Постанова № 12607605, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.10 Справа №2а-12036/10/15/0170

(17:06) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Маляр К.В. за участю:

представників позивача - Суворової С.В.,

представника відповідача Гришина Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Гостиний двір і К» до

Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостиний двір і К» (далі позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання дій відповідача протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року №0006361503/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податкового зобовязання по орендній плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «Гостиний двір і К». За результатам перевірки був складений акт № 511/15-3/36198880 від 25.09.2010 року, яким встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535- ХІ, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій в сумі 14371,36 гривень за порушення граничних строків оплати узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ. Позивач вважає, що на час складання акту перевірки та у періоді, за який здійснювалася перевірка, у позивача були відсутні податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які зазначені в акті перевірки та спірному податковому повідомленні рішенні у звязку з уточненням суми податкового зобовязання. Також позивач зазначив, що ТОВ «Гостиний двір і К» не сплачувало помилково визначене товариством податкове зобовязання, а здійснило уточнення розрахунку податкових зобовязань, що, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не може свідчить про фактичну сплату самостійно узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки. Тому позивач вважає дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій протиправними, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про доповнення та уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просив визнати дії відповідача з нарахування штрафних санкцій за неіснуючими зобовязаннями по сплаті за оренду землі - протиправними, скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року №0006361503/0. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення рішення було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі закону та в межах повноважень, тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов. Представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у звязку з несплатою самостійно визначеної (узгодженої) суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки за червень 2010 року, яка не підлягає адміністративному оскарженню, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону.

Представник відповідача зазначив, що по строку сплати на 30.07.2010 року у позивача виникли податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 150100,89 гривень. Позивачем частково сплачені податкові зобовязання у розмірі 6387,27 гривень згідно платіжних доручень та у сумі 143713,62 гривень шляхом подання уточнюючої декларації, тому на суму узгоджених податкових зобовязань у розмірі 143713,62 гривень нарахована штрафна санкція у розмірі 10%. Представник відповідача вважає, що будь яке зменшення податкового зобовязання свідчить про сплату боргу, тому податкове повідомлення-рішення прийнято законно та обґрунтовано.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачено, що головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

У звязку з чим, відповідач є субєктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 36198880, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 21.11.2008 року (а.с. 27), є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі земельного податку.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Гостиний двір і К» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та скасування спірного податкового повідомлення - рішення суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася відповідачем невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати земельного податку до бюджету на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняте податкове повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що посадовою особою Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Гостиний двір і К» з питань своєчасності сплати податкового зобовязання по орендній плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «Гостиний двір і К».

За результатам перевірки був складений акт № 511/15-3/36198880 від 25.09.2010 року, яким встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535- ХІ, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ, а саме: несвоєчасну сплату ТОВ «Гостиний двір і К» узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки за червень 2010 року.

На підставі зазначеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій в сумі 14371,36 гривень за порушення граничних строків оплати узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2008 року №2181-ІІІ.

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки, та на адресу відповідача ТОВ «Гостиний двір і К» була направлена скарга. За результатами розгляду скарги податковим органом було встановлено, що до позивача було правомірно застосовані штрафні санкції.

Перевіряючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Феодосійською міською радою був укладеній договір оренди землі б/н від 30.04.2010 року (а.с.16-18).

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з моменту реєстрації даного договору, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 287424,24 гривень за рік.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем на рахунок місцевого бюджету з коду бюджетної класифікації: «Орендна плата з юридичних осіб».

Державна реєстрація зазначеного договору проведена 23 червня 2010 року, про що свідчить відмітка на договорі.

19.07.2010 року засобами електронного звязку податковим органом була отримана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2010 рік згідно з договором оренди на загальну суму 150100,89 гривень, у тому числі по періодам за червень 150100,89 гривень, за липень грудень по 23952,27 гривень (а.с.9).

04.08.2010 року засобами електронного звязку податковим органом була отримана уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2010 рік згідно з договором оренди на загальну суму 150100,89 гривень, у тому числі по періодам за червень 6387,27 гривень, за липень грудень по 23952,27 гривень (а.с.10).

Платіжними дорученнями №71 від 21.07.2010 року на суму 6000,00 гривень та № 72 від 28.07.2010 року на суму 387,27 гривень позивачем були сплачені податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року (а.с.51).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем не пропущено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобовязань, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобовязання, так і його зменшення, що повязано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобовязань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Судом встановлено, що позивач 04.08.2010 року надав уточнюючу декларацію податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, що не заперечував представник відповідача, пояснивши що уточнююча декларація була прийнята податковим органом.

Відповідно до уточнюючій декларації податкові зобовязання з орендної плати за червень 2010 року складали 6387,27 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові зобовязання з орендної плати, які зазначені в уточнюючій декларації, позивачем сплачені у встановлений Законом України «Про плату за землю» строк.

Таким чином, судом встановлено, що на час перевірки відповідно до уточнюючій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період - червень 2010 року у ТОВ «Гостиний двір і К» були відсутні податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 143713,62 гривень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем помилково зазначено завищений розмір орендної плати за земельні ділянки за червень 2010 року у сумі 143713,62 гривень в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року, у звязку з чим 04.08.2010 року позивачем було надано відповідачеві уточнюючу податкову декларацію за червень 2010 року в межах строку, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Судом встановлено, що в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що в уточнюючій податковій декларації податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за червень 2010 року стосовно визначення розміру орендної плати за червень 2010 року були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача відносно застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, вищезазначені норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року були безпідставно застосовані до позивача.

Враховуюче обставини, встановлені судом, суд вважає, що позивачем надана уточнююча декларація податкових зобовязань за червень 2010 року, відповідно до якої позивач зменшив суму податку на суму 143713,62 гривень, саме у звязку з допущеною помилкою під час визначення сум податкових зобовязань, яки були відсутні. Тобто позивачем помилково зазначено завищену суму орендної плати у сумі 143713,62 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність передбачена у випадку, коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вищевказана норма Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року зазначена і в п.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459.

Отже, суд підкреслює, що норма п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

Суд не погоджується з ствердженнями представника відповідача, що будь-яке зменшення податкового зобовязання вже являється його сплатою, тому таке «погашення податкового боргу» платником податку по уточнюючій декларації податкових зобовязань з орендної плати у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання за звітний період червня 2010 року на суму 143713,62 гривень тягне відповідальність.

Суд зазначає, що виключно Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

Крім того, суд підкреслює, що відповідно до пояснень представника відповідача він зазначив про зменшення податкових зобовязань за червень 2010 року на суму 143713,62 гривень згідно до уточнюючій декларації, а не про його фактичну сплату. В порушення вимог ст. 72 КАС України відповідач не надав доказів фактичної сплати позивачем податкових зобовязань у сумі 143713,62 гривень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що помилкове завищення позивачем податкових зобовязань з орендної плати, яке ним було скореговане у уточнюючій декларації не потягло за собою заниження зобовязань платника за відповідний звітний період, тому можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не передбачена, а відтак застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

У звязку з чим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року №0006361503/0 є протиправним та підлягають скасуванню.

Щодо позивних вимог про визнання протиправними дій відповідача з нарахування штрафних санкцій, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ здійснення контролю за своєчасним перерахуванням податків та зборів до бюджету, а також нарахування штрафних санкції за порушення строків сплати податків відноситься до повноважень податкових органів, а помилковість висновків в акті перевірки не свідчить про протиправний характер дій відповідача. Крім того, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи та правових норм, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що належним способам захисту прав позивача, якій забезпечує поновлення порушеного права ТОВ «Гостиний двір і К», є саме визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що позивачем не зазначено про визнання протиправним спірного податкового повідомлення рішення, що передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим в цій частини, відповідно до приписів ст. 11 КАС України, вийти за межи позивних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року №0006361503/0 про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 14371,36 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 08.11.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 12.11.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року №0006361503/0 на суму 14371,36 гривень.

3. В решті позивних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Гостиний двір і К» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.