служби для допомоги своїй дитині.

Зурахуванням наведеноговище,слідча суддявраховуючи обставиникримінального правопорушення,у вчиненніякого підозрюєтьсяОСОБА_4 ,його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідча суддя вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне не визначити підозрюваному заставу.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.

Згідно зі ст.197КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись вимогами статей177,178,183,186,194,196,197,395 КПК України, -

постановила:

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити термін дії ухвали шістдесят днів до 22 травня 2025 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з часу оголошення ухвали 24 березня 2025 року 16 год. 15 хв.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 25.03.2025 о 09 год.30 хв.

Слідча суддя ОСОБА_1