Рішення № 126074681, 18.03.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6779/24 2/335/151/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги,

за участю представника позивача Прокоп`євої Т.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Ями Д.М.

В С Т А Н О В И В:

18.06.2024 Позивач Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. У позові зазначено, що за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 Концерн «МТМ» надав послуги з постачання теплової енергії в будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Споживач оплату послуг здійснювала не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 30.04.2024 утворилася заборгованість на суму 69213, 92 грн. Відповідачем у добровільному порядку заборгованість не погашена, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за вказаний період в сумі 69213, 92 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою судді від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі, призначене судове засідання з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

23.07.2024 від представника відповідача, адвоката Ями Д.М., надійшов відзив на позов із запереченнями проти його задоволення. В обґрунтування заперечень представник відповідача послався на те, що договір про надання послуги з відповідачем не укладався; вважає недоведеним надання послуги позивачем у належне відповідачу приміщення; посилається на відсутність у матеріалах справи належного розрахунку суми боргу; зазначає, що лічильник теплової енергії встановлено без присутності відповідача та показання приладу обліку були зняті без її присутності, що впливає на достовірність розрахунків; також зазначає, що теплове навантаження об`єкта теплоспоживання не визначено; вважає невірним застосування при розрахунку вартості теплової енергії Методики № 315, оскільки відповідач не являється колективним споживачем.

30.09.2024 року від Позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої Позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позов, зазначає, що тарифи на теплову енергію затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради від 11.10.2021 року, розрахунки складені у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо неукладенння договору на постачання теплової енергії, оскільки відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір є укладеним. Щодо застосування Методики № 315 зазначає, що вона підлягає застосуванню і під час здійснення нарахування за постачання теплової енергії у індивідуальні будинки, на підставі неї проведені нарахування, детальний розрахунок наведений у відповіді на відзив помісячно; рахунки на оплату надавались споживачу щомісяця, вона була з ними ознайомлена.

Також сторонами надані додаткові письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала на підставах, викладених у позові і заявах по суті справи, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у заявах по суті справи. Вважають позовні вимоги необґрунтованими, просять відмовити у задоволенні позову. Відповідач пояснила, що є власником будинку по АДРЕСА_1 , завжди вчасно оплачувала комунальні послуги, зокрема і за теплопостачання. У травні 2020 року нею було отримано повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії, на що вона надала свою згоду, однак її так і не було повідомлено про встановлення лічильника. В період опалювального сезону 2021-2022 року вона отримала рахунки, в яких вартість теплової енергії, яка надана в належний їй будинок, зросла в декілька разів порівняно з попередніми періодами. Вона неодноразово зверталась до позивача, намагалась вирішити це питання, однак її спроби залишились марними. Вона продовжувала оплачувати рахунки за теплову енергію, відповідно до її вартості у попередніх періодах. В подальшому, за її зверненням, на підставі рішення Запорізької міської ради, належний їй будинок було відключено від теплопостачання. Відповідач не погоджується з розрахунком суми боргу, наданим позивачем, пояснила, що її не повідомили про встановлення лічильника і вона не була присутня при знятті показань лічильника. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Відповідачу ОСОБА_1 з 29.07.2010 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 379472666, сформованою 21.05.2024 (а.с.13).

Правовідносини між позивачем та відповідачем, як споживачем, в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Постановою Кабінету міністрів «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019 року, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 «Про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (надалі Методика № 315), та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до визначення, передбаченого Законом України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Правил № 830, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, переведення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, оскільки вказане приведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того, ч.6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону № 2189, суд погоджується з доводами позивача і приходить до висновку про те, що між сторонами у цій справі договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором № 600450140 від 01.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1

У зв`язку з наведеним суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо того, що позивач не укладав з відповідачем договору про постачання теплової енергії. Стороною відповідача не було надано доказів на підтвердження того, що конкретно відповідач зазнавав труднощів чи перешкод у питанні ознайомлення із змістом такого договору, опублікованого позивачем.

Крім того, КЦС ВС у своїй практиці розгляду цивільних справ у спорах щодо житлово-комунальних послуг неодноразово підтримував правову позицію, згідно якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Статтею 322 ЦК України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, власником якого є відповідач, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Крім того, факт отримання послуги з теплопостачання у спірний період не заперечувався і відповідачем під час судового розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення за вище вказаною адресою та користувався послугами позивача.

Згідно пункту 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Частиною 1 статті 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

На виконання Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 була затверджена «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі Методика №315), застосування якої почалось з моменту переходу на нові договірні відносини.

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року не був обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

В цей період нарахування Відповідачу за послуги постачання теплової енергії здійснювалося згідно Методики № 315, якою визначено механізм розрахунку загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії до встановлення вузла комерційного обліку, або у разі виходу його з ладу розрахунковим методом з урахуванням приведеного теплового навантаження будівлі, згідно фактичних та нормативних температур, тривалості надання послуги.

З листопада 2022 року для обліку теплової енергії було встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії SHARKY 775, що підтверджується актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (а.с.115-116).

Згідно статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Оскільки житлові будинки за адресами вул. Героїв полку "Азов", 77 та АДРЕСА_2 мають один загальний інженерний ввід, то було встановлено один комерційний прилад обліку теплової енергії на два будинки, і розрахунок вартості послуги здійснювався виходячи з опалювальної площі будинку, що перебуває у власності відповідача.

Відповідно до вимог пункту 6 Методики № 315 у разі, якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, розподіл здійснюється як для однієї будівлі/будинку відповідно до вимог цієї Методики.

Позивачем наведено детальний розрахунок вартості теплової енергії, наданої у належний відповідачу будинок за період листопада 2021- квітня 2024 року.

Також позивачем надано копії рахунків на оплату теплової енергії за цей період, які направлялись відповідачу. Зазначені рахунки містять детальний розрахунок з зазначенням обсягу спожитої теплової енергії, марки та назви приладу обліку, тарифу та інші дані, з яким могла ознайомитись відповідач. Під час судового розгляду відповідач не оспорювала, що позивачем направлялись та вона отримувала рахунки на оплату послуг, проте сплачувала не в повному обсязі.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, до звернення до суду з зазначеним позовом, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках, на адресу Концерну «МТМ» не надавав, фактично погодилася з кількістю спожитої теплової енергії.

За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення на адресу Концерну „МТМ не надходило.

Стороною відповідача під час судового розгляду не спростовано ані обсягу наданої та спожитої теплової енергії, ані правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Також не надано доказів внесення плати за спожиту теплову енергію протягом спірного періоду часу в розмірі, зазначеному у рахунках.

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач у період з 01.11.2021 по 30.04.2024 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що відповідачем не в повному обсязі сплачено за надані послуги, за вказаний період утворилась заборгованість в розмірі 69213, 92 грн., що підтверджено відповідним розрахунком, наданим позивачем.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не спростовано наданий Концерном «МТМ» розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст. ст. 12, 13 ЦПК України.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача щодо того, що прилад обліку теплової енергії був встановлений та показання лічильника знімались без присутності позивача, оскільки факт встановлення лічильника підтверджений відповідним актом, про його встановлення та про кількість спожитої теплової енергії відповідач була обізнана, оскільки ці відомості містяться в рахунках на оплату, які щомісячно надавались позивачем відповідачу. Факт відсутності підпису відповідача, яка споживача теплової енергії, у акті встановлення лічильника не впливає на доведений факт постачання теплової енергії та правильність наданих позивачем розрахунків.

Беручи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено, що у неї відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», 137, ЄДРПОУ: 32121458) суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 30.04.2024 року у розмірі 69 213 гривень 92 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривень 40 копійок, а всього стягнути 71 636 (сімдесят одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 32 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.03.2025 року.

Суддя В.В. Калюжна