Рішення № 126076258, 24.03.2025, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/1859/24

Номер провадження 2/954/151/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді Олійник В. М.,

за участю секретаря судового засідання Чумак Г. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову посилався на ту обставину, що на підставі виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною було відкрито виконавче провадження №64463823 від 11.02.2021, про що видано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2021, про яке позивач дізнався з додатку Дія, при цьому підстава виконавчого провадження - виконавчий напис №1383 від 20.01.2021. Виконавчий напис був вчинений за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», якому відступлено право вимоги за Кредитним договором №010/0408/82/0146662 від 12.02.2013, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , щодо стягнення ніби-то існуючої заборгованості. Таким чином, на основі виконавчого напису в рамках виконавчого провадження постановлено стягнути з позивача грошові кошти в розмірі 12367,60 гривень. 17.10.2024 приватним виконавцем було винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до ухвали Нововоронцовського районного суду Херсонської області № 954/804/24 від 25.09.2024, відповідно до якої замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ:43577608, місцезнаходження: вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121). Тож, на даний момент належним відповідачем по даній справі є ТОВ «ДЕБТ ФОРС». Однак позивач вважає, що вчинений виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки процедура його вчинення була суттєво порушена - Відповідач не надав жодних належних доказів безспірності заборгованості Позивача перед ТОВ "ДЕБТ ФОРС", а також через неправомірність вимог ТОВ "ДЕБТ ФОРС", що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, позивач просив:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі за №1383 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в розмірі 12367,60 грн;

- стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн та 1816,80 на судовий збір по розгляду справи та розгляду заяви про забезпечення позову.

Стислий виклад заперечень відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС».

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» надав відзив до позову, зазначивши, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

За змістом п. 2.3 глави 16 розділу ІІ Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих банком повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.

Щодо безспірності заборгованості представник відповідача зазначив, що безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною. В обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем: за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Тому, представник відповідача просив відмовити позивачу у позовних вимогах.

Окрім цього, представником позивача до відзиву додано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, де зазначив, що на підтвердження отримання правової допомоги суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Також, представник відповідача додав, що середня заробітна в Україні за 2023 рік складає 14308 гривень 46 копійок (відповідно до інформації Пенсійного Фонду України https://www.pfu.gov.ua/2158510-pokaznyk-serednovi-zarobitnoyi-platy-za-2023-rik/ «Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії»). 3 наведеного вбачається, що 1 робочий день в середньому коштує 715,42 грн, половина дня 357,71 грн. В даному випадку, із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу наприклад на половину робочого дня повинні були складати 357,71 грн., але аж ніяк не 7000 грн, за справу незначної складності. До позовної зави не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 7000 грн. Враховуючи вище наведене, представник відповідача просив відмовити у вимогах позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомив, надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позиція третьої особи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомила, клопотань, письмових пояснень не подала.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд встановив, що 11.02.2021 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною було розглянуто заяву представника ТОВ «ДебтФорс»про відкриття виконавчого провадження та відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1383, виданого 20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВердиктКапітал»заборгованості у сумі 12367,60 грн що підтверджується копією Постанови №64463823 від 11.02.2021.

20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №1383, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості в розмірі 11717,60 грн що складається з

- 9668,26 грн простроченої заборгованості;

- 152,57 грн прострочені відсотки;

- 288,99 грн строкова заборгованість за сумою кредиту;

- 682,26 грн строкова заборгованість за комісією;

- 925,52грн строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача 650,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, тому загальна сума стягнення, зазначена у виконачому написі, складає 12367,60 грн.

За постановою приватного виконавця від 17.10.2024 замінено сторону виконавчого провадження з вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ:43577608, місцезнаходження: вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121).

Норми права, які застосував суд.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

За п. 5.1. та п. 5.2. п. 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, №296/5, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Водночас, під час вчинення виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 , №1172, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001, з урахуванням Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних документів має наслідком визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так за п. 1 вказаного Переліку, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), проте матеріали справи не підтверджують указаної обставини. Отже подані відповідачем нотаріусу документи не відповідали вимогам, необхідним для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору щодо заборгованості як такого (Постанова КЦС ВС від 23 жовтня 2024 року в справі № 953/510/23).

ВП ВС зазначила, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку (Постанова ВП ВС від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України "Про нотаріат", та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (Постанова ВП ВС від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17).

Вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної. Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів (Постанова ВП ВС від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц).

Неповідомлення боржника про вимогу повернути заборгованість свідчить про недотримання (невиконання) встановленої законом процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса та є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та іншою стороною щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису (Постанова КЦС ВС від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статі 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з п.2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Згідно з вимогами статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого Постановою КМУ від 08 вересня 2016 року №643 (в редакції, чинній на момент винесення постанов приватним виконавцем), приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 61-3416св18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач обґрунтовуючи виклад позовної заяви зазначав, що вказану постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, про відкриття виконавчого провадження дізнався з додатку Дія, зазначає, що вчинений виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки процедура його вчинення була суттєво порушена - Відповідач не надав жодних належних доказів безспірності заборгованості Позивача перед ТОВ "ДЕБТ ФОРС", а також через неправомірність вимог ТОВ "ДЕБТ ФОРС", що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд врахував, що виконавчий напис вчинено поза межами строку позовної давності, оскільки з дня виникнення права вимоги за кредитним договором минуло понад три роки (договір від 12.02.2013, стягнення заборгованості проводилося за період з 20.09.2019 по 12.01.2021).

Також, суд враховував, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Тому враховуючи, що позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та іншою стороною щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20.01.2021 за реєстровим №1383, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВердиктКапітал»заборгованості у сумі 12367,60 грн.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач до позову додав квитанцію до платіжної інструкції №0.0.4000681880.1 від 12.11.2024 про сплату судового збору за розгляд позовної заяви немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн; квитанцію до платіжної інструкції №0.0.4000686570.1 від 12.11.2024 про сплату судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн; платіжну інструкцію №0.0.3986200276.1 від 05.11.2024 про сплату юридичних послуг в інтересах позивача в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачі звільненні від сплати судового збору. Так, позов ОСОБА_1 містить вимогу немайнового характеру (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню). З огляду, що вимога немайнового характеру, за яку позивач сплатив1211,20 грн підлягає задоволенню, беручи до уваги, відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» є заміненою стороною у виконавчому провадженні, де попереднім стягувачем булоТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»,за заявоюякоговчинено такий виконавчий напис, суд стягує з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок). Також, суд враховує, що ухвалою суду від 27.01.2025 вимоги заяви про забезпечення даного позову задоволено, суд стягує суму сплаченого судового позову у розмірі 605,60 грн.

Щодо клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, наданої стороною відповідача, останній зазначив, що позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 7000 грн. Враховуючи вище наведене, представник відповідача просив відмовити у вимогах позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Суд взяв до уваги положення, зазначене в клопотанні пердставника відповідача, що на підтвердження отримання правової допомоги суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг).

На підтвердження отримання правової допомоги позивачем до позову додано:

- копію договору №05112407 про надання правової допомоги від 05.11.2024;

- копію акта приймання передачі наданих послуг №05112407 до договору №05112407 про надання правової допомоги, де описано про складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюта складання заяви про забезпечення позову;

-платіжну інструкцію №0.0.3986200276.1 від 05.11.2024 про сплату юридичних послуг в інтересах позивача в розмірі 7000,00 грн.

Надані витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені. Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справ, а також враховуючи, що відповідач заперечував щодо розміру цих витрат, суд вважає, що визначений та сплачений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн відповідає критеріям, зазначеним в статті 137 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20.01.2021 за реєстровим №1383, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВердиктКапітал»заборгованості у сумі 12367,60 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 суму сплаченихсудових витрат:за судовийзбір за розгляд позовної заяви немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн (однієї тисячі гривень двохсот одинадцяти гривень 20 копійок); за судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн (шестисот п`яти гривень 60 копійок); за сплату надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок), що всього складає 8816,80 грн (вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», місцезнаходження: вул. Харківське Шосе, буд. 201/203, літера 2А, офіс 602, м. Київ, 02121; код ЄДРПОУ 43577608.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, місцезнаходження: вул. Черчилля Вінстона, 42, офіс 329, м. Київ, 02094; РНОКПП невідомий.

СуддяВ.М. Олійник