Ухвала суду № 126073993, 25.03.2025, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

25.03.2025

2-п/394/1/25

394/991/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 18.11.2024 року у цивільній справі №394/991/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

05.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду 18.11.2024 року у цивільні справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючисьна те,що 20.11.2024 року їй стало відомо із Єдиний державний реєстр судових рішень - про заочне рішення від 18 листопада 2024 року справи Новоархангельського районного суду Кіровоградської області головуючого - судді Запорожець О.М. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до неї про стягнення заборгованості.

Від Новоархангельського районного суду Кіровоградської області заявниця не отримувала жодних судових повісток по справі № 394/991/23, копії додатків до позову по справі №394/991/23, копію заочного рішення від 18.11.2024 року справа №394/991/23 провадження №2/394/57/24 суду першої інстанції через те, що тимчасово перебувала з 15.10.2024 року по 18.11.2024 року в республіці Польща.

Відповідно до норм, положень матеріального та цивільно-процесуального права України, письмовою заявою від 24.10.2024 року з свого емейла на емейл суду першої інстанції, заявниця просила суд першої інстанції перенести розгляд справи з 25.10.2024 року з 09 год. на інший день та видати їй копії додатків до позову по справі № 394/991/23 для звернення до адвоката з приводу складення і подачі до суду письмового відзиву на позов справи.

Про судовий розгляд справи № 394/991/23 провадження 18.11.2024 року заявниця взагалі до 20.11.2024 року не знала.

На даний час від суду заявниця не отримувала копію оскаржуваного заочного рішення від 18.11.2024 року справи.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 18.11.2024 року справа, суд першої інстанції стягнув з заявниці на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитом в сумі 53500 грн., яка складається з наступного: суми кредиту в сумі 25000 грн.; суми процентів за користування кредитом в сумі 28500 грн., інфляційні витрати в розмірі 11235 грн., 3% річних в розмірі 2607,58 грн. та судовий збір в сумі 2147,20 грн., а всього стягнув 69489,78 грн. та стягнув з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені судові суд витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 10000 грн., з яким не може погодитися через низку порушень позивачем матеріального та цивільно-процесуального права України.

Заявниця згідно ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, не укладала у письмовій формі та не підписувала 26.12.2021 року з ТОВ «Авентус Україна» електронний договір №5283748 про надання споживчого кредиту на загальну суму - 25000 грн. за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна».

При цьому, в заочному рішенні суду першої інстанції не містяться підтвердження, що саме ці витяги розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання кредитних послуг ТОВ «Авентус Україна» електронний договір № 5283748 від 26.12.2021 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані ТОВ «Авентус Україна» до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання кредитних послуг, що розміщені на офіційному сайті ТОВ «Авентус Україна» неодноразово змінювалися самим ТОВ «Авентус Україна» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем правила надання кредитних послуг ТОВ «Авентус Україна», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У розрахунку наданому позивачем відсутня заборгованість за тілом кредита, зазначено лише про наявність заборгованості за простроченим тілом кредита, однак як зазначено вище по тексту, позиція щодо врегулювання такої вимоги, як заборгованості за простроченим тілом кредита, (як складової умов договору), у матеріалах справи відсутня.

Тому за вище зазначених обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заявниця просить суд прийняти до розгляду, розглянути по суті заявлених вимог заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року справа № 394/991/23 провадження № 2/394/57/24 та задовольнити повністю заявлені вимоги заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року, скасувати в повному обсязі заочне рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року справа №394/991/23 провадження №2/394/57/24 та переглянути його, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до заявниці про стягнення заборгованості по електронному договорі №5283748 від 26.12.2021 року з ТОВ «Авентус Україна» та стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відмовити повністю.

Стягнути всі судові витрати понесені заявницею під час розгляду даної цивільної справи на її користь з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».

Заявниця в судове засідання не з`явилася про причини нявки суд не повідомила.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18.11.2024 року вирішено позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитом в сумі 53500 грн., яка складається з наступного: суми кредиту в сумі 25000 грн.; суми процентів за користування кредитом в сумі 28500 грн., інфляційні витрати в розмірі 11235 грн., 3% річних в розмірі 2607,58 грн. та судовий збір в сумі 2147,20 грн., а всього підлягає стягненню 69489,78 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 10000 грн.

Заявниця в заяві наголосила, що не отримувала жодних судових повісток, копії додатків до позову, копію заочного рішення від 18.11.2024 року по справі №394/991/23.

На це суд зважує на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюєтьсяназасадах змагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченомустаттею 272цього Кодексу.

В розумінні ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасник вважається повідомленим про день і час проведення судового засідання у разі відсутності за зареєстрованим місцем проживання, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2024 року було вирішено скасувати заочне рішення ухвалене 14.03.2024 року у цивільній справі № 394/991/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і призначити справу до розгляду на 09.00год.на27вересня2024року за правилами загального позовного провадження /а.с.130-136/.

В подальшому судом постановлялися ухвали про витребування доказів та відкладення судового засідання від 27 вересня 2024 року /а.с.187-189, 190-191/ Дані ухвали заявниця отримала 30 вересня 2024 року, про що свідчить відповідна розписка /а.с.192/.

З даного слідує, що заявниця була повідомлена про час та місце судового засідання з розгляду цивільного позову.

25.10.2024 року на електронну адресу суду від заявниці надійшла заява в якій остання просила відкласти розгляд справи та видати їй на руки копії додатків до позовної заяви по справі №394/991/23 /а.с.194/.

У відповідь на дану заяву заявницю було проінформовано про те, що з матеріалами від сканованої судової справи вона може ознайомитися за відповідним посилання, також вказаний пароль для розпакування архіву/а.с.202/.

Крім того, матеріали справи містять розписку, в якій вказано, що 25.10.2024 року ОСОБА_1 отримала позовну заяву з додатками та копію ухвали про відкладення розгляду справи від 25.10.2024 року/а.с.217/.

18.11.2024 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області прийнято заочне рішення яким вирішено позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитом в сумі 53500 грн., яка складається з наступного: суми кредиту в сумі 25000 грн.; суми процентів за користування кредитом в сумі 28500 грн., інфляційні витрати в розмірі 11235 грн., 3% річних в розмірі 2607,58 грн. та судовий збір в сумі 2147,20 грн., а всього підлягає стягненню 69489,78 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 10000 грн./а.с.208-212/.

Копію даного рішення було направлено заявниці за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.213/.

Крім того суд зазначає, що 24.12.2024 року поштовий конверт адресований заявниці був повернутий поштою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» від 20.12.2024 року. За таких обставин вважається, що заявниці вручено судове рішення /а.с.218/.

Відповідно доположень п.4ч.6ст.272ЦПК Україниднемврученнясудового рішенняє: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 року у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Ст. 284 ЦПК України визначено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).

Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції («USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

В поданій заяві заявниця не навела жодної обґрунтованої причини поважності задоволення заяви про перегляд заочного рішення, а зазначені нею обставини не заслуговують на увагу, оскільки заявниця була повідомлена про час і місце судових засідань належним чином, про що свідчать матеріали справи зазначені судом вище.

Відповідно доположеньч.3ст.287ЦПКУкраїниу результатірозглядузаявипро переглядзаочногорішеннясуд можесвоєюухвалою: 1)залишитизаявубез задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд з урахуванням наведеного, приходить до висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 126, 127,131, 258, 259, 260, 283, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 18.11.2024 року у цивільній справі №394/991/23 за позовом товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 положення ч. 4 ст. 287 ЦПК України, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали негайно направити сторонам.

Суддя: